ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., Британчука В. В., Золотнікова О. С., Єленіної Ж. М., Крет Г. Р. та Ситнік О. М.
на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 7 вересня 2022 року в адміністративній справі № 9901/462/21 (провадження № 11-101заі22) за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним та скасування рішення
Стислий виклад обставин справи
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ВРП № 3402/0/15-19 від 10 грудня 2019 року "Про зміну рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 квітня 2019 року № 1067/2дп/15-19 про притягнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 листопада 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, викладених у її мотивувальній частині.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погодившись із цією ухвалою, ОСОБА_1 23 серпня 2022 року подав апеляційну скаргу, яка надійшла до Великої Палати Верховного Суду 31 серпня 2022 року.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 7 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2021 року залишила без руху.
Основні мотиви, викладені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду про залишення апеляційної скарги без руху
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, крім іншого, просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2021 року про повернення позовної заяви у справі № 9901/462/21, посилаючись на те, що з повним текстом оскаржуваної ухвали ознайомився лише 16 серпня 2022 року. Зазначив, що поштове відправлення з оскаржуваною ухвалою не отримував, натомість підпис на рекомендованому повідомленні про його вручення № 0102932122224 у графі "Розписка про одержання" вчинено невідомою йому особою. Крім цього, у графі "Отримано особисто", яка, на його думку, підлягає заповненню працівником поштового відділення, міститься прізвище " ОСОБА_1" без зазначення ініціалів, що також свідчить про відсутність підстави вважати, що саме ОСОБА_1 отримав зазначене поштове відправлення. Вказує, що систематично намагався дізнатися про стан розгляду його позовної заяви, однак на сайті "Судова влада України" до цього часу зазначена інформація, що справа не розглянута. Також просить врахувати, що з 18 жовтня 2021 року в Одеській області встановлено червоний рівень епідемічної небезпеки, а з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, що унеможливило зʼясування стану розгляду справи безпосередньо в суді та за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень, який тривалий час не працював.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначені скаржником причини пропуску строку необґрунтовані, а відтак не є поважними.
Оскільки апеляційну скаргу подано без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства (далі - КАС), а підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані скаржником, є неповажними, Велика Палата Верховного Суду таку скаргу залишила без руху та надала ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для зазначення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та надання належних доказів поважності пропуску цього строку.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини третьої статті 34 КАС суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.