У х в а л а
21 вересня 2022 року
м. Київ
Справа № 201/13239/15-ц
Провадження № 14-75цс22
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.
ознайомилася з матеріалами справи за скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник) на дії приватної виконавиці виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни (далі - виконавиця), заінтересована особа - Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - стягувач),
за касаційною скаргою стягувача (представниця - адвокатеса Тернова Інна Валентинівна) на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 1 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 5 квітня 2022 року і
в с т а н о в и л а :
13 жовтня 2021 року скаржник звернувся до суду зі скаргою, у якій просив:
- визнати неправомірними дії виконавиці з відкриття виконавчого провадження № 66885537 (далі - виконавче провадження) з примусового виконання виконавчого листа, який 27 травня 2016 року видав Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у справі № 201/13239/15-ц (далі - виконавчий лист), про стягнення зі скаржника на користь стягувача 678 913,55 грн заборгованості та вчинення виконавчих дій у цьому провадженні;
- визнати неправомірною постанову виконавиці від 21 вересня 2021 року про відкриття виконавчого провадження;
- зобов`язати виконавицю виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про скаржника, внесені у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження, скасувати арешти майна й інші вжиті у цьому провадженні заходи з виконання виконавчого листа;
- зобов`язати виконавицю повернути стягувачеві виконавчий лист без прийняття до виконання.
Мотивував скаргу так:
- 30 жовтня 2015 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у справі № 201/13239/15-ц ухвалив заочне рішення, згідно з яким стягнув зі скаржника 675 259 грн заборгованості за договором про іпотечний кредит № 1930/02-07 від 8 листопада 2007 року, а також 3 654 грн судового збору;
- 27 травня 2016 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська видав виконавчий лист. Того ж дня стягувач його пред`явив до примусового виконання до Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Старший державний виконавець Тичинський Д. Є. відкрив виконавче провадження № 52177269;
- 3 листопада 2016 року цей старший державний виконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі відповідної заяви останнього. Зазначив, що виконавчий документ можна повторно пред`явити для виконання до 3 листопада 2019 року;
- 25 липня 2019 року приватна виконавиця Бурхан-Крутоус Л. А. повернула виконавчий лист стягувачеві без прийняття до виконання, що згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 12, частиною п`ятою статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) не перериває строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;
- 21 вересня 2021 року виконавиця відкрила виконавче провадження № 66885537 про примусове виконання виконавчого листа;
- станом на 21 вересня 2021 року строк пред`явлення до виконання виконавчого листа сплинув, а тому виконавиця, відкриваючи виконавче провадження, діяла всупереч пункту 2 частини четвертої статті 4, частини першої статті 12 Закону № 1404-VIII.
1 листопада 2021 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська постановив ухвалу, згідно з якою задовольнив скаргу частково:
- визнав неправомірними дії виконавиці з відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій у цьому провадженні;
- скасував постанову виконавиці від 21 вересня 2021 року про відкриття виконавчого провадження;
- відмовив у задоволенні інших вимог скарги.
Мотивував ухвалу так:
- у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 січня 2021 року у справі № 922/5723/14 колегія суддів виснувала, що: (1) стаття 12 Закону № 1404-VIII встановлює випадки повернення виконавчого документа стягувачу після відкриття виконавчого провадження, яке презюмується відкритим; (2) на відміну від приписів статті 4 Закону № 1404-VIII, стаття 37 цього Закону прямо встановлює право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом встановлених у статті 12 строків лише тоді, коли виконавчий документ було повернуто стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, а не у разі будь-якого повернення (зокрема передбаченого у частині четвертій статті 4 Закону № 1404-VIII, у якій слова "виконавчий документ повертається стягувачу" вжиті для унормування підстави повернення виконавчого документа без прийняття до виконання);
- перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання може перериватися не у разі будь-якого звернення із заявою про примусове виконання виконавчого документа, а такого, яке відповідає вимогам законодавства щодо форми, змісту виконавчого документа, суб`єкта його виконання тощо;
- у задоволенні вимоги зобов`язати виконавицю скасувати арешт майна та повернути виконавчий лист слід відмовити, бо "накладання арешту є похідною вимогою від тієї, що була судом задоволена", а суд не має повноважень втручатися у діяльність інших державних органів (вирішення питання про прийняття до виконання виконавчого листа, відкриття виконавчого провадження, повернення виконавчого листа належить виключно до компетенції органу, який виконує судове рішення).
5 квітня 2022 року на судовому засіданні в Дніпровському апеляційному суді представник скаржника - адвокат Іщенко Володимир Георгійович - повідомив, що повернення виконавчого документа без прийняття до виконання не перериває строк його пред`явлення до виконання, бо у 2019 році виконавче провадження фактично не відкривали, а виконавчі дії не вчиняли (технічний запис судового засідання, т. 1, а. с. 95; файл 20220405-111247; час: 11:23:07 - 12:23:17).
5 квітня 2022 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 1 листопада 2021 року. Навів аналогічні, що й останній, мотиви часткового задоволення скарги.
24 травня 2022 року стягувач подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, а також прийняти нову постанову про відмову у задоволенні скарги на дії виконавиці. Обґрунтував касаційну скаргу так:
- суть переривання строку полягає у тому, що за наявності визначених у законі обставин перебіг строку починається спочатку, а час, що минув до перерви, до нового строку не зараховується. На це вказувала частина друга статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV, тоді як у Законі № 1404-VIII у статті 12 такого припису немає;
- у постанові від 11 листопада 2021 року у справі № 2-5827/2010 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що за змістом приписів Закону № 1404-VIII після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг такого строку починається заново з наступного дня після повернення виконавчого документа (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, не зараховується до нового строку. Закон № 1404-VIII не виключає і не обмежує переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі повернення його стягувачеві з інших підстав, ніж визначені у статті 37 (близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 5 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі № 804/2721/15, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 лютого 2020 року у справі № 2018/6-343/11, а також в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 жовтня 2020 року у справі № 336/1023/20);
- у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 240/10258/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виснував, що повернення виконавчого документа без прийняття до виконання перериває строк його пред`явлення до виконання і не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання у межах строку, встановленого у статті 12 Закону № 1404-VIII (вказане узгоджується з висновками, сформульованими у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 916/922/16 та Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2021 року у справі № 303/2642/20);
- суд першої інстанції за одне засідання розглянув скаргу скаржника, чим позбавив можливості надати заперечення (порушив частини третю, п`яту, шосту статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України);
- скаржник не зазначив і не обґрунтував, коли саме дізнався про порушення його прав у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження виконавицею; не навів доказів і фактів, що дають підстави вважати, що він звернувся до суду зі скаргою у встановлений частиною першою статті 449 ЦПК України десятиденний строк.