ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2022 року
м. Київ
Справа № 686/7804/21
Провадження № 51 - 1694 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_3,
суддів ОСОБА_4, ОСОБА_5.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6.,
прокурора ОСОБА_7,
та в режимі відеоконференції
захисника засудженого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_8,
представника потерпілої ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_9,
розглянув у закритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021240010000118 від 31 січня 2021 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Суми Сумської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 152 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 22 березня 2022 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 травня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 152 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Початок строку відбуття покарання вказано рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Зараховано в строк відбування покарання строк утримання ОСОБА_1 в ІТТ № 1 ГУНП в Хмельницькій області в період з 31.01.2021 року по 02.02.2021 року із розрахунку 1 день перебування в ІТТ за 1 день ув`язнення.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, але не пізніше ніж до 02.08.2021 року.
Частково задоволено цивільний позов потерпілої та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 200 000 гривень моральної шкоди.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
За обставин встановлених у вироку суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено те, що він 31 січня 2021 року близько 03 год. 30 хв., перебуваючи по вулиці Грушевського, неподалік від перехрестя зазначеної вулиці із вул. Подільською в місті Хмельницькому вчинив дії сексуального характеру, а саме орально та вагінально проник в тіло потерпілої ОСОБА_2 з використанням геніталій без її добровільної згоди, тобто зґвалтував її.
Вироком Хмельницького апеляційного суду від 22 березня 2022 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_8 залишено без задоволення та частково задоволено апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 .
Скасовано вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 травня 2021 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання та розв`язання цивільного позову і ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_1 за ст. 152 ч. 1 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Початок строку відбування покарання вказано рахувати з часу звернення вироку до виконання. У строк відбування покарання зараховано строк утримання ОСОБА_1 в ІТТ №1 ГУНП в Хмельницькій області в період з 31.01.2021 року по 02.02.2021 року з розрахунку один день перебування в ІТТ за один день ув`язнення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 400 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисникзасудженого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_8 просить змінити вирок апеляційного суду та пом`якшити призначене судом ОСОБА_1 покарання, визначивши його із застосуванням ст. 75 КК України. Також просить визначити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 в сумі 200 000 грн. Вважає вирок апеляційного суду необґрунтовано суворим, а висновок про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства - помилковим. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що ОСОБА_1 у скоєному щиро розкаявся, сприяв органам досудового слідства у розслідуванні злочину, відшкодував заподіяні збитки. Також вважає за необхідне врахувати молодий вік ОСОБА_1, наявність на його утриманні малолітніх дітей та батьків непрацездатного віку. Не погоджується із висновком апеляційного суду про те, що у ОСОБА_1 немає щирого каяття, оскільки він щиро розкаявся у вчиненому та приносив свої вибачення потерпілій ОСОБА_2 . Крім того, звертає увагу суду на те, що апеляційним судом не було враховано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.03.2022 року щодо сержанта ОСОБА_1 .
В запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_9 вказує на безпідставність її доводів та просить залишити її без задоволення.
Заперечень на касаційну скаргу захисника від інших учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник в судовому засіданні підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
В судовому засіданні представник потерпілої та прокурор вважали касаційну скаргу необґрунтованою і просили залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст. 152 ч. 1 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.