Постанова
Іменем України
23 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 283/174/20
провадження № 61-11807св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Малинської міської ради Житомирської області, Малинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Григорусь Н. Й., Микитюк О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківська та стягнення аліментів на дитину.
На обґрунтування позову посилалася на те, що з липня 2002 року до жовтня 2002 року ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 у АДРЕСА_1, належній позивачці на праві власності, разом з сином позивачки ОСОБА_3, 1994 року народження. Сторони разом вели господарство, мали спільний бюджет та разом утримували квартиру.
За час спільного проживання з відповідачем у ОСОБА_1 народилася дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Державну реєстрацію народження сина позивачка проводила самостійно, а тому відомості про батька дитини записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (далі - СК України) зі слів матері.
З часу фактичного припинення проживання сторін однією сім`єю відповідач не визнає свого батьківства стосовно ОСОБА_4, а тому позивачка змушена звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів з нього.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати Малинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області внести зміни в Книгу реєстрації народжень, актовий запис № 122, про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, складений 10 травня 2003 року про народження дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінивши відомості у графі "батько" з " ОСОБА_5" на " ОСОБА_2"; стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частин усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до суду і до досягнення ним повноліття та судові витрати.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2021 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Малина. Внесено зміни в актовий запис № 122 про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, складеного 10 травня 2003 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Малинського районного управління юстиції Житомирської області, вказавши його батьком ОСОБА_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнено з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частин усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, яка підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 24 січня 2020 року і до досягнення ним повноліття. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що висновком експерта від 29 жовтня 2020 року № 103-213-2020 встановлено, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 щодо ОСОБА_4 складає величину не менш ніж у 99,9 %, тому наявні підстави для визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини і стягнення аліментів на її утримання.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 16 червня 2021 року рішення Малинського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2021 року у частині визнання батьківства та внесення змін в актовий запис про народження скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Визнано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Малина. Внесено зміни в актовий запис № 122 про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, складеного 10 травня 2003 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Малинського районного управління юстиції Житомирської області, вказавши його батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для встановлення батьківства відповідача щодо ОСОБА_4 та необхідності внесення відповідних змін до актового запису про народження. Проте, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме застосував закон, який не підлягав застосуванню та не застосував закон, який підлягав застосуванню, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов в частині вимог про встановлення батьківства підлягає задоволенню на підставі статті 53 Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України), у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову про встановлення батьківства ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_4 та внесення змін до актового запису про народження останнього в графі "батько" саме з цих підстав.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, надалі уточненою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, посилаючись на статтю 53 КпШС України, не зазначив на підставі яких доказів він дійшов висновку про задоволення позову. Оскаржувана постанова містить взаємовиключні твердження.
Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про призначення повторної судово-генетичної експертизи.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 336/2362/16, у якій зазначено, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд в Україні для будь-якого громадянина України.
Касаційна скарга не містить доводів щодо оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення вимог про стягнення аліментів, а тому рішення в цій частині Верховний Суд не переглядає.
У жовтні 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Міхненко Т. І., просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання про призначення судово-генетичної експертизи, оскільки на виконання ухвали суду першої інстанції від 12 березня 2020 року було проведено судово-генетичну експертизу, а тому проведення аналогічної експертизи є недоцільним.
У матеріалах справи наявні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 проживав разом з ОСОБА_1 та вів спільне господарство. Також наявний лист ОСОБА_2 від 24 листопада 2002 року, в якому він не відмовляється від своїх обов`язків щодо своєї, на той час ще ненародженої дитини, просив зареєструвати дитину на нього та надати можливість брати участь у її вихованні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, на підставі пункту 4 частини другої статті 389, пункту 3 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди встановили, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Малині Житомирської області.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, актового запису в Книзі реєстрації народжень від 10 травня 2003 року № 122 його батьками вказано: батько - ОСОБА_5, мати - ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 9).
Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України від 17 січня 2020 року матір`ю ОСОБА_4 є ОСОБА_1, а батьком - ОСОБА_5, відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 СК України (за вказівкою матері) (т. 1, а. с.1 0).
З довідки Комунального підприємства "Добробут" Малинської міської ради від 15 січня 2020 року № 144 випливає, що на утриманні у ОСОБА_1 знаходиться її син ОСОБА_4, 2003 року народження. Вони зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 14).
Згідно з висновком експерта відділення судово-медичної генетичної ідентифікації Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 29 жовтня 2020 року № 103-213-2020 молекулярно-генетичним дослідженням встановлено, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_4 складає величину не менш ніж 99,99%. Відповідно до Hummel K at all "Biostatistische Abstammugs-begutachung mit blutgruppen befunden" Stuttgart, 1971, біологічне батьківство ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_4 практично доведено (т. 1, а. с. 154-156).
Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, зазначив, що враховуючи те, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4, тому питання про встановлення батьківства, у цьому випадку, повинно регулюватися нормами КпШС України.