Постанова
Іменем України
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 709/690/21
провадження № 61-4977св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стемакс",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Гончаром Сергієм Миколайовичем, на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 березня 2022 року у складі судді Казидуб О. Г. та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 травня 2022 року у складі колегії суддів: Сіренка Ю. В., Гончар Н. І., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином.
Позовна заява мотивована тим, що 23 серпня 2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Chevrolet Aveo" реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, та який, рухаючись від м. Золотоноша в напрямку м. Черкаси, на 12 км + 600 метрів автодороги Золотоноша - Сміла - Умань, порушив вимоги пунктів 2.3 б), 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху, перевищуючи максимально допустиму швидкість у населених пунктах (50 км/год.), не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, в момент об`єктивної спроможності не виявив небезпеку для руху у вигляді мопеду "Honda Tact" без реєстраційного номеру, під керуванням ОСОБА_3, котрий рухаючись в попутному напрямку, почав виконувати маневр розвороту, внаслідок чого ОСОБА_2 скоїв зіткнення з останнім.
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій мопеду "Honda Tact", без реєстраційного номеру, ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких, знаходячись в КНП "Третя Черкаська міська лікарня Черкаської міської ради", помер.
Позивач зазначала, що вказаним кримінальним правопорушенням їй, як матері загиблого, заподіяно матеріальну шкоду. Матеріальна шкода полягає у витратах, які вона змушена була понести на організацію поховання та поминальних обідів щодо свого сина, витратах на встановлення надгробного пам`ятника. Згідно з договором-замовленням № 593 від 25 серпня 2018 року нею витрачено на організацію та проведення поховання - 13 358, 86 грн; згідно з накладною № 14 від 26 серпня 2018 року за поминальний обід - 11 400 грн; згідно з рахунком від 31 серпня 2018 року за організацію поминального обіду (9 днів) - 2 280 грн; згідно з рахунком від 30 вересня 2018 року за організацію поминального обіду (40 днів) - 4 560 грн; згідно з накладною № 16 від 24 серпня 2019 року за організацію поминального обіду (І рік) - 10 465 грн.
Також відповідно до замовлення-наряду від 29 листопада 2018 року нею було замовлено виготовлення гранітного пам`ятника, загальна вартість якого склала 154 518 грн. З них 75 000 грн було сплачено авансу згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру № 37 від 29 листопада 2018 року, решта - 79 518 грн згідно із квитанцією до прибуткового касового ордеру № 45 від 18 серпня 2019 року. Загальна сума витрат на поховання, організацію поминальних обідів та виготовлення надгробного пам`ятнику складає 196 581, 86 грн.
Посилалася на те, що під час розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, нею, як потерпілою, пред`явлено позов до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 196 581,86 грн.
Вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року вказана сума стягнута із засудженого ОСОБА_2 .
Колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду 20 травня 2021 року вирок Чорнобаївського районного суду від 23 лютого 2021 року відносно ОСОБА_2 скасовано в частині призначення покарання та вирішення цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_1 . Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди направлений на новий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Вказувала, що Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа вієнна іншуранс груп" (далі - ПрАТ "УСК "Княжа воєнна іншуранс груп") виплатило їй страхове відшкодування на встановлення надгробного пам`ятника в розмірі 44 676 грн.
Зменшивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 151 905, 86 грн.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2021 року залучено до участі у справі у якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Стемакс" (далі - ТОВ "Стемакс").
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 березня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 заявлено вимоги до ОСОБА_2 та ТОВ "Стемакс", які є неналежними відповідачами в даній справі, оскільки вчинення ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди не було пов`язане з виконанням ним трудових обов`язків, а також цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ "УСК "Княжа вієнна іншуранс груп", яка відповідно до страхового полісу та з урахуванням положень пункту 27.3 статті 27 Закону України "Про страхування" здійснило виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування.
Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ "УСК "Княжа вієнна іншуранс груп", отже, саме страхова компанія є належним відповідачем у справі.
Районний суд вважав, що сам факт перебування ОСОБА_2 в трудових відносинах з ТОВ "Стемакс" не може бути підставою для настання відповідальності за дії свого працівника відповідно до статті 1187 ЦК України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 24 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 березня 2022 року змінено.
Виключено із мотивувальної частини рішення висновок суду про те, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правильним є висновок суду першої інстанції про те, що належним відповідачем у даній справі є ПрАТ "УСК "Княжа вієнна іншуранс груп".
Суд апеляційної інстанції зазначив, що принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 ЦК України. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на зазначене, з мотивувальної частини рішення районного суду виключено висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у даній справі.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ "Стемакс", в якому працював ОСОБА_2, не є належним відповідачем у справі, оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Chevrolet Aveo" була застрахована.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що предметом позову є стягнення з відповідачів відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що полягає у витратах на виготовлення та встановлення надгробного пам`ятника, а також інших витратах на поховання.
Зазначає, що не має будь-яких матеріальних претензій до страхової компанії і вважає, що останньою повністю виконано обов`язок з виплати страхового відшкодування в межах спеціальних лімітів відповідальності страховика, визначених статтями 27.3, 27.4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", решту на підставі статті 1194 ЦК України має сплатити особа, відповідальна за завдання шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Вважає, що Верховний Суд має зробити правовий висновок щодо застосування норм статті 1172 ЦК України та статті 1187 ЦК України, у якому зазначити, що в разі заподіяння працівником шкоди під час виконання ним трудових обов`язків, навіть якщо із використанням власного транспорту, тобто, коли особа роботодавця та особа володільця джерела підвищеної небезпеки не збігаються, то в такому випадку належить застосовувати статтю 1172 ЦК України, яка має розглядатися як спеціальна норма відносно статті 1187 ЦК України.
Також просить Верховний Суд зробити правовий висновок про те, що в разі, якщо апеляційний суд у кримінальному провадженні скасовує вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову (в тому числі в окремій частині вирішення цивільного позову, як у цій справі) та призначає новий судовий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, таке судове рішення апеляційного суду у кримінальному провадженні має значення виключно як процесуальна підстава, з якого матеріали цивільного позову, заявленого раніше в кримінальному судочинстві, направлені для розгляду в порядку цивільного судочинства, тоді як обов`язковість вказівок апеляційного суду, що ухвалив таке судове рішення у кримінальному провадженні для суду першої інстанції, що розглядає справу в порядку цивільного судочинства, - не передбачена.
При цьому посилається на правомірне залучення до участі у справі як співвідповідача ТОВ "Стемакс".
Стверджує, що надавши докази фактично і реально понесених витрат на виготовлення та спорудження надгробного пам`ятника, виконала свій обов`язок доказування.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У липні 2022 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Чакаловим А. К. подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги не містять обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, відтак, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Зазначає, що доводи заявника про необхідність узгодження правозастосовної практики є безпідставними.
Належним відповідачем у цій справі міг бути виключно ПрАТ "УСК "Княжа воєнна іншуранс груп" в межах ліміту 200 000 грн, а все, що перевищує цю суму, - ТОВ "Стемакс".
Вважає, що надані позивачем докази понесення витрат на встановлення надгробного пам`ятника у розмірі 154 518 грн не відповідають вартості стандартних пам`ятників в даній місцевості.
У липні 2022 року ТОВ "Стемакс" подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що не є належним співвідповідачем у справі на підставі положень статті 51 ЦПК України, оскільки обов`язок по відшкодуванню шкоди позивачеві покладено на ПрАТ "УСК "Княжа воєнна іншуранс груп".
При цьому ТОВ "Стемакс" підтверджує факт наявності трудових відносин з ОСОБА_2, який у період з 01 лютого 2017 року до 30 червня 2020 року працював на посаді представника торговельного, проте звертає увагу, що на виконання трудових обов`язків з ОСОБА_2 не укладав договір оренди транспортного засобу, не відшкодовував витрат вартості використаного пального та не є власником автомобіля "Chevrolet Aveo" реєстраційний номер НОМЕР_1, у зв`язку з чим цей випадок не є таким, який пов`язаний з виробництвом.
З огляду на зазначене вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, яка є малозначною, проте спір стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт а) пункту другого частини третьої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Під час розгляду справи № 695/2968/19 встановлено: " ОСОБА_2 визнаний винуватим та засуджений за те, що 23 серпня 2018 року близько 17:08, керуючи автомобілем Chevrolet Aveo (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись від м. Золотоноша в напрямку м. Черкаси на 12 км + 600 м автодороги Золотоноша - Сміла - Умань, що в адміністративних межах с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області, порушив вимоги п. п. 2.3 (б), 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, діючи не обережно, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, перевищуючи максимально допустиму швидкість у населених пунктах (50 км/год), в момент об`єктивної спроможності не виявив небезпеку для руху у вигляді мопеду Ноnda Тасt (без реєстраційного номеру), під керуванням ОСОБА_3, котрий, рухаючись в попутному напрямку, почав виконувати маневр розвороту, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого скоїв зіткнення з останнім.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) водій мопеду Ноnda Тасt (без реєстраційного номеру) ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких, знаходячись в КНП Третя Черкаська міська лікарня Черкаської міської ради, помер.
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля "Chevrolet Aveo" (д.н.з. д.н.з. НОМЕР_1 ) ОСОБА_2, а саме вимог п. п. 2.3 (б), 12.3 та 12.4 ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до висновку судової комплексної фототехнічної та автотехнічної експертизи № 19/12-1/17/18-СЕ/19 від 18 лютого 2019 року знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням даної ДТП та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілому ОСОБА_3" (том 1, а. с. 17-38).
Вироком Черкаського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у справі № 695/2968/19 було скасовано вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року в справі № 695/2968/19 щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України та ОСОБА_2 призначено покарання за частиною другою статті 286 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки. Вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року щодо ОСОБА_2 в частині розв`язання цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 - скасовано та призначено в цій частині новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. Строк відбуття покарання ОСОБА_2 ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання. В решті вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року стосовно ОСОБА_2 залишено без змін.
ОСОБА_2 працював торговельним представником у ТОВ "Стемакс", що підтверджується записом у трудовій книжці (том 1, а. с. 112).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу "Chevrolet Aveo" реєстраційний номер НОМЕР_1, автомобіль належить на праві власності ОСОБА_4 (том 1, а. с. 114).
Згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № АМ-41430040 ПрАТ "УСК "Княжа вієнна іншуранс груп" застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Chevrolet Aveo" реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не повністю.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій).