1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

20 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 757/35562/18-ц

провадження №61-5483св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявниця - ОСОБА_1,

суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лисенко Оксана Вікторівна,

заінтересована особа - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року у складі судді Матійчук Г. О. та постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2021 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії та бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Шевченківський РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві) Лисенко О. В., заінтересована особа - ОСОБА_2, щодо невчинення заходів з примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини та зобов`язання вчинити дії у виконавчому провадженні.

На обґрунтування скарги посилалася на таке. На виконанні у Шевченківському РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві перебуває виконавчий лист, виданий Печерським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання сина у розмірі 1/6 частки доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 липня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

21 травня 2019 року головний державний виконавець Шевченківського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві Лисенко О. В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, яку боржник отримав.

Представник боржника подав декларацію за 2018 рік, однак вона неповна, в ній відсутні відомості про наявність майна та доходів, яким боржник володіє спільно з іншими особами.

Виконавець не вчиняв дії щодо встановлення доходів боржника, що було підставою для подання нею скарг на його дії.

17 жовтня 2019 року за результатами оперативної наради, яка була проведена в Управлінні державної виконавчої службиГоловного територіального управління юстиції у м. Києві було вирішено: головному державному виконавцю Лисенко О. В. направити до Державної фіскальної служби України запит про надання інформації про отримані ОСОБА_2 доходів за період з 2018 року до жовтня 2019 року, викликати боржника до відділу для надання декларації про доходи та майно за 2019 рік, направити запити до банківських установ про розкриття банківської таємниці, в яких боржником відкриті рахунки, направити запити до Державної прикордонної служби про надання інформації щодо перетину державного кордону боржником за період з липня 2018 року і дотепер.

Проте рішення оперативної наради виконавцем виконано лише частково, а начальник Шевченківського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві не проконтролював виконання рішення, що змусило її повторно звертатись до останнього зі скаргою на дії державного виконавця, на яку отримала формальну відповідь, де зокрема вказано про неможливість отримати декларацію про доходи від боржника із посиланням на лист Державної фіскальної служби України від 22 серпня 2019 року та Порядок надання інформації Державною фіскальною службою України на запити органів державної виконавчої служби.

Відповідно до довідки про розрахунок заборгованості від 06 березня 2020 року ДВ/23 заборгованість за аліментами станом на 01 березня 2020 року відсутня.

Вважала довідку про розрахунок заборгованості за аліментами від 06 березня 2020 року ДВ/23 такою, що складена на порушення вимог Закон України "Про виконавче провадження", боржник щомісячно сплачує 10 000,00 грн аліментів, проте ця сума розрахована самим боржником, а не виконавцем. Ці платежі не можуть бути враховані у сплату аліментів за 2018-2019 роки, оскільки є щомісячною сплатою аліментів, а не заборгованістю, яка має бути розрахована виконавцем окремо від щомісячних платежів.

ОСОБА_2 за 2018 рік має заборгованість у сумі 61 207,62 грн, яка була нарахована виконавцем 22 липня 2019 року і боржником не сплачена.

Вважала неправомірними дії виконавця із зарахування сплачених боржником сум в рахунок погашення цієї заборгованості, внаслідок чого станом на 01 березня 2020 року в останнього згідно з довідкою-розрахунком відсутня заборгованість зі сплати аліментів.

Крім того, державний виконавець неправомірно визначила в оскаржуваній довідці за період з січня 2019 року до лютого 2020 року розмір доходу боржника, виходячи з середньої заробітної плати працівника у м. Києві, без проведення подальшого перерахунку за результатами річного декларування боржником як фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП) своїх доходів.

При складанні довідки державний виконавець Лисенко О. В. порушила порядок стягнення аліментів, визначений Законом України "Про виконавче провадження", оскільки стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України (далі - СК України).

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця.

Отже, державний виконавець повинна була витребувати інформацію про доходи боржника, як ФОП за результатами річного декларування за 2019 рік, і провести перерахунок сум аліментів, що підлягають сплаті за рішенням суду.

З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила: визнати дії головного державного виконавця Шевченківського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві Лисенко О. В. такими, що вчинені з порушенням вимог статей 10, 18, 48, 49, 50, 71 Закону України "Про виконавче провадження", розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень; визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві Лисенко О. В. щодо невчинення заходів з примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини та зобов`язати його виконати рішення, викладене у протоколі оперативної наради від 17 жовтня 2019 року; зобов`язати головного державного виконавця Шевченківського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у м. КиєвіЛисенко О.В. витребувати з державної прикордонної служби України - інформацію про кількість перетинів державного кордону боржником ОСОБА_2 за період з 20 липня 2018 року (станом на день подання скарги), з банківських та фінансових установ, які здійснюють діяльність на території України, - інформацію про відкриті рахунки та рух грошових коштів, на ім`я ОСОБА_2 з 20 липня 2018 року (станом на день подання скарги); витребувати у боржника ОСОБА_2 декларацію про доходи та майно за 2019 рік, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки в банках чи інших фінансових установах, про майно що перебуває в заставі (іпотеці) або інших осіб, чи про кошти і майно, належні йому від інших осіб, за формою установленою Міністерством юстиції України; зобов`язати головного державного виконавця Шевченківського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у м. КиєвіЛисенко О. В. провести перерахунок заборгованості зі сплати аліментів відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, направити до Управління судової роботи Головного територіального управління юстиції у м. Києві подання про витребування інформації про доходи боржника ОСОБА_2, які він отримує у Швейцарській конфедерації, та направити вимоги та виклики ОСОБА_2 за його фактичним місцем проживання у Швейцарській конфедерації.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 березня 2021 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Шевченківського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві Лисенко О. В. щодо невчинення заходів з примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини та зобов`язання вчинити дії у виконавчому провадженні № 59164770.

Зобов`язано головного державного виконавця Шевченківського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві Лисенко О. В. провести перерахунок заборгованості зі сплати аліментів боржником ОСОБА_2 за 2019 рік у виконавчому провадженні № 59164770, виходячи із середньої заробітної плати працівника для м. Києва, відповідно до вимог частини другої статті 195 СК України.

В задоволенні іншої частини скарги відмовлено.

Задовольняючи скаргу в частині зобов`язання головного державного виконавця Шевченківського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві Лисенко О. В. провести перерахунок заборгованості зі сплати аліментів боржником ОСОБА_2 за 2019 рік у виконавчому провадженні № 59164770, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що боржник ОСОБА_2 є ФОП та перебуває на спрощеній системі оподаткування, тому розмір заборгованості платника аліментів повинен визначатися на підставі частини другої статті 195 СК України, тобто виходячи із середньої заробітної плати працівника для певної місцевості.

Відмовляючи у задоволенні вимог стягувача, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_2 рішення суду про стягнення з останнього аліментів, виконує добровільно, у 2018-2019 роках сплачував аліменти в сумі 10 000,00 грн на місяць, тому вимог статей 10, 18, 48, 49, 50, 71 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець не порушував.

Стягувачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог. ЇЇ вимога про зобов`язання державного виконавця виконати рішення, викладене у протоколі оперативної наради від 17 жовтня 2019 року, не передбачена чинним законодавством України, тому вона задоволенню не підлягає.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 21 травня 2019 року ОСОБА_2 зобов`язано надати декларацію про доходи та майно за 2019 рік, тому вимога стягувача про зобов`язання державного виконавця витребувати у боржника ОСОБА_2 декларацію про доходи та майно за 2019 рік, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки в банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або інших осіб, чи про кошти і майно, належні йому від інших осіб, за формою установленою Міністерством юстиції України, задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про зобов`язання державного виконавця витребувати з державної прикордонної служби України інформацію про кількість перетинів державного кордону боржником ОСОБА_2 за період з 20 липня 2018 року (станом на день подання скарги), суди виходили з того, що ця інформація не впливає на виконання рішення суду і не є обов`язковою при вчиненні виконавчих дій.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про зобов`язання державного виконавця витребувати з банківських та фінансових установ, які здійснюють діяльність на території України, інформацію про відкриті рахунки та рух грошових коштів, відкритих, на ім`я ОСОБА_2 з 20 липня 2018 року (станом на день подання скарги), суди виходили з того, що боржник добровільно виконує рішення суду про стягнення аліментів, виконавець не має підстав витребовувати від банківських та інших фінансових установ таку інформацію. Крім того, згідно з пунктом 21 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" такі дії є правом, а не обов`язком виконавця.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про зобов`язання державного виконавця направити до Управління судової роботи Головного територіального управління юстиції у м. Києві подання про витребування інформації про доходи боржника ОСОБА_2, які він отримує у Швейцарській конфедерації, суди виходили з того, що порядок виконання рішення українських судів за кордоном регулюється Інструкцією про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, затвердженою Міністерством юстиції України від 29 грудня 2006 року № 121/5. Направлення подання про витребування інформації про доходи боржника, який проживає за кордоном, не є обов`язком виконавця в розумінні Закону України "Про виконавче провадження".

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення скарги в повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги посилалася на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не застосували норми статей 181, 183, 195 СК України, статей 10, 18, 48, 49, 50, 71 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки відмова судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні скарги зводиться фактично до твердження, що платник добровільно виконує рішення суду і перераховує аліменти в сумі 10 000,00 грн, що на думку суду є достатньою підставою для того, щоб не витребовувати як у боржника, так і в банківських установах інформацію про його дійсні доходи.

Проте рішенням суду аліменти стягуються не у твердій грошовій сумі, а у частині від усіх видів заробітку (доходу). Декларація про доходи боржником надана не була, а державний виконавець не вчинив жодної дії щодо її витребування, оскільки боржник добровільно її не надає.

Що стосується витребування інформації про наявність відкритих рахунків та рух грошових коштів, то відповідно до пунктів 3, 21 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" незалежно від добровільності виконання рішення про стягнення аліментів боржником, державний виконавець зобов`язаний витребувати з банківських та фінансових установ, які здійснюють діяльність на території України, інформацію про відкриті рахунки та рух грошових коштів на ім`я боржника ОСОБА_2 . Отже, з яких сум доходів боржника він самостійно розрахував суму аліментів у 10 000,00 грн невідомо.

Щорічний дохід божника тільки від підприємницької діяльності у 2018 році склав 1 486 320,00 грн і відповідно 1/6 частини становить 247 720,00 грн, а щомісячно 20 643,33 грн, а не розрахована боржником сума у 10 000,00 грн.

Законодавець передбачив, що при визначенні доходу боржника враховуються і його доходи, отримані за кордоном. Боржник інформацію про свої доходи за кордоном не надає, що відповідно є підставою для їх витребування у примусовому порядку.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що витребування інформації про доходи платника аліментів є неможливим і передбачено виключно в порядку виконання рішення за межами України.

Висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстави для особистого прибуття боржника у зв`язку з його перебування за межами України є безпідставними, оскільки боржник ОСОБА_2 вимоги державного виконавця, викладені у постанові про відкриття виконавчого провадження, зокрема, надання декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік за формою, встановленою Міністерством юстиції України, не надав, що дає підстави стверджувати, що він не виконав законні вимоги державного виконавця про надання інформації про усі доходи, у тому числі і за кордоном, які він отримав у 2019 році.

Невиконання вимог державного виконавця є підставою для притягнення до відповідальності саме боржника, а не його представника.

Суди дійшли помилкового висновку, що незважаючи на отримання платником аліментів доходу від здійснення ним підприємницької діяльності, аліменти він повинен сплачувати, виходячи із середньої заробітної плати, що є фактично зміною рішення суду, в якому аліменти розраховуються від доходу (заробітку), а не від розміру середньої заробітної плати.

Чинне сімейне законодавство не містить жодних обмежень при визначенні щомісячного розміру аліментів, виключення із числа доходів платника аліментів тих доходів, які він отримав як ФОП.

Тобто, суди застосовують положення статті 195 СК України щодо проведення розрахунку заборгованості з аліментів ФОП, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, без врахування того, що цю норму неправильно застосовувати у випадку, якщо у ФОП є доходи від здійснення підприємницької діяльності, адже це не узгоджуєтеся із нормами статей 181, 183 СК України. Якщо платник аліментів отримує доходи від здійснення підприємницької діяльності, то він помилково прирівнюється судом до особи, яка не працює і не отримує доходи.

Судові рішення оскаржуються з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 464/6206/18, щодо застосування норми статті 195 СК України та застосованого судами в оскаржуваних судових рішеннях; відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статей 18, 19 Закону України "Про виконавче провадження", що стосується витребування інформації про доходи боржника як в Україні, так і за її межами, а також обов`язку державного виконавця витребовувати інформацію незалежно від того чи виконує добровільно боржник рішення суду, чи ні.

У травні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Синявський В. В., у якому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

На обґрунтування відзиву посилався на те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що ОСОБА_2 є сумлінним платником аліментів, не мав та не має заборгованості зі сплати аліментів. Правомірним є застосування до спірних правовідносин положення частини другої статті 195 СК України, оскільки дохід від підприємницької цільності є валовим доходом від здійснення підприємницької діяльності, а не чистим прибутком ОСОБА_2 .

Отже, вимоги ОСОБА_1 про витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки всі документи вже наявні в матеріалах справи та виконавчого провадження.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Підставами відкриття касаційного провадження у цій справі є підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що 21 травня 2019 року головний державний виконавець Шевченківського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві Лисенко О. В. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 757/35562/18-ц, виданим 08 травня 2019 року Печерським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 липня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Цією ж постановою зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

17 жовтня 2019 року за результатами оперативної наради, яка була проведена в Управлінні державної виконавчої службиГоловного територіального управління юстиції у м. Києві, було вирішено: головному державному виконавцю Лисенко О. В. направити до Державної фіскальної служби України запит про надання інформації про отримані ОСОБА_2 доходів за період з 2018 року до жовтня 2019 року, викликати боржника до відділу для надання декларації про доходи та майно за 2019 рік, направити запити до банківських установ про розкриття банківської таємниці, в яких боржником відкриті рахунки, направити запити до Державної прикордонної служби про надання інформації щодо перетину державного кордону боржником за період з липня 2018 року і дотепер (а. с. 17, 18).

25 червня 2019 року представник боржника ОСОБА_5 на виконання вимог державного виконавця надав копії квитанцій про сплату аліментів за виконавчим провадженням за період з вересня 2018 року до червня 2019 року, а також копію податкової декларації платника єдиного податку ФОП за 2018 рік.


................
Перейти до повного тексту