Постанова
Іменем України
26 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 543/539/21
провадження № 61-981св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Оржицька селищна рада, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 06 вересня 2021 року у складі судді Смілянського Є. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю., Хіль Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Оржицької селищної ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про тлумачення змісту заповіту.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_4 22 грудня 2015 року на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження такого змісту: "належну мені земельну ділянку розміром 3, 7800 га, що знаходиться на території Староіржавецької сільської ради Оржицького району Полтавської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 5323686400:00:017:0025 та земельну ділянку розміром 3,78 га, що знаходиться на території Староіржавецької сільської ради Оржицького району Полтавської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, заповідаю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_1".
Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер у селі Старий Іржавець Оржицького району Полтавської області.
У визначений законом строк вона подала заяву про прийняття спадщини та прийняла спадщину у вигляді земельної ділянки з кадастровим номером 5323686400:00:017:0025.
Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на другу земельну ділянку їй нотаріусом відмовлено в зв`язку з неможливістю з`ясувати дійсну волю заповідача і визначення складу спадкового майна, що підтверджується постановою від 16 червня 2021 року.
У зв`язку з цим просила розтлумачити зміст зазначеного заповіту від 22 грудня 2015 року, встановивши, що земельна ділянка площею 3,78 га з кадастровим номером 5323686400:00:017:0024 є земельною ділянкою, яку заповів їй ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 06 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Оржицької селищної ради відмовлено. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено.
Розтлумачено зміст заповіту, вчинений померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідчений 22 грудня 2015 року приватним нотаріусом Черненко О. О. та зареєстрований в спадковому реєстрі за № 2197 наступним чином: ОСОБА_4 за заповітом, посвідченим 22 грудня 2015 року заповів ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,78 га, розташовану на території Староіржавецької сільської ради Оржицького району Полтавської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5323686400:00:017:0024.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про необхідність розтлумачити зміст зазначеного заповіту, встановивши ідентифікуючі ознаки земельної ділянки площею 3,78 га, яку ОСОБА_4 заповів ОСОБА_1 .
Разом з тим, позов до Оржицької селищної ради задоволенню не підлягає, оскільки Оржицька селищна рада не є відповідачем у цій справі, на спадщину не претендує, спір з позивачкою щодо тлумачення заповіту у неї не виникав.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У січні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшла касаційна скарга, у якій вони, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначають, що:
- в обґрунтування рішення про задоволення позову суди вказали лише один аргумент - мету правочину (заповіту), а саме те, що спадкодавець мав на меті розпорядитися своїм майном на користь позивачки у вигляді двох земельних ділянок. Суди зробили висновок, що такою метою є розпорядження шляхом складання заповіту, крім земельної ділянки, що кадастровий номер із закінченням ……….0025, також і земельну ділянку з кадастровим номером 5323686400:00:17:0024. Однак чому суди дійшли висновку, що воля спадкодавця була направлена на останню земельну ділянку, а не на іншу наявну, з кадастровим номером 5323686400:00:17:0026, у рішеннях не наведено;
- у заповіті від 22 грудня 2015 року ОСОБА_5 не визначив своєї волі щодо конкретної земельної ділянки (паю), крім земельної ділянки з кадастровим номером, що має закінчення ……0025. Виходячи зі змісту заповіту розмежувати волю заповідача і провести її трактування, що у заповіті ОСОБА_4 мав на увазі земельну ділянку з кадастровим номером із закінченням …..0024, є неможливим, оскільки крім цієї земельної ділянки, є ще одна ділянка з кадастровим номером із закінченням …..0026;
- земельні ділянки з кадастровими номерами із закінченнями …..0024 і 0026 мають базову площу 3,78 га, розташовані в адміністративних межах колишньої Староіржавецької селищної ради і набуті у власність до складання заповіту спадкодавцем. Водночас земельні ділянки з кадастровими номерами із закінченнями …..0024 і 0026 мають різні координати, різні площі (3,7805 га і 3,7806 га), різних суміжних землекористувачів;
- фактично суди замінили справжню волю заповідача, доповнивши зміст заповіту, що є недопустимим.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про тлумачення змісту заповіту. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі; витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 335/9398/16-ц, від 23 вересня 2019 року у справі № 335/4131/18.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження такого змісту: "належну мені земельну ділянку розміром 3,7800 га, що знаходиться на території Староіржавецької сільської ради, Оржицького району Полтавської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 5323686400:00:017:0025 та земельну ділянку розміром 3,78 га, що знаходиться на території Староіржавецької сільської ради, Оржицького району Полтавської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, заповідаю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_1", про що вказано у заповіті від 22 грудня 2015 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер у селі Старий Іржавець Оржицького району Полтавської області.
ОСОБА_4 був власником трьох земельних ділянок: площею 3,7805 га з кадастровим номером 5323686400:00:017:0024; площею 3,78 га з кадастровим номером 5323686400:00:017:0025; площею 3,7806 га з кадастровим номером 5323686400:00:017:0026, що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 01 червня 2021 року № 259245287.
У визначений законом строк ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини та прийняла спадщину у вигляді земельної ділянки з кадастровим номером 5323686400:00:017:0025, що підтверджується матеріалами спадкової справи.
На вказану земельну ділянку спадкові права позивачем оформлені у передбаченому порядку.
Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на другу земельну ділянку їй нотаріусом відмовлено в зв`язку з неможливістю з`ясувати дійсну волю заповідача і визначення складу спадкового майна, що підтверджується постановою від 16 червня 2021 року.
На спадщину у вигляді земельної ділянки претендують ще два спадкоємці ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується їх заявами нотаріусу.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 01 червня 2021 року № 259245287 (а. с. 117 зворот - 119 зворот) право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 3,7805 га з кадастровим номером 5323686400:00:017:0024 було зареєстрована 04 липня 2016 року (а. с. 118). Право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 3,7806 га з кадастровим номером 5323686400:00:017:0026 зареєстровано 24 липня 2013 року (а. с. 119).
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).
Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому (частина перша статті 1236 ЦК України).
Тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу (стаття 1256ЦК України).
У статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні правочину, які втілюються в трьох рівнях. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).