Постанова
Іменем України
23 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 755/13926/20
провадження № 61-21011св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач: Київська міська рада,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Манойло Наталія Григорівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 лютого
2021 року у складі судді Савлук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Манойло Н. Г. (далі - приватний нотаріус Манойло Н. Г.), про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкоємцем, визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги обґрунтовував, посилаючись на те, що з 22 вересня
2011 року його батько ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_3 . Позивач проживав однією сім`єю разом з батьком та його дружиною за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, яку прийняли спадкоємці першої черги за законом дружина та син по 1/2 частині кожен.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої увійшла 1/2 частини зазначеної квартири, яку вона успадкувала після смерті ОСОБА_2 . Позивач, звернувся до приватного нотаріуса Манойло Н. Г. із заявою про прийняття спадщини, однак 10 серпня 2020 року приватний нотаріус Манойло Н. Г. виніс постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки він не надав рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем.
Вказував на те, що він постійно піклувався про батька та його дружину - спадкодавця, купував ліки, продукти харчування тощо, після смерті обох рідних та близьких йому людей, організував та поніс усі витрати, пов`язані з їх похованням. Він був пов`язаний із ОСОБА_3 спільним побутом, мав спільний бюджет, брав участь у спільних витратах на ремонт житла, його облаштування, що свідчить про проживання його разом із спадкодавцем однією сім`єю. Інших близьких родичів ОСОБА_3 не мала.
Посилаючись на те, що від встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем залежить виникнення у нього спадкових прав після смерті мачухи в порядку статті 1264 ЦК України, він вчинив усі залежні від нього дії, однак не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на частину квартири у зв`язку з неможливістю у інший спосіб підтвердити факт проживання однією сім`єю із спадкодавцем протягом останніх п`яти років, ОСОБА_1 просив встановити факт проживання однією сім`єю разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 у період з вересня 2011 року до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на 1/2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_2, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів факт спільного проживання зі спадкодавцем протягом останніх п`яти років її життя. Для застосування положень статті 1264 ЦК України щодо спадкування за законом у четверту чергу необхідною умовою є, зокрема, постійне проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини та встановлення факту не перебування осіб у будь-якому іншому шлюбі, проте позивач з 28 березня 2003 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та з 23 липня 2004 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, що виключає можливість встановлення факту спільного проживання однією сім`єю позивача та ОСОБА_3, з вересня 2011 року до відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 .,
Постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідним є встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення зі спадкодавцем спільного бюджету спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Позивач не довів, що між ним та ОСОБА_3, протягом останніх п`яти років до часу відкриття спадщини, склалися відносини, що притаманні сім`ї. Зібрані у справі докази свідчать про турботливе ставлення позивача до батька, надання йому матеріальної допомоги, створення належних побутових умов для проживання. Періодичне проживання з батьком та його дружиною у літню пору року в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_4, та зроблені там фотосвітлини не є тими доказами, що підтверджують факт проживання позивача однією сім`єю з померлою протягом п`яти років до дня відкриття спадщини.
Надання позивачем періодичної допомоги ОСОБА_3 та піклування про неї протягом восьми місяців після смерті батька не підтверджує наявності між ними відносин, притаманних сім`ї.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна
ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду
від 24 листопада 2021 року, у якій він просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, заявник зазначає:
1) пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не урахував висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі
№ 129/1033/13-ц, та постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 304/1648/14-ц, від 02 жовтня 2018 року № 910/18036/17,
від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада
2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі
№ 917/2101/17, від 01 червня 2020 року у справі № 523/6051/17,
2) пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 1216, частини першої статті 1222, статті 1258, частини другої статті 1259, статті 1264 ЦК України,
статті 5 Конституції України, частини першої статті 202 Сімейного кодексу України.
2) пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України - суд не дослідив зібрані у справі докази).
Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій належно не дослідили наявні у справі докази, внаслідок чого дійшли необґрунтованого висновку про не доведення ним факту спільного проживання зі спадкодавцем протягом п`яти років до дня відкриття спадщини.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, помилково вважав, що оскільки він з 28 березня 2004 року зареєстрований за відмінною від спадкодавця адресою та перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, то зазначене виключає можливість
встановлення факту спільного проживання однією сім`єю позивача та
ОСОБА_3 .
Суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові
від 03 травня 2018 року у справі № 304/1648/14-ц, згідно з яким для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідним є встановлення двох юридичних фактів:
1) проживання однією сім`єю зі спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю. При цьому, ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї. В той же час, важливою, але не основною ознакою є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.
Вказував, що відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7
"Про судову практику у справах про спадкування" при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.
Зауважив, що зазначене стосується виключно осіб - чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають у іншому зареєстрованому шлюбі, проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім`єю зі спадкодавцем на інших засадах ніж фактичні шлюбні відносини.
Суди попередніх інстанцій не врахували, що між ним та спадкодавцем ОСОБА_3 існував родинний зв`язок, він фактично проживав з нею, допомагав та утримував її, піклувався про неї, вони мали спільний бюджет та були пов`язані спільним побутом.
Суди не надали належної оцінки довідці Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області від 17 серпня 2020 року
№ 03-07/4/156, у якій зазначено, що він користується будинком розташованим за адресою: АДРЕСА_4, в літній період з 2013 року по 2019 рік проживав у ньому разом з батьком та ОСОБА_3, а також показанням свідків, які підтвердили факт їх спільного проживання.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано із суду першої інстанції матеріали справи.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що батьку позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 належала на праві власності двокімнатна квартира
АДРЕСА_5 .
22 вересня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 укладений шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, після його смерті відкрилася спадщина, яку прийняли спадкоємці першої черги за законом: дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_1
17 жовтня 2019 року державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори Ткач Т. В. (далі - державний нотаріус Ткач Т. В.) видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1-1035, відповідно до якого ОСОБА_3 набула право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_6 .
19 жовтня 2019 року державним нотаріусом Ткач Т. В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1-1047, згідно з яким позивач набув у власність 1/2 частини зазначеної квартири.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 .
30 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Манойло Н. Г. із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 в порядку статті 1264 ЦК України (спадкова справа №4/2020, запис у спадковому реєстрі № 65791875).
09 серпня 2020 року позивач подав приватному нотаріусу Манойло Н. Г. заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частини квартири
АДРЕСА_6 .
Постановою приватного нотаріуса Манойло Н. Г. від 10 серпня
2020 рокувідмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частини квартири АДРЕСА_6, оскільки він подав заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом як спадкоємцю четвертої черги після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 в порядку статті 1264 ЦК України, з підстав ненадання рішення суду про встановлення факту проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.