Постанова
Іменем України
26 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 387/379/17
провадження № 61-15626св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи: державний нотаріус Добровеличківської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Левітчук Галина Борисівна, орган опіки та піклування Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Гареєва Євгена Шамільовича на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 січня 2020 року, ухвалене у складі судді Кочко В. К., та постанову Одеського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_4 як законний представник неповнолітнього ОСОБА_1 звернулася до Добровеличківського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_3 про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом від 03 листопада 2015 року за реєстрами №№ 2169, 2170, 2171, виданих державним нотаріусом Добровеличківської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Левітчук Г. Б. на ім`я ОСОБА_3 та зобов`язання державного нотаріуса вчинити певні дії (справа № 387/379/17). У листопада 2017 року дана справа прийнята до провадження Овідіопольським районним судом Одеської області.
У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом за реєстрами №№ 2169, 2170, 2171, визнання права власності на 1/4 частини спадкового майна та стягнення грошової компенсації (справа № 509/3975/18).
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 січня 2019 року цивільні справи № 387/379/17 та № 509/3975/18 об`єднані в одне провадження .
Позовні заяви мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, після її смерті відкрилась спадщина на належні їй: 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 .
Раніше, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2, помер ОСОБА_6 (син ОСОБА_5 ).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_6 та онуками ОСОБА_5 .
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 були: батько позивачів (син спадкодавця) - ОСОБА_6, який за життя баби помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та тітка позивачів (дочка спадкодавця) - ОСОБА_3, яка 03 листопада 2015 року отримала свідоцтва про право на спадщину за законом № 2169, 2170 та 2171.
Вказували на те, що вони ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) є спадкоємцями першої черги за правом представлення після смерті баби ОСОБА_5, на момент смерті баби вони були неповнолітніми, зокрема: ОСОБА_1 виповнилось 11 років, а ОСОБА_2 - 16 років, а тому за законом вони вважаються такими, що прийняли спадщину баби.
Зазначали, що вона звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після баби ОСОБА_5 ( ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 - 13 березня 2017 року; ОСОБА_2 - 18 липня 2018 року), однак нотаріус відмовив їм у видачі свідоцтв про право на спадщину з тих підстав, що свідоцтва про право на спадщину за законом видані дочці спадкодавця - ОСОБА_3, яка на той час була єдиною спадкоємицею, а відомості про неповнолітніх у справі відсутні (постанови нотаріуса щодо заяви ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 - 13 березня 2017 року та щодо заяви ОСОБА_2 - 31 жовтня 2018 року).
Також вказували на те, що відповідачка відчужила 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 за 45 000,00 грн та квартиру АДРЕСА_4 за 96 000,00 грн, тому вони мають право на грошову компенсацію за 1/2 частини відчуженого нерухомого майна.
Зазначали, що свідоцтва про право на спадщину за законом №№ 2169, 2170 та 2171 були видані без урахування їх спадкових прав як спадкоємців першої черги за правом представлення.
З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, позивачі просили: - визнати недійсними в 1/2 частині свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 листопада 2015 року за реєстрами №№ 2169, 2170, 2171, видані державним нотаріусом Добровеличківської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Левітчук Г. Б. на ім`я ОСОБА_3 ;
- визнати право ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно за кожним на 1/4 частини спадкового майна, зареєстрованого на ім`я ОСОБА_3, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 листопада 2015 року за реєстрами №№ 2169, 2171, видані державним нотаріусом Добровеличківської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Левітчук Г. Б.;
- стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 35 250,00 грн на кожного, що припадало б в цілому на 1/2 частини відчуженого відповідачем спадкового майна;
- скасувати державну реєстрацію в спадковому реєстрі № 2170 від 03 листопада 2015 року та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 03 листопада 2015 року, номер запису про право власності № 11865999 на ім`я ОСОБА_3 ;
- стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_4 судові витрати в сумі 6 154,08 грн та на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 7 009,60 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.
Визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 листопада 2015 року за реєстрами №№ 2169, 2170, 2171, видані державним нотаріусом Добровеличківської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Левітчук Г. Б. на ім`я ОСОБА_3 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на 1/4 частку спадкового майна після смерті батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого на ім`я ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 листопада 2015 року за реєстрами №№ 2169, 2171, видані державним нотаріусом Добровеличківської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Левітчук Г. Б.
Визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом на 1/4 частку спадкового майна після смерті батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого на ім`я ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 листопада 2015 року за реєстрами №№ 2169, 2171, видані державним нотаріусом Добровеличківської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Левітчук Г. Б.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 35 250,00 грн за 1/4 частини проданого відповідачем спадкового майна.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 35 250,00 грн за 1/4 частини проданого відповідачем спадкового майна.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, установивши, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, на день смерті рідної баби ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, були відповідно малолітньою та неповнолітньою особами, тому з огляду на положення статей 1266, 1267 ЦК України їм у рівних частинах належить частка спадкового майна, яка належала б за законом їх батькові ОСОБА_6, який є сином померлої спадкодавці, але помер ІНФОРМАЦІЯ_2 за життя матері - ОСОБА_5, дійшов висновку про те, що свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 листопада 2015 року за реєстрами №№ 2169, 2170, 2171, видані державним нотаріусом Добровеличковської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Левітчук Г. Б. на ім`я ОСОБА_3, підлягають визнанню частково недійсними.
Також, установивши, що частина спадкового майна відчужена відповідачем за договорами купівлі-продажу на користь інших осіб, розмір отриманих ОСОБА_3 коштів від продажу спадкового майна в загальному розмірі 141 000,00 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивачів грошової компенсації в сумі 35 250,00 грн кожному, що припадала б на 1/4 частини успадкованого майна.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 січня 2020 року змінено, викладено резолютивну частину в редакції постанови.
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 листопада 2015 року, зареєстровані в реєстрі за № № 2169, 2170, 2171, видані державним нотаріусом Добровеличківської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Левітчук Г. Б. на ім`я ОСОБА_3 у частині посвідчення права власності ОСОБА_3 на 1/2 частини спадкового майна.
Визнано право ОСОБА_1 на 1/4 частку спадкового майна після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого на ім`я ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 листопада 2015 року за реєстрами № 2169, 2171, видані державним нотаріусом Добровеличківської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Левітчук Г. Б.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 35 250,00 грн за 1/4 частини відчуженого ОСОБА_3 спадкового майна, що було зареєстровано на ім`я ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 03 листопада 2015 року за реєстрами №№ 2169, 2171, виданих державним нотаріусом Добровеличківської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Левітчук Г. Б.
Визнано право ОСОБА_2 на 1/4 частку спадкового майна після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого на ім`я ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 листопада 2015 року за реєстрами № 2169, 2171, видані державним нотаріусом Добровеличківської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Левітчук Г. Б.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 35 250,00 грн за 1/4 частини відчуженого ОСОБА_3 спадкового майна, що було зареєстровано на ім`я ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 03 листопада 2015 року за реєстрами № 2169, 2171, виданих державним нотаріусом Добровеличківської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Левітчук Г. Б.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції в резолютивній частині рішення неправильно вказав про визнання права власності позивачів у порядку спадкування за законом на 1/4 частини майна після смерті батька ОСОБА_6, а не баби ОСОБА_5, не врахував, що визнання судом недійсним свідоцтва фактично є скасуванням документа, на підставі якого проведено державну реєстрацію права у розумінні статті 26 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тому у цьому випадку рішення суду про визнання свідоцтва недійсним є достатньою підставою для внесення запису про скасування державної реєстрації прав й практичне значення для окремого зазначення про це у резолютивній частині рішення суду відсутнє.
Також суд першої інстанції неправильно вирішив питання про розподіл судових витрат.
При цьому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про визнання частково недійсними оскаржених свідоцтв про право на спадщину за законом від 03 листопада 2015 року та визнання права позивачів на 1/4 частини спадкового майна, стягнувши з відповідача на користь позивачів грошову компенсацію за 1/2 частини відчуженого спадкового майна (кожному по 1/4).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У вересні 2021 року представник ОСОБА_3 - адвокат Гареєв Є. Ш. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, не врахували, що квартира АДРЕСА_3 була куплена не за кошти ОСОБА_5, а за кошти відповідачки та її чоловіка, що підтверджується показаннями свідків.
Також суди не надали належної правової оцінки доказам, наданим відповідачем на підтвердження купівлі вказаної квартири, та не врахували докази, які свідчать про отримання чоловіком відповідача кредитів: в "Експрес-Банку" від 06 липня 2012 року на суму 22 000,00 грн та сплачено внесок за майнові права на квартиру 20 липня 2012 року у розмірі 12 000,00 грн (згідно з квитанцією від 20 липня 2012 року); в "Дельта Банку" від 22 лютого 2013 року на суму 40 000,00 грн та сплачено внесок за майнові права на квартиру 25 лютого 2013 року у розмірі 40 000,00 грн (згідно з квитанцією від 25 лютого 2013 року); в "ВТБ Банку" від 10 квітня 2013 року на суму 38 600,00 грн та сплачено внесок за майнові права на квартиру 11 квітня 2013 року у розмірі 37 000,00 грн (згідно з квитанцією від 11 квітня 2013 року); в "ПУМБ" (банк "Ренесанс") від 16 квітня 2013 року на суму 35 000,00 грн та сплачено внесок за майнові права на квартиру 23 квітня 2013 року у розмірі 24 000,00 грн (згідно з квитанцією від 23 квітня 2013 року).
Суди не врахували, що періодичні оплати за квартиру фактично співпадають за сумами та датами із отриманням кредитів чоловіком відповідача.
Також суди не взяли до уваги наявність розписки від 20 січня 2011 року про взяття відповідачкою у борг 25 000,00 дол. США перед внесенням першого внеску за квартиру.
При цьому позивачі не надали суду доказів, що вказана квартира була куплена за кошти їх батька ОСОБА_6 .
Також позивачі пропустили строк звернення до нотаріуса з метою прийняття спадщини та строк позовної давності, оскільки з часу смерті спадкодавця до подання позову пройшло більше чотирьох років.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статей 261, 321, 328, 1268, 1270 в одному судовому рішенні (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали відзив на касаційну скаргу, в якому просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року зупинено виконання постанови Одеського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 .
Діти ОСОБА_5 - ОСОБА_3 та ОСОБА_6, який помер за життя матері ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
ОСОБА_6 мав двох дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Спадкова справа після смерті ОСОБА_6 не відкривалась.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на майно, що належало останній на праві власності:
- 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 ;
- квартиру АДРЕСА_2 ;
- квартиру
АДРЕСА_3 .
19 вересня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та повідомила про відсутність інших спадкоємців.
Померла ОСОБА_5 була бабою позивачів і на момент її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, виповнилось 11 років (малолітній), ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, - 16 років (неповнолітня).
03 листопада 2015 року ОСОБА_3 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5 на:
- квартиру АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 08 лютого 2000 року. Свідоцтво зареєстровано в реєстрі за № 2169;
- квартиру
АДРЕСА_3, яка належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Авангардівською селищною радою 20 листопада 2012 року та зареєстрованою в КП Овідіопольського бюро технічної інвентаризації від 15 грудня 2012 року. Свідоцтво зареєстровано в реєстрі за №2170;
- 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_5 на підставі рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 01 березня 1994 року та зареєстрована в бюро технічної інвентаризації 09 липня 1998 року. Свідоцтво зареєстровано в реєстрі за № 2171.
17 жовтня 2016 року ОСОБА_3 відчужила квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу за 96 000,00 грн.
15 листопада 2016 року ОСОБА_3 відчужила 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу за 45 000,00 грн.
На квартиру
АДРЕСА_3 ОСОБА_3 оформила право власності та проживає в ній на теперішній час.
Позивачі звернулись до нотаріальної контори за оформленням своїх прав на спадщину за законом за правом представлення: 13 березня 2017 року ОСОБА_4, як законний представник неповнолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 - ОСОБА_2 .
Постановою державного нотаріуса Левітчук Г. Б. від 13 березня 2017 року прийнято заяву ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 про прийняття спадщини у зв`язку з фактичним прийняттям, як малолітньою дитиною на день смерті баби ОСОБА_5 .
При цьому частково відмовлено ОСОБА_4 у внесенні змін до свідоцтв про право на спадщину за законом, вже виданих 03 листопада 2015 року за реєстрами № 2169, 2170, 2171 на ім`я ОСОБА_3, дочці померлої ОСОБА_5 .
Постановою в.о. державного нотаріуса Шевченко Н. Г. від 31 липня 2018 року відмовлено ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку з видачею свідоцтв про право на спадщину на ім`я дочки спадкодавиці ОСОБА_3 .
При цьому заяву ОСОБА_2 про прийняття спадщини нотаріусом прийнято, оскільки на день смерті баби ОСОБА_2 була неповнолітньою та вважається такою, що фактично прийняла спадщину.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.