ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 711/3606/19
провадження № 51-322км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_4,
суддів: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
потерпілого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018250000000266, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого там же ( АДРЕСА_2 ), такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 вересня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року щодо ОСОБА_2 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 вересня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року, ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь потерпілого ОСОБА_1 36950 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 175 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 грн у рахунок відшкодування витрат на надання правової допомоги.
Вирішено питання щодо судових витрат, засобів забезпечення кримінального провадження та речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком районного суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 16 листопада 2018 року близько 20:30, керуючи автомобілем марки BMW-318 (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись по вул. Симиренківській від вул. Чигиринській в напрямку вул. Гетьмана Сагайдачного, поблизу перехрестя вулиць Симиренківська та Нарбутівська у м. Черкасах, порушуючи вимоги підпункту "б", пункту 2.3, пунктів 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), не стежив за дорожньою обстановкою, був не уважний, перевищуючи, максимально дозволену швидкість руху у населеному пункті (близько 78 км/год), здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1, який відповідно до висновків експертів від 22 листопада 2018 № 03-01/970 та від 25 березня 2019 року № 03-01/970/35, перебував у стані алкогольного сп`яніння та переходив проїзну частину зазначеної вулиці поза межами пішохідного переходу, справа-наліво, відносно напрямку руху вищевказаного автомобіля, чим в свою чергу порушив вимоги Розділу 4 ПДР. Унаслідок дорожньо-транспортної події потерпілий ОСОБА_1 помер у лікарні.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1, не оспорюючи кваліфікації дій та доведеності винуватості засудженого ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, а також на істотне порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На думку потерпілого покарання ОСОБА_2 слід визначити у максимальному розмірі, передбаченому санкцією інкримінованого йому кримінального правопорушення. Обґрунтовуючи свої вимоги потерпілий вказує на те, що суд першої інстанції призначаючи покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі на строк 5 років із застосуванням положень ст. 75 КК України безпідставно, врахував пом`якшуючі покарання обставини, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення і часткове відшкодування шкоди, та залишив поза увагою обставини вчинення злочину. Зазначає, що внаслідок дій засудженого, який значно перевищив швидкість руху, його брату ОСОБА_1 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження від яких останній помер у лікарні. На думку потерпілого, перевищення швидкості ОСОБА_2, є обтяжуючою покарання обставиною. При цьому потерпілий звертає увагу на те, що поведінка засудженого, який, зокрема, не шукав шляхи примирення, не свідчить про його щире каяття. Також наголошує, що місцевий суд помилково зазначив у своєму рішенні, що кошти у сумі 25000 грн є підтвердженням того, що ОСОБА_2 відшкодував частину матеріальної шкоди, оскільки останнім та матеріалами провадження підтверджено, що ці кошти були сплаченні у рахунок відшкодування саме моральної шкоди. Таким чином матеріальна шкода навіть частково не відшкодована засудженим. При цьому потерпілий наголошує на тому, що апеляційний суд не звернув належної уваги на вказані вище порушення, у зв`язку з чим його ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
На касаційну скаргу захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_9 подав заперечення, в якому, наводячи відповідні аргументи, стверджує про безпідставність заявлених вимог і просить залишити її без задоволення, а оскаржувані вирок та ухвалу щодо ОСОБА_2 без змін.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Потерпілий ОСОБА_1, висловивши свої доводи на підтримання касаційної скарги, просив скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор ОСОБА_8 підтримала касаційну скаргу потерпілого.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, а тому доведеності винуватості ОСОБА_2 у скоєнні злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту і обґрунтованість призначеного останньому додаткового покарання, колегія суддів не перевіряє, оскільки зазначене в касаційній скарзі потерпілого не оспорюється, як не оспорюється і кваліфікація дій за ч. 2 ст. 286 КК України.
Доводи потерпілого, викладені в касаційній скарзі, про те, що місцевий суд при звільненні ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України в достатній мірі не врахував ступеня тяжкості вчиненого злочину, а також даних про його особу, на що у свою чергу не звернув належної уваги апеляційний суд, колегія суддів вважає обґрунтованими.