ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня2022 року
м. Київ
справа № 728/834/21
провадження № 51-434 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_10,
суддів ОСОБА_11, ОСОБА_12,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_13,
прокурора ОСОБА_14,
захисника ОСОБА_15 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021275390000040, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_15 на вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 4 жовтня 2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 6 січня 2022 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 4 жовтня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 390-1 КК та призначено покарання у виді арешту на строк 3 місяці.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 6 січня 2022 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 змінено в частині призначеного покарання та пом`якшено йому покарання за ст. 390-1 КК до 1 місяця арешту. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що вінвчинив умисні дії, які виразилися в невиконанні обмежувального припису, встановленого щодо нього судом, тобто вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ст. 390-1 КК, за таких обставин.
Відповідно до рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2020 року, яке набрало законної сили 25 жовтня 2020 року, видано обмежувальний припис щодо ОСОБА_1 на строк 6 місяців та заборонено останньому:
- перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_2 у АДРЕСА_2 ;
- наближатися на відстань 50 метрів до місця проживання (перебування), навчання дітей, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_2 ;
- вести листування, телефонні розмови з ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Будучи ознайомленим з указаним рішенням суду, 27 грудня 2020 року близько 13:00 ОСОБА_1, маючи умисел на невиконання обмежувального припису, усвідомлюючи, що йому заборонено наближатися на відстань менше 50 метрів до місця роботи ОСОБА_2, прибув до місця роботи останньої - до магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2" у АДРЕСА_3 та, перебуваючи в приміщенні магазину, розмовляв з ОСОБА_2 .
Також 5 лютого 2021 року близько 15:30 ОСОБА_1, маючи умисел на невиконання обмежувального припису, усвідомлюючи, що йому заборонено наближатися на відстань менше 50 метрів до місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, підійшов до вказаного домогосподарства, голосно кричав та виражався нецензурною лайкою, бив у хвіртку.
Крім того, 12 лютого 2021 року близько 11:17 ОСОБА_1, маючи умисел на невиконання обмежувального припису, усвідомлюючи, що згідно вищевказаного рішення суду йому заборонено наближатися на відстань менше 50 метрів до місця навчання дитини, перебуваючи в приміщенні Бахмацької гімназії у АДРЕСА_4, підійшов до сина ОСОБА_3 та розмовляв з ним.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник ОСОБА_16 звернувся до касаційного суду зі скаргою, в якій порушує питання про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_1 у касаційному порядку на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів захисник зазначив про те, що:
? суд першої інстанції сформулював у вироку обвинувачення щодо ознайомлення обвинуваченого з рішенням суду про встановлення обмежувального припису, яке є відмінним від обвинувачення, викладеного в повідомленні про підозру та в обвинувальному акті, а саме про те, що ОСОБА_1 8 жовтня 2020 року ознайомлено та вручено рішення Бахмацького районного суду про видачу обмежувального припису, і таким чином ОСОБА_1 був позбавлений права на захист від нового обвинувачення;
? суд першої інстанції в порушення вимог статей 91, 92 КПК не встановив усі елементи події кримінального правопорушення, зокрема не встановив час і місце ознайомлення обвинуваченого з рішенням суду щодо встановлення обмежень спілкування з дружиною та дітьми, щоспростовує наявність події кримінального правопорушення, оскільки відсутній обов`язковий елемент кримінального правопорушення, а саме час вчинення злочину;
? суд апеляційної інстанції не врахував доводи в апеляційній скарзі сторони захисту про те, що час ознайомлення обвинуваченого з рішенням суду про встановлені обмеження є обставиною, яка підлягає доказуванню, що у провадженні не встановлено за якою саме адресою обвинувачений отримав рішення суду про видачу обмежувального припису, що стороною обвинувачення не спростовано показання ОСОБА_1 в судовому засіданні щодо невручення йому судового рішення та його необізнаності про встановлені обмеження;
? у порушення вимог статей 370, 404, 419 КПК суд апеляційної інстанції не перевірив дотримання судом першої інстанції вимог ст. 91 КПК, зокрема щодо необхідності з`ясування обставин про умисел обвинуваченого на невиконання обмежувального припису, не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги в частині безпідставності засудження ОСОБА_1 за ст. 390-1 КК та залишив без змін вирок у частині визнання його винуватим, при цьому, суд формально виклав в ухвалі доводи скарги, не зазначив їх суті, не навів на них мотивованих відповідей, не перевірив доводи, обмежившись перерахуванням доказів, викладених у вироку суду першої інстанції;
? суд апеляційної інстанції, визнавши необґрунтованими доводи сторони захисту, не навів докладних мотивів та не надав оцінки доказам на предмет їх достатності для підтвердження вини обвинуваченого;
? апеляційний суд не мотивував, чому вважав тотожними поняття "ознайомлення і вручення" та "будучи ознайомленим з рішенням суду";
? відповідно до висновку Верховного Суду, зазначеного у постанові від 21 квітня 2021 року (у справі № 295/12923/19), випадки, коли обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не збігається з викладом фактичних даних у повідомленні про підозру, мають визнаватися істотними порушеннями вимог КПК;
? апеляційний суд дійшов передчасного висновку про залишення без змін вироку суду першої інстанції в частині визнання винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ст. 390-1 КК.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні:
- захисник підтримав вимоги касаційної скарги і повідомив про те, що засуджений призваний на військову службу і на цей час перебуває в лавах Збройних Сил України, про що надіслав суду підтверджуючі документи з клопотанням про їх приєднання до матеріалів кримінального провадження;
- прокурор вважав судові рішення законними та обґрунтованими й просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, тому доводи захисника у частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам провадження не є предметом дослідження суду касаційної інстанції.
Так, відповідно до оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК (умисне невиконання обмежувальних приписів).
Доводи захисника в касаційній скарзі щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та щодо недоведеності стороною обвинувачення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінуємого йому кримінального правопорушення (проступку), на думку Суду, є необґрунтованим, виходячи з наступного.
Так, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК, у разі визнання особи винуватою, крім іншого, судом також зазначається:
- формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення;
- статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений;
- докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів;
- мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.
Зі змісту обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується в умисному невиконанні обмежувального припису, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК. Саме це формулювання обвинувачення суд визнав доведеним та зазначив місце, час та спосіб вчинення кримінального правопорушення за епізодами 27 грудня 2020 року, 5 та 12 лютого 2021 року. Крім цього, судом першої інстанції з урахуванням вищезазначених положень п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК було зазначено докази на підтвердження встановлених судом обставин та мотиви неврахування окремих доказів та обставин щодо особистого отримання листа з рішенням суду (як про це було зазначено в обвинувальному акті).