Постанова
Іменем України
20 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 331/3041/15-ц
провадження № 61-6715св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Гайворонський Олексій Юрійович, на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2020 року у складі судді Жукової О. Є. та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 березня 2021 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (далі - ТОВ "ФК "Форінт"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позову посилалося на таке.
01 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"), правонаступником якого за всіма правами та обов`язками є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції "АТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/17-46/678-55, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 29 800,00 дол. США на споживчі цілі зі сплатою 14 відсотків річних строком до 01 липня 2018 року.
На забезпечення виконання кредитного договору від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55 того ж дня між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 014/17-46/678-55/1 та договір поруки № 014/1746/678-55/2 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4 .
Відповідно до пункту 3.1 договорів поруки від 01 липня 2008 року
№ 014/17-46/678-55/1 та № 014/17-46/678-55/2 сторони встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги, відповідно до частин першої, другої статті 554 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
На порушення умов кредитного договору від 01 липня 2008 року
№ 014/17-46/678-55 позичальник зобов`язання щодо повернення одержаного кредиту та сплати нарахованих відсотків у строки і в порядку погашення кредитної заборгованості не виконує.
У зв`язку із виникненням заборгованості 10 лютого 2015 року ОСОБА_1 та поручителям ОСОБА_2, ОСОБА_4 направлені вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, повідомлено про наявність заборгованості за несплаченими траншами та відсотками, запропоновано погасити прострочену заборгованість за кредитним договором від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55 та попереджено, що у випадку незадоволення вимоги, розпочнеться дострокове стягнення всієї заборгованості за вказаними договорами.
Направлені вимоги банку про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55 позичальником та поручителями проігноровані та не виконані.
Станом на 02 лютого 2015 року заборгованість за кредитним договором від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55 становить 20 072,46 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 17 962,60 дол. США, заборгованість за несплаченими відсотками - 2 109,86 дол. США.
З урахуванням наведеного позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Раййфайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" суму заборгованості за кредитним договором від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55 станом на 02 лютого 2015 року у розмірі 20 072,46 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 17 962,60 дол. США, заборгованість за несплаченими відсотками - 2 109,86 дол. США; розмір солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обмежити сумою 20 072,46 дол. США.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" суму заборгованості за кредитним договором від 01 липня 2008 року
№ 014/17-46/678-55 станом на 02 лютого 2015 року у розмірі 20 072,46 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 17 962,60 дол. США, заборгованість за несплаченими відсотками - 2 109,86 дол. США; розмір солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 обмежити сумою 20 072,46 дол. США.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2018 року до участі у справі як правонаступника ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" залучено ТОВ "ФК "Форінт".
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2020 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ "ФК "Форінт" заборгованість за кредитним договором від 01 липня 2008 року
№ 014/17-46/678-55 у розмірі 20 072,46 дол. США; розмір солідарного стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 обмежено сумою 20 072,46 дол. США.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ТОВ "ФК "Форінт" заборгованість за кредитним договором від 01 липня 2008 року № 014/17/46/678-55 у розмірі 20 072,46 дол. США; розмір солідарного стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3 обмежено сумою 20 072,46 дол. США.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання позичальником зобов`язань за договором кредиту, наявності кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню на користь банку солідарно з боржника та поручителів.
При здійсненні розрахунку враховано, що строк дії договору закінчується 01 липня 2018 року, проте направивши 10 лютого 2015 року вимогу боржнику та поручителям про дострокове повернення заборгованості, банк змінив строк виконання зобов`язання, тому стягненню підлягає борг за тілом кредиту у розмірі 17 962,60 дол. США та відсотками у розмірі 2 109,86 дол. США, яка виникла станом на 02 лютого 2015 року.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2020 року у цій справі змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції зазначеної постанови.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції не врахував, що при вирішенні питання щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню у цій справі, необхідно виходити із сум, які стягнуто заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 січня 2016 року та не виконано на час звернення з цим позовом. Необхідно врахувати, що вимоги щодо пені в рамках цієї справи не заявлялись та не були предметом розгляду. Таким чином, залишок непогашеної суми заборгованості за кредитним договором № 014-17-46/678-55 на час звернення з цим позовом до суду та на час розгляду справи апеляційним судом, яка виникла станом на 02 лютого 2015 року становить 20 072,46 дол. США, з яких: 17 962,60 дол. США - заборгованість за кредитом; 2 109,86 дол. США - нараховані відсотки за користування кредитом за період з 01 травня 2014 року до 01 лютого 2015 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У квітні 2021 року ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Гайворонський О. Ю., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що на підтвердження того, що ОСОБА_2 не підписував зазначений договір поруки було заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, проте суд апеляційної інстанції в задоволенні клопотання відмовив.
Суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі.
Суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання про витребування у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" засвідчених копій усіх додаткових угод до кредитного договору від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55, тому вказані докази залишилися не дослідженими.
Судове рішення оскаржується з підстав неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 489/6514/16-ц, від 03 травня 2018 року у справі № 752/9802/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 501/793/16-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 752/4653/18; від 07 жовтня 2020 року у справі № 696/362/17, відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах; недослідження копій додаткових угод щодо реструктуризації кредиту та доказів про останній платіж, виконаний у грудні 2013 року; необґрунтованого відхилення апеляційним судом клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
У серпні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ "ФК "Форінт", у якому воно просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
На обґрунтування відзиву посилалося на те, що 26 червня 2018 року у судовому засіданні суду ОСОБА_2 надав відзив, в якому він заперечував проти задоволення позову щодо нього та стверджував, що він не підписував договору поруки від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55/1.
Того ж дня судом постановлено ухвалу у цій справі та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 30 серпня 2018 року та витребувано від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" оригінал договору поруки від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55/1.
01 квітня 2019 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя постановлено ухвалу про призначення у справі за позовом ТОВ "ФК "Форінт" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором судової почеркознавчої експертизи, виконання якої доручено експертам Запорізького Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі - Запорізький НДЕКЦ МВС України) та зупинено провадження у справі.
17 травня 2019 року ТОВ "ФК Форінт" надало до суду оригінал договору поруки від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55/1. 20 травня 2019 року Жовтневим районним судом на адресу Запорізького НДЕКЦ МВС України для проведення почеркознавчої експертизи надіслано матеріали цивільної справи.
12 червня 2019 року до Жовтневого районного суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення судової почеркознавчої експертизи, а саме вільних зразків підписів ОСОБА_2, виконаних не менше ніж на 10-15 документах, за часом виконання максимально наближених до 2008 року.
Клопотання експерта було передано представнику ОСОБА_2 03 липня 2019 року, але було проігноровано останнім та до суду не були надані відповідні зразки підписів.
01 серпня 2019 року до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя повернулись надіслані для проведення експертизи матеріали з повідомленням НДЕКЦ МВС України про неможливість проведення судової експертизи у зв`язку з відсутністю відповіді на заявлене експертом клопотання.
03 грудня 2019 року ОСОБА_2 звернувся повторно до суду з клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. До клопотання копії документів, які б містили зразок підпису ОСОБА_2, додані не були.
04 грудня 2019 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя постановлено ухвалу про призначення у справі за позовом ТОВ "ФК "Форінт" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором вдруге судової почеркознавчої експертизи, виконання якої доручено експертам Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.
18 лютого 2020 року постановою Запорізького апеляційного суду скасовано ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2019 року про призначення судової почеркознавчої експертизи з мотивів необхідності додержання розумних строків розгляду справи, порушення норм процесуального права, нез`ясування обставин достовірності виконання наданих відповідачем ОСОБА_2 вільних зразків підпису, не пред`явлення поданих вільних зразків підпису особі, яка підлягає ідентифікації.
Суди першої та апеляційної інстанції, проаналізувавши заявлені ОСОБА_2 підстави для зупинення провадження в цій справі дійшли правильного висновку, що матеріали справи дозволяють повно встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Заявлене клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення по суті питання у справі № 317/2904/20 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ТОВ "ФК "Форінт" про захист прав споживачів шляхом визнання договору відступлення права вимоги частково недійсним є безпідставним та необґрунтованим.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначив про залишення судом поза увагою питання щодо витребування вигаданих ним доказів, проте цей факт не відповідає дійсності оскільки зазначене клопотання розглядалося судом і було відхилено як необґрунтоване, про що свідчить, звукозапис судового засідання.
На обґрунтування визнання договору поруки припиненим ОСОБА_2 послався на згадувані його батьком в повідомленнях начебто укладені додаткові угоди, якими ніби то вносились зміни до кредитного договору.
Зазначені твердження є безпідставним та надуманими.
У доданій до апеляційної скарги роздруківці відсутні посилання на: найменування банку; дату та номер кредитного договору; дати уявлених додаткових угод, на які посилаються відповідачі; відсутні дати листування, а отже, ОСОБА_2 не доведено, що зазначене листування не існувало на момент закриття підготовчого засідання у справі.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є учасниками декількох справ щодо стягнення з них заборгованості за кредитними договорами. Таким чином, твердження ОСОБА_2 щодо ймовірного існування додаткових угод за кредитним договором є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не заслуговує на увагу, по суті ґрунтуються на припущеннях.
Всі заявлені ОСОБА_2 клопотання (про зупинення розгляду справи, про витребування неіснуючих доказів, про призначення почеркознавчої експертизи) були належним чином розглянуті судами під час розгляду справи, з`ясовано обставини справи, за результатами чого були постановлені відповідні обґрунтовані ухвали.
За текстом касаційної скарги ОСОБА_2 викладає зміст норм ЦПК України за власним трактуванням, зазначає постанови Верховного Суду, зміст та висновки яких свідчать про протилежну позицію на відміну від тієї, що заявлена ОСОБА_2 . Отже, жодна з перелічених підстав не є підставою для задоволення касаційної скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Гайворонський О. Ю., на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389, пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що 01 липня 2008 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Форінт",та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 014/17-46/678-55.
Відповідно до пунктів 1.1.1, 1.1.6, 1.2.1 договору банк надав ОСОБА_6 кредит в сумі 29 800,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % річних, строком до 01 липня 2018 року під заставу земельної ділянки.
Відповідно до пункту 7.1 договору встановлено, що ОСОБА_1 зобов`язався здійснювати погашення кредиту та відсотків щомісячно ануїтетними платежами в розмірі, згідно з графіком погашення кредиту.
На забезпечення кредитного договору від 01 липня 2008 року
№ 014/17-46/678-55 укладено договори поруки від 01 липня 2008 року
№ 014/17-46/678-55/1 та №014/1746/678-55/2.
Згідно з пунктами 1.2, 2.1 договору поруки від 01 липня 2008 року
№ 014/17-46/678-55/1, укладеного між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2, поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед банком відповідати за зобов`язаннями боржника - ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору від 01 липня 2008 року
№ 014/17-46/678-55, а саме: повернути кредит у розмірі 29 800,00 дол. США до 01 липня 2018 року, сплатити відсотки за його користування, виходячи з відсоткової ставки 14 % річних, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати усі можливі збитки, понесені внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору. У випадку невиконання боржником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком, у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.
Відповідно до положень пунктів 2.4, 2.5, 2.7 договору поруки від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55/1 у випадку невиконання боржником боргових зобов`язань перед банком за кредитним договором, банк має право звернутися до поручителя з письмовою вимогою про виконання боргових зобов`язань в повному обсязі чи в частині. Поручитель бере на себе зобов`язання, у випадку невиконання боржником боргових зобов`язань перед банком за кредитним договором, здійснити виконання боргових зобов`язань в обсязі, заявленому банком в письмовій вимозі, протягом 5 банківських днів з дати направлення відповідної письмової вимоги банку. При простроченні виконання своїх обов`язків, як вони визначені в пункті 2.5. цього договору, поручитель зобов`язаний виплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення, за кожний день прострочення.