ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 758/7552/21
провадження № 51-6161км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, постановлену у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100070000619, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Подільський районний суд м. Києва ухвалою від 30 червня 2021 року на підставі ч. 4 ст. 309 КК звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, а кримінальне провадження щодо неї закрив.
Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого суду прокурор оскаржив його в апеляційному порядку.
Київський апеляційний суд ухвалою від 30 вересня 2021 року залишив ухвалу місцевого суду щодо ОСОБА_1 без змін, а апеляційну скаргу сторони обвинувачення без задоволення.
Вимоги касаційних скарг і доводи осіб, які їх подали, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Суть доводів касаційної скарги прокурора зводиться до вказівок на те, що апеляційний суд безпідставно погодився з рішенням місцевого суду про можливість звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК.
Прокурор вважає, що підставою для застосування ч. 4 ст. 309 КК є наявність мети лікування залежності від "наркоманії", однак з наданої в судовому засіданні ОСОБА_1 довідки Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Клініка імені ОСОБА_7", не підтверджується факт її залежності від наркотичних чи психотропних речовин, а вказується про епізодичне вживання, а тому, на його думку, підстави для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК відсутні.
Крім того, прокурор зазначає, що цій довідці не вказано про те, яке саме лікування проходила ОСОБА_1, зокрема, медикаментозне чи психотерапію, або інші види лікування.
Судами не з`ясовано чи перебувала ОСОБА_1 на обліку в лікаря нарколога.
Також прокурор зазначає, що діагноз "наркоманія" встановлюється за результатом обстеження в умовах стаціонару, тоді як згідно довідки ТОВ "Клініка імені ОСОБА_7", ОСОБА_1 проходила амбулаторне лікування.
Прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки в ній не зазначено мотивів, з яких виходив суд при постановленні рішення, і положення закону, яким він керувався.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні
Прокурор, навівши відповідні пояснення, підтримала касаційну скаргу просила її задовольнити на підставах зазначених у цій скарзі, ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно зі ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК.
Положеннями ч. 4 ст. 309 КК визначено, що особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті.
З матеріалів провадження слідує, що у судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_1 заявила клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК на підставі частини 4 цієї норми закону України про кримінальну відповідальність.
До свого клопотання ОСОБА_1 долучила довідку від 29 червня 2021 року № 351, видану ТОВ "Клініка імені ОСОБА_7" (що має ліцензію і акредитаційний сертифікат Міністерства охорони здоров`я), згідно якої ОСОБА_1 самостійно звернулась в клініку для проходження курсу лікування, на якому знаходилась в період з 31 травня по 14 червня 2021 року з діагнозом "Наркоманія" психологічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психостимуляторів, епізодичне вживання. Пройшла курс лікування за індивідуальною программою, отримувала специфічну медикаментозну та психокорекційну допомогу.