Постанова
Іменем України
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 523/13050/16-ц
провадження № 61-1674св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Регіональний сервісний центр МВС в Одеській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Потопальський Сергій Миколайович, та ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Попов Максим Миколайович, на постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Регіональний сервісний центр МВС в Одеській області, про визнання права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 вони придбали автомобіль "TOYOTA VENZA", 2010 року випуску, кузов № НОМЕР_1 .
У подальшому ОСОБА_2 відчужила вказаний автомобіль на свій розсуд та не в інтересах їх сім`ї, він не надавав ОСОБА_2 ні письмової, ні усної згоди на вчинення таких дій щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності.
З огляду на це позивач вказував, що він має право на стягнення з ОСОБА_2 1/2 частини вартості відчуженого автомобіля "TOYOTA VENZA" у розмірі 313 124,61 грн.
Крім того, ОСОБА_2 отримала страхове відшкодування у розмірі 394 780,00 грн за пошкодження унаслідок ДТП автомобіля BMW X1, 2013 року випуску, кузов № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, який також є спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вказані кошти ОСОБА_2 отримувала від страхової компанії особисто, тому, на переконання позивача, ОСОБА_2 повинна сплатити на його користь половину від отриманих нею від страхової компанії коштів у розмірі 197 390,00 грн, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 201 142,26 грн, а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 17 465,84 грн.
Крім того, в період спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за особисті кошти позивача набули у власність квартиру АДРЕСА_1, та нежитлове приміщення, машиномісце № НОМЕР_4, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
Посилаючись на викладене, а також уточнивши та доповнивши позов, зокрема, 21 жовтня 2016 року, 24 листопада 2016 року, 22 грудня 2016 року, 10 лютого 2017 року, 20 травня 2019 року, 22 травня 2019 року, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на нежитлове приміщення, машиномісце № НОМЕР_4, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на машиномісце № НОМЕР_4, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;
- визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 197 390,00 грн, отримані ОСОБА_2 в якості страхового відшкодування за автомобіль BMW X1;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати на суму боргу в розмірі 201 142,26 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 % річних у розмірі 17 465,84 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину ринкової вартості відчуженого без згоди ОСОБА_1 транспортного засобу "TOYOTA VENZA", 2010 року випуску, кузов № НОМЕР_1, у розмірі 313 125,61 грн.
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Регіональний сервісний центр МВС в Одеській області, про визнання права власності, стягнення грошової компенсації.
Зустрічний позов ОСОБА_2 мотивовано тим, що під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 вони придбали автомобілі "Lexus GX 470 4664", 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_5, "HONDA CR-V 2354", 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_6, "MERCEDES-BENZ 300", 1988 року випуску, кузов № НОМЕР_7 .
ОСОБА_1 відчужив указані транспортні засоби, які є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, без її згоди, тому повинен сплатити їй 1/2 частину вартості транспортних засобів.
ОСОБА_2 вказувала, що спільним сумісним майном сторін також є машиномісце № НОМЕР_4 та квартира АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, та зареєстровані на ім`я ОСОБА_2 .
Зокрема, позивач зазначила, що частину грошових коштів за придбану квартиру АДРЕСА_1, у розмірі 13 000,00 дол. США (що станом на 28 жовтня 2005 року, еквівалентно 65 650,00 грн) вона сплатила з власних коштів, виручених від продажу майна, яке належало їй особисто до шлюбу та до проживання з ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Враховуючи те, що вартість спірного об`єкта нерухомого майна на момент його придбання складала 111 123,74 грн, розмір особистої частки ОСОБА_2 повинен складати 58,5 %, інші 41,5 % є об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Тому, на думку ОСОБА_2, у вказаній спірній квартирі 58,5 % - це її особиста власність у розумінні статті 57 СК України, 20,75 % - спільна сумісна власність у розумінні статей 60, 74 СК України, а всього їй належить 79,25 %.
Уточнивши 01 грудня 2016 року позовні вимоги, ОСОБА_2 просила суд:
- визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на 58,5 % об`єкта нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на 20,75 % об`єкта нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 ;
- виділити відповідні частини квартири АДРЕСА_1, відповідно до одного із запропонованих експертом варіантів поділу квартири, а в разі неможливості стягнути компенсацію частини;
-визнати за ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на 1/2 частину об`єкта нерухомого майна, машиномісця № НОМЕР_4, розташованого на АДРЕСА_2 ;
-виділити ОСОБА_2 відповідні частини машиномісця № НОМЕР_4, розташованого на АДРЕСА_2, відповідно до одного із запропонованих експертом варіантів поділу, а в разі неможливості стягнути компенсацію частини;
-стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1/2 частину ринкової вартості відчужених без її ( ОСОБА_2 ) згоди наступних транспортирних засобів: "Lexus GX 470 4664", 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_5 ; "HONDACR-V 2354", 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_6 ; "MERCEDES-BENZ 300", 1988 року випуску, кузов № НОМЕР_7 .
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2016 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Регіональний сервісний центр МВС в Одеській області, про визнання права власності, про стягнення грошової компенсації та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Регіональний сервісний центр МВС в Одеській області, про визнання права власності, про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 11 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення, машиномісце № НОМЕР_4, що розташоване на АДРЕСА_2 .
Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на машиномісце № НОМЕР_4, що розташоване на АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину ринкової вартості відчуженого транспортного засобу "TOYOTA VENZA", 2010 року випуску, кузов № НОМЕР_1, у розмірі 313 125,61 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 197 390,00 грн, отриманих ОСОБА_2 в якості страхового відшкодування; інфляційні втрати у розмірі 201 142,26 грн; три проценти річних у розмірі 17 465,84 грн.
Вирішено питання щодо судового збору.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доказом того, що квартира АДРЕСА_1, та машиномісце № НОМЕР_4 на АДРЕСА_2, були придбані за рахунок коштів ОСОБА_1 та належали йому особисто, є довідки про доходи ОСОБА_1 в період 2005-2007 років, відповідно до яких його дохід склав 1 102 000,00 грн.
Дохід ОСОБА_2 у зазначений період склав 38 393,38 грн.
Автомобіль "TOYOTA VENZA", ринкова вартість якого становить 626 251,23 грн, придбано в період перебування сторін у шлюбних відносинах за спільні грошові кошти, проте продано ОСОБА_2 без письмової згоди ОСОБА_1 . Отже, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 1/2 частина вартості указаного транспортного засобу, що становить 313 125,61 грн.
Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту від 10 жовтня 2013 року № 266204Га/13оАС ОСОБА_2 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 164 780,00, що були перераховані на рахунок ОСОБА_2, від ПрАТ "СК "АХА Страхування" за наслідками ДТП за участю автомобіля BMW X1, 2013 року випуску, кузов № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, придбаного під час перебування сторін у шлюбних відносинах. Також відповідно до зобов`язуючої пропозиції від 19 лютого 2014 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_4 230 000,00 грн залишкової вартості пошкодженого автомобіля BMW X1. Таким чином, загальна сума отриманих ОСОБА_2 коштів склала 394 780,00 грн.
До зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення з ОСОБА_1 1/2 частини ринкової вартості транспортних засобів суд першої інстанції застосував строки позовної давності, зважаючи на те, що зазначені автомобілі були знятті з обліку, тобто відчужені ОСОБА_1 з 28 липня 2010 року до 11 червня 2013 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 Потопальського С. М. задоволено частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 липня 2019 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Регіональний сервісний центр МВС в Одеській області, про визнання права власності, про визнання недійсним договору купівлі-продажу задоволено частково; зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Регіональний сервісний центр МВС в Одеській області, про визнання права власності, про стягнення грошової компенсації задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на машиномісце № НОМЕР_4, що розташоване на АДРЕСА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частини машиномісця № НОМЕР_4, що розташоване на АДРЕСА_2, у розмірі 141 800,00 грн, що еквівалентно 5 000,00 дол. США.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності (за кожним) на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 у частині стягнення з ОСОБА_2 на його користь грошових коштів у розмірі 197 390,00 грн, отриманих ОСОБА_2 в якості страхового відшкодування, стягнення з ОСОБА_2 інфляційних втрат на суму боргу в розмірі 201 142,26 грн, стягнення з ОСОБА_2 3 % річних у розмірі 17 465,84 грн, стягнення з ОСОБА_2 1/2 частини ринкової вартості транспортного засобу "TOYOTA VENZA" у розмірі 313 125,61 грн, та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у частині стягнення з ОСОБА_1 1/2 частки ринкової вартості транспортних засобів "Lexus GX 470 4664", "HONDA CR-V 2354", "MERCEDES-BENZ 300", апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами факт відчуження спірного транспортного засобу ОСОБА_2 без його відома та згоди, а також те, що страхові виплати, отримані в якості страхового відшкодування за автомобіль "BMW X1", були використані ОСОБА_2 на свій розсуд проти волі іншого з подружжя та не в інтересах сім`ї чи не на потреби сім`ї; ОСОБА_2, у свою чергу, не довела заявлені вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 1/2 частки ринкової вартості транспортних засобів "Lexus GX 470 4664", "HONDA CR-V 2354", "MERCEDES-BENZ 300".
Апеляційний суд вважав необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо доведення ОСОБА_1 факту непоширення правового режиму спільного сумісного майна подружжя на придбані в період шлюбу за спільні кошти подружжя кватиру № НОМЕР_8 та машиномісце № НОМЕР_4, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 .
Квартиру АДРЕСА_1, суд вважав об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки сторони набули її у власність під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
ОСОБА_2 не надала до суду належних та допустимих доказів щодо можливих варіантів реального поділу спірної квартири. Листом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 11 квітня 2019 року суд було повідомлено про неможливість надання висновку у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не оплатила проведення експертного дослідження.
На думку суду, враховуючи вартість спірної квартири, відсутність згоди другого з подружжя, ОСОБА_1, на виплату компенсації за частку спірного майна, заявлені вимоги щодо реального виділення їй у власність відповідної частини квартири АДРЕСА_1, а також той факт, що поділ в натурі є неможливими, в розумінні об`єктивності, рівності та справедливості в задоволенні реального поділу спірної квартири, як і стягнення компенсації відповідної частки, слід відмовити та виділити ідеальні частки у спільному майні подружжя.
Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про виділення 1/2 частки об`єкта нерухомого майна, машиномісця № НОМЕР_4, розташованого на АДРЕСА_2, або про сплату компенсації частки машиномісця, то апеляційний суд частково задовольнив вказані вимоги, оскільки докази можливості поділу майна в натурі без втрати його функціонального призначення в матеріалах справи відсутні, ОСОБА_1 не заперечував щодо сплати на користь ОСОБА_2 компенсації за частку спірного машиномісця.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У січні 2021 року ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Потопальський С. М., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, і в цій частині у задоволенні позову відмовити.
Касаційну скаргу року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Потопальський С. М., мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про належність спірної квартири сторонам у рівних частках, оскільки у матеріалах справи наявні докази на підтвердження відчуження ОСОБА_2 іншої квартири ( АДРЕСА_3 ) та сплати отриманих коштів у рахунок купівлі спірної квартири. Водночас, на переконання заявника, ОСОБА_1 не має жодного відношення до купівлі квартири АДРЕСА_1 . Суд неправильно застосував положення частини третьої статті 57, статті 60 СК України, статті 319, 321 ЦК України та статті 41 Конституції України.
ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Потопальський С. М., оскаржує постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року лише в частині визнання на ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, тому з огляду на положення статті 400 ЦПК України оскаржувана постанова у іншій частині не переглядається.
У січні 2021 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Попов М. М., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Попов М. М., мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції усупереч вимогам статей 76-78 ЦПК України дійшов помилкового висновку про невизнання копій звітів суб`єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника податку ОСОБА_1 належним та допустимим доказом. На цих доказах ґрунтується зміст позовних вимог ОСОБА_1 та спростовуються відповідні доводи ОСОБА_2 .
Також під час вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 частини коштів, отриманих нею в якості страхового відшкодування за автомобіль "BMW X1", та про стягнення з ОСОБА_2 1/2 частини ринкової власності транспортного засобу "TOYOTA VENZA", суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення статті 70 СК України.
Указані грошові кошти отримані особисто ОСОБА_2, є об`єктом права спільної сумісної власності.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1, поданому до суду у квітні 2021 року, а також у відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_2, поданих до суду у березні 2021 року, Регіональний сервісний центр МВС в Одеській області надав суду пояснення щодо реєстрації усіх спірних транспортних засобів.
Так, Регіональний сервісний центр МВС в Одеській області зазначив, що:
- автомобіль "TOYOTA VENZA", кузов № НОМЕР_1, зареєстрований 25 вересня 2013 року за ОСОБА_6,
- автомобіль "MERCEDES-BENZ 300", кузов № НОМЕР_7, перереєстрований на ОСОБА_7 22 листопада 2016 року,
- автомобіль "HONDA CRV 2354", кузов № НОМЕР_6, з 14 травня 2013 року зареєстрований за ОСОБА_8 .
Інформація щодо транспортного засобу "Lexus GX 470 4664", кузов № НОМЕР_5, відсутня.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Потопальський С. М., на постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року і витребувано з Суворовського районного суду міста Одеси цивільну справу № 523/13050/16-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Попов М. М., на постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року залишено без руху, вказано про необхідність сплати судового збору.
У березні 2021 року заявник у встановлений судом строк зазначений недолік касаційної скарги усунув, судовий збір за подання касаційної скарги сплатив.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Попов М. М., на постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
20 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 24 червня 2014 року розірвано.
Спільних дітей колишнє подружжя не має.
Відповідно до довідки від 15 липня 2016 року Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області в базі даних АІС "Автомобіль" в Одеській області та НАІС за ОСОБА_2 в період з 01 січня 2012 року до 01 січня 2016 року були зареєстровані такі транспортні засоби:
- 31 січня 2012 року - автомобіль " TOYOTA VENZA", 2010 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9, яке видано ВРЕР №2 м. Одеси. 25 вересня 2013 року в ВРЕР №2 м. Одеси зазначений автомобіль було знято з обліку для реалізації;
-08 жовтня 2013 року - автомобіль BMW X1, 2013 року випуску, кузов № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10, видане ВРЕР №2 м. Одеси. Однак 31 січня 2014 року в ВРЕР №2 м. Одеси цей автомобіль було знято з обліку для реалізації (а. с. 15, т. 1).
Згідно зі свідоцтвом про право власності від 24 грудня 2007 року, яке видано Виконавчим комітетом Одеської міської ради, ОСОБА_2 набула право власності на машиномісце № НОМЕР_4, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2, яке складається з нежилого приміщення підвалу, загальна площа 17,5 кв. м, що відображено у технічному паспорті від 18 грудня 2007 року. Свідоцтво видано на підставі договору про інвестування будівництва машиномісця від 09 січня 2006 року № 93/04-06М, з додатковою угодою від 20 листопада 2007 року, акта прийому-передачі, що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28 грудня 2007 року (а. с. 252, т. 1).
Згідно зі свідоцтвом про право власності від 24 грудня 2007 року, яке видано Виконавчим комітетом Одеської міської ради, ОСОБА_2 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка складається з однієї жилої кімнати, житловою площею 23,8 кв. м, загальною площею 54,5 кв. м, що відображено у технічному паспорті від 18 грудня 2007 року. Свідоцтво видано на підставі договору інвестування будівництва від 20 травня 2005 року № 47/04-05, з додатковою угодою від 22 вересня 2007 року, акта прийому-передачі квартири, що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28 грудня 2007 року (а. с. 255, т. 1).
09 січня 2006 року між ТОВ "ЮГК "Діамант" (виконавець) та ОСОБА_2 (інвестор) укладено договір № 93/04-06М про інвестування будівництва машиномісця, згідно з яким предметом договору є машиномісце № НОМЕР_4, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_4, розмір інвестицій інвестора становить 50 500,00 грн, у тому числі 20 % ПДВ 8 416,00 грн. Строк оплати становить 10 січня 2006 року - 5,05 грн, 11 січня 2006 року - 50 494,95 грн, згідно з графіком сплати інвестиційних внесків (а. с. 130-136, т. 2).
20 листопада 2007 року між ТОВ "ЮГК "Діамант" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору № 93/04-06М про інвестування будівництва машиномісця, а саме вказано, що машиномісцю надано № НОМЕР_4, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 137, т. 2).
13 грудня 2007 року між ТОВ "ЮГК "Діамант" та ОСОБА_2 укладено акт прийому-передачі об`єкта інвестору, згідно з яким виконавець передав, а інвестор прийняв новозбудоване майно, а саме машиномісце № НОМЕР_4, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а. с.138, т. 2).
20 травня 2005 року між ТОВ "ЮГК "Діамант" (виконавцеь) та ОСОБА_2 (інвестор) укладено договір № 47/04-05 про інвестування будівництва, предметом договору є квартира АДРЕСА_5 . Розмір інвестицій становив 111 123,74 грн, у тому числі 20% ПДВ у розмірі 18 520,62 грн (а. с. 140-145, т. 2).
Згідно з графіком оплати інвестиційних внесків ОСОБА_2 (інвестор) оплачує інвестиційні внески в спорудження об`єкту будівництва по етапах, у наступні строки та в наступних розмірах,а саме: 21 травня 2005 року - 29 795 грн, 21 серпня 2005 року - 9 471,57 грн; 21 листопада 2005 року - 9 471,57 грн; 21 лютого 2006 року - 9 471,57 грн; 21 травня 2006 року - 9 471,57 грн; 21 серпня 2006 року - 9 471,57 грн; 21 листопада 2006 року - 9 471,57 грн; 21 лютого 2007 року - 9 471,57 грн; 21 квітня 2007 року - 9 471,57 грн; 21 лютого 2006 року (а. с. 147, т. 2).
22 вересня 2007 року між ТОВ "ЮГК "Діамант" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору № 47/04-05 про інвестування будівництва від 20 травня 2005 року, про те, що квартирі надано АДРЕСА_1 (а. с. 148, т. 2).
13 грудня 2007 року між ТОВ "ЮГК "Діамант" та ОСОБА_2 укладено акт прийому-передачі об`єкта інвестору, згідно з яким виконавець передав, а інвестор прийняв новозбудоване майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 149, т. 2).
Відповідно до довідки про інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що від 28 грудня 2007 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 (а. с. 35-36, т. 3).
Частину майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2, набутого у шлюбі та за час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, розділено рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 27 березня 2015 року у справі № 496/2932/14-ц та рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2016 року у справі № 523/11658/15-ц.
Так, рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 27 березня 2015 року у справі № 496/2932/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спільну сумісну власність подружжя та скасування державної реєстрації майна, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, за участю третіх осіб: приватних нотаріусів Одеського міського нотаріального округу Варави К. В., ОСОБА_14, ОСОБА_15, державного нотаріуса Четвертої нотаріальної контори Назарчук І. М., Центру № 2 надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговуванням м. Одеси, підпорядкованого УДАЇ УМВС України в Одеській області, про поділ майна подружжя, визнання права власності, визнання недійсними правочинів та застосування наслідків недійсності, усунення перешкод в користуванні власністю та витребування майна з чужого незаконного володіння, у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право спільної сумісної власності по 1/2 частці квартири АДРЕСА_6 .
Виділено ОСОБА_2 автомобіль BMW XЗ, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_11, та визнано за нею право власності на цей транспортний засіб.
Виділено ОСОБА_1 автомобіль "Hyndai Santa Fe", 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_12, та визнано за ним право власності на цей транспортний засіб.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 73 007,00 грн як різницю вартості транспортних засобів.
Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні майном шляхом зобов`язання ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 транспортний засіб BMW XЗ, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_11 .
Визнано недійсним договір дарування, посвідчений 05 червня 2014 року державним нотаріусом Четвертої державної нотаріальної контори Назарчук Н. М. за реєстраційним № 5-780, відповідно до якого ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_9 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_7 та застосовано наслідки недійсності правочину.
Витребувано з володіння ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_7 .
Зобов`язано ОСОБА_9 повернути ОСОБА_10 грошові кошти у розмірі 864 675,00 грн, отримані нею за договором купівлі-продажу від 20 червня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Варава К. В. за реєстраційним № 456, згідно з яким ОСОБА_16 продала, а ОСОБА_10 купила квартиру АДРЕСА_7 .
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_10 на квартиру АДРЕСА_7 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 31 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М. за реєстровим № 4890, відповідно до якого ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_13 купив машиномісце № НОМЕР_13, розташоване у будинку АДРЕСА_8, та застосовано наслідки недійсності правочину.
Витребувано з володіння ОСОБА_12 машиномісце АДРЕСА_9 .
Зобов`язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_13 грошові кошти у розмірі 73 008,00 грн, отримані ним за договором купівлі-продажу, посвідченим 31 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М. за реєстраційним № 4890, відповідно до якого ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_13 купив машиномісце № 20 за вказаною адресою.
Зобов`язано ОСОБА_13 повернути ОСОБА_12 грошові кошти у розмірі 73 008,00 грн, отримані ним за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О. М., за реєстраційним № 1573, відповідно до якого ОСОБА_13 продав, а ОСОБА_12 купив машино місце №20 за вказаною адресою.
Визнано недійсним правочин, перереєстрацію транспортного засобу "Hyndai Santa Fe", 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_12, та застосовано наслідки недійсності правочину.
Скасовано державну реєстрацію автомобіля "Hyndai Santa Fe", 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_12, за ОСОБА_11 .
У решті позову ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11 червня 2015 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 ОСОБА_17, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Лічмана І. М. та представника ОСОБА_2 ОСОБА_18 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 березня 2015 року у справі № 496/2932/14-ц відхилено. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 березня 2015 року залишено без змін (т. 1, а. с. 129-133).
Також ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 29 липня 2015 року апеляційні скарги ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_13 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 березня 2015 року у справі № 496/2932/14-ц відхилено. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 березня 2015 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 лютого 2016 року у справі № 496/2932/14-ц касаційні скарги ОСОБА_10 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 29 липня 2015 року та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 11 червня 2015 року відхилено. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 березня 2015 року та ухвали Апеляційного суду Одеської області від 11 червня 2015 року та 29 липня 2015 року залишено без змін (т. 1, а. с. 120-128).