ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 333/6508/19
провадження № 51-2565км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_12,
суддів ОСОБА_13, ОСОБА_14,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_15,
прокурора ОСОБА_16,
захисника ОСОБА_17 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Сєвероморська Мурманської області Російської Федерації та жителя
АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2, 3 ст. 185,
ч. 2 ст. 186, частинами 1, 2 ст. 187 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2021 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 31 березня 2021 року щодо нього.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2021 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 185 КК України - на строк 1 рік; ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 2 роки; ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3 роки; ч. 2 ст. 186 КК України - на строк 5 років; ч. 1 ст. 187 КК України - на строк 6 років; ч. 2 ст. 187 КК України - на строк 8 років з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.
Вирішено питання про долю речових доказів та процесуальні витрати
у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 13 вересня
2019 року приблизно о 08:00, перебуваючи за місцем свого проживання у квартирі
АДРЕСА_2, шляхом вільного доступу таємно викрав
з кімнати брата ОСОБА_2 належне йому майно загальною вартістю 3 700 грн, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім того, 25 вересня 2019 року приблизно о 19:20 ОСОБА_1, перебуваючи біля будинку № 19 на вул. Парамонова у м. Запоріжжі, здійснив напад на потерпілу ОСОБА_3 з метою заволодіння її майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, а саме завдав одного удару в обличчя останній,
від якого вона впала та втратила свідомість, після чого ОСОБА_1 відкрито викрав сумку потерпілої з її речами загальною вартістю 12 600 грн, завдавши
їй матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім цього, 28 вересня 2019 року приблизно о 12:00 ОСОБА_1, перебуваючи
за місцем свого проживання шляхом вільного доступу повторно таємно викрав
з кімнати матері ОСОБА_4 належне його брату ОСОБА_2 майно загальною вартістю 1 650 грн, завдавши останньому матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім того, 30 вересня 2019 року приблизно о 17:00 ОСОБА_1, перебуваючи
за місцем свого проживання шляхом вільного доступу з кімнати матері
ОСОБА_4 повторно таємно викрав належне їй майно вартістю 500 грн, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім цього, 07 жовтня 2019 року приблизно о 20:15 ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, перебуваючи у 30 метрах від будинку № 7 на вул. Парамонова у м. Запоріжжі, маючи прямий умисел на напад з метою заволодіння майном потерпілої ОСОБА_5, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, завдав їй одного удару в голову, від якого вона впала і втратила свідомість, після чого відкрито викрав з її сумки грошові кошти у розмірі 2 000 грн, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім того, у період з 26 по 30 жовтня 2019 року, точний час слідством не встановлено, ОСОБА_1 проник через паркан на подвір`я будинку
АДРЕСА_4, звідки повторно таємно викрав належне ОСОБА_6 майно загальною вартістю 3 200 грн, завдавши йому матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім цього, 04 листопада 2019 року приблизно о 03:55 ОСОБА_1 проник через паркан на закриту територію "Запорізький національний політехнічний університет"
на вул. Жуковського, 64 у м. Запоріжжі, де зберігаються матеріальні цінності і яка має засоби охорони від доступу до неї сторонніх осіб, після чого, шляхом відкриття багажного відділення автомобілю ВАЗ 1118 Каліна, державний реєстраційний номер
НОМЕР_1, що знаходився на зазначеній території, повторно таємно викрав належне ОСОБА_7 майно загальною вартістю 2 308,47 грн. Після цього ОСОБА_1 сховав викрадене майно до дорожньої сумки і тримаючи останню при собі через паркан залишив охоронювану територію "Запорізький національний політехнічний університет", отримавши реальну можливість розпоряджатися викраденим майном. Біля паркану території зазначеного вище університету ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліції разом із викраденим майном.
Крім того, 04 листопада 2019 року приблизно о 21:38 ОСОБА_1, маючи прямий умисел на відкрите викрадення чужого майна, поєднане із насильством, яке
не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, повторно, перебуваючи між будинками № 21 і № 23 на вул. Північнокільцевій у м. Запоріжжі, завдав почергово декілька ударів долонею в обличчя потерпілої ОСОБА_8, внаслідок чого вона впала на землю, а ОСОБА_1, скориставшись її безпорадним станом, відкрито викрав належну їй сумку, в якій знаходились грошові кошти у сумі 150 грн, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.
Запорізький апеляційний суд 31 березня 2021 року змінив указаний вирок.
На підставі ч. 1 ст. 5 КК України призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 1
ст. 185 КК України (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22 листопада
2018 року) у виді обмеження волі на строк 1 рік. Постановив вважати
ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 2 роки; ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3 роки; ч. 2 ст. 186 КК України - на строк 5 років; ч. 1 ст. 187 КК України - на строк 6 років; ч. 2 ст. 187 КК України - на строк 8 років з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна. В решті вирок суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржений вирок та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги, зазначає, що він не скоював кримінальних правопорушень за епізодами щодо ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 . Вважає протоколи впізнання та слідчого експерименту недопустимими доказами. Вказує на те, що його було затримано працівниками поліції 5 листопада 2019 року об 11:00 без будь-яких законних на те підстав та доставлено до поліцейського відділку,
де він вимушено знаходився до 11:00 наступного дня, у чому вбачає порушення статей 207 та 208 КПК України. Стверджує, що під час його затримання не було оформлено відповідного протоколу, внаслідок чого не були виконані дії, зазначені у статтях 208, 210, 212 КПК України, а також порушено вимоги ст. 213 вказаного Кодексу, а саме не повідомлено про затримання орган (установу), уповноважену законом на надання безоплатної правової допомоги, чим порушено його право
на захист. Зазначає, що проведення слідчих дій, зокрема, впізнання та слідчого експерименту, після фактичного затримання без участі адвоката є порушенням права на захист. При цьому засуджений посилається на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року (справа №686/19218/17), 04 червня 2020 року (справа №744/499/19), 14 вересня 2020 року (справа №740/3597/17). Крім того, зазначає, що під час нападу на ОСОБА_3 він взагалі перебував у іншому районі міста, що підтверджується відповіддю поліції
на запит, яка міститься в матеріалах кримінального провадження.
На касаційну скаргу засудженого прокурор та потерпіла ОСОБА_3 подали заперечення, в яких, кожен окремо, наводячи відповідні аргументи, стверджують про безпідставність заявлених вимог і просять залишити скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Засуджений просив задовольнити його касаційну скаргу.
Захисник підтримав касаційну скаргу засудженого.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів засудженого, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлені у кримінальному провадженні судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційній скарзі засудженого, оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, відповідно до вимог
ст. 438 КПК України не підлягають перегляду у касаційному порядку.
Під час розгляду касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Як передбачено ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, встановлених цим Кодексом, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин,
які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, тобто з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судом першої інстанції, викладених у вироку та перевірених апеляційним судом, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, частинами 1, 2 ст. 187 КК України, тобто за епізодами щодо ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_8, колегія суддів касаційного суду вважає правильним і таким, що підтверджується зібраними доказами, перевіреними у судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оціненими у судовому рішенні судом у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Так, у результаті судового провадження місцевий суд дійшов висновку
про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, частинами 1, 2 КК України, тобто
в учиненні грабежу повторно та розбоїв, в тому числі, вчиненому повторно. Такий висновок суд обґрунтував дослідженими безпосередньо в судовому засіданні доказами, зміст яких детально виклав у вироку.
Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо.
Зазначена засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, та сформувати повне й об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в ході судового провадження засуджений ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, частинами 1, 2 ст. 187 КК України, тобто за епізодами щодо ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 не визнав.