Постанова
Іменем України
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 686/24363/20
провадження № 61-6802св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Національна Академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, Адміністрація Державної прикордонної служби України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної Академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій щодо повернення на доопрацювання облікової житлової справи, відмови в наданні квартири та зобов`язання надати однокімнатну квартиру
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 червня 2022 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати дії Адміністрації Державної прикордонної служби (далі - Адміністрація держприкордонслужби) щодо повернення на доопрацювання облікової житлової справи протиправними, визнати дії Національної Академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (далі - НАДПСУ) щодо відмови у наданні однокімнатної квартири протиправними та зобов`язати НАДПСУ надати йому однокімнатну квартиру.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що він протягом 1968-2003 років проходив військову службу в Збройних Силах СРСР та України, має 35 календарних років вислуги. У період 1993-2003 років проходив службу в НАДПСУ. В листопаді 2003 року він був звільнений з військової служби в запас за станом здоров`я та залишився перебувати на обліку для поліпшення житлових умов. Листом Адміністрації держприкордонслужби від 28 жовтня 2013 року № 721/Г-6107 його повідомлено про перебування у списках осіб НАДПСУ, які потребують поліпшення житлових умов, з 27 вересня 2000 року в загальному порядку за № 1 із складом сім`ї. Листом НАДПСУ від 05 квітня 2017 року його повідомлено про рішення щодо залишення його на квартирному обліку в НАДПСУ разом з дружиною ОСОБА_2 .
На засіданні командування та житлової комісії НАДПСУ, оформленому протоколом від 13 лютого 2020 року № 1, прийнято рішення про надання йому постійного житла - однокімнатної квартири АДРЕСА_1, на склад сім`ї з двох осіб: його та дружини.
Однак листом від 26 травня 2020 року № 0704-5459/0/6-20 його повідомлено про те, що облікова житлова справа була повернена на доопрацювання у зв`язку з порушенням житловою комісією НАДПСУ норм Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Оскільки він під час перебування на військовій службі у встановленому порядку був визнаний особою, яка потребує поліпшення житлових умов, та протягом 20 років перебував на обліку для поліпшення житлових умов, вважає незаконною відмову у наданні йому житлового приміщення. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 31 березня 2022 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 01 квітня 2022 року про виправлення описки, позов задовольнив частково. Визнав неправомірними дії Адміністрації держприкордонслужби щодо повернення облікової справи ОСОБА_1 про забезпечення житлом на доопрацювання. Визнав неправомірними дії НАДПСУ щодо відмови в забезпеченні житлом ОСОБА_1 . Зобов`язав НАДПСУ розглянути питання щодо забезпечення житлом ОСОБА_1 . В іншій частині позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, оскільки відмова НАДПСУ у наданні позивачу житла з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", порушує права позивача. Зміни до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", на які посилалась Адміністрація держприкордонслужби, набули чинності 01 січня 2005 року, тобто після звільнення ОСОБА_1 з військової служби. Водночас згідно з пунктом 2 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим Законом, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку, у зв`язку з чим вказані зміни до статті 12 Закону до позивача застосованими бути не можуть. При цьому суд дійшов висновку про те, що вимога про зобов`язання надати житло не входить до дискреційних повноважень суду та не передбачена законом. Для ефективного судового захисту цивільного права позивача суд дійшов висновку про необхідність поновлення порушеного права шляхом зобов`язання НАДПСУ розглянути питання щодо забезпечення позивача житлом.
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області додатковим рішенням від 06 квітня 2022 року стягнув з НАДПСУ та Адміністрації держприкордонслужби на користь держави судовий збір у розмірі по 1 261,20 грн з кожного.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Хмельницький апеляційний суд постановою від 28 червня 2022 року апеляційну скаргу Адміністрації держприкордонслужби задовольнив. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2022 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 квітня 2022 року скасував та ухвалитв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Судові витрати у розмірі 3 783,60 грн, що були понесені Адміністрацією держприкордонслужби в суді апеляційної інстанції, компенсував за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що надання ОСОБА_1 квартири житловою площею 18,7 кв. м є необґрунтованим, оскільки в спірному випадку розмір житлової площі, яка буде передана ОСОБА_1 та його дружині, значно перевищить максимально допустимий розмір житлової площі на одну особу, який становить 13,65 кв. м.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У липні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 червня 2022 року та залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2022 року.
Як підставу касаційного оскарження зазначив те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 757/10624/17; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини першої статті 48 ЖК України, щодо обчислення житлової площі у разі використання особою житлових чеків, тобто чи мають враховуватися житлові чеки, використані під час попередньої приватизації квартири, та чи враховується житлова площа громадян у випадку, якщо вони були використані; суд не дослідив зібрані у справі докази, а саме документи, що підтверджують статус особи, яка має право на додаткову житлову площу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що, відмовляючи у виділенні позивачу квартири Адміністрація держприкордонслужби посилалася на абзац четвертий пункту 1 статті 12 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", отже, позивач вже отримував житло. Така відмова у наданні житла є незаконною, оскільки пункт 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який набрав чинності з 05 січня 2005 року, визначає, що військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим Законом, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку, яким не встановлено обмеження щодо отримання житла один раз протягом усього часу проходження військової служби.
У зв`язку з цим місцевий суд визнав протиправними дії Адміністрації держприкордонслужби щодо непогодження рішення житлової комісії про виділення позивачеві однокімнатної квартири із підстав, зазначених у відмові.
Водночас, погоджуючись з таким висновком суду, апеляційний суд взяв до уваги іншу підставу для відмови у наданні позивачеві житла (перевищення норм житлової площі). Однак жодного рішення про відмову у наданні позивачу та його дружині квартири з цієї підстави відповідач не приймав, а тому апеляційний суд, взявши до уваги ці обставини, безпідставно відмовив у задоволенні позову.
У вересні 2022 року Адміністрація держприкордонслужби та НАДПСУ подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав їм належну правову оцінку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
06 вересня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває у списках осіб НАДПСУ, які потребують поліпшення житлових умов, з 27 вересня 2000 року в загальному порядку, порядковий номер 44, а також у першочерговому порядку за порядковим номером 2 в черзі для отримання житла як учасник бойових дій.
Згідно з витягом з наказу Адміністрації держприкордонслужби від 11 листопада 2003 року № 146-ос капітана 1 рангу ОСОБА_1 12 листопада 2003 року звільнено з військової служби на підставі статті 67 "б" (за станом здоров`я) у запас Збройних Сил України. Вислуга років на 01 листопада 2003 року становила календарних 35 років, 02 місяці, 21 день, пільгових 03 роки, 08 місяців 27 днів, всього 38 років, 11 місяців, 18 днів.
Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 12 вересня 1996 року № 1143 ОСОБА_1 складом сім`ї 4 особи: він, дружина, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі ордера № 004079 серії ХНМ були забезпечені житлом - трикімнатною квартирою загальною площею 58,5 кв. м, яка 09 січня 1998 року була приватизована позивачем та членами його сім`ї, які на час проведення приватизації були зареєстровані у даному житлі, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві власності належить 1/7 частина квартири АДРЕСА_2, загальною площею 60 кв. м, житловою -35,6 кв. м, що становить 8,57 кв. м. та 5,08 кв. м. відповідно. ОСОБА_2 на праві власності належить 2/7 частини цієї квартири, що становить 17,14 кв. м та 10,16 кв. м відповідно.
Згідно з витягом з протоколу № 1 спільного рішення командування та житлової комісії НАДПСУ від 04 квітня 2017 року у зв`язку з поданою ОСОБА_1 заявою внесено зміни до квартирно-облікової справи та змінено склад його сім`ї. Встановлено, що до складу сім`ї ОСОБА_1 належить він та дружина ОСОБА_2 . Інші члени сім`ї, які перебували на обліку покращення житлових умов як члени сім`ї позивача, а саме: дочка ОСОБА_7, внук ОСОБА_8, внук ОСОБА_6, дочка ОСОБА_10, онука ОСОБА_11, виключені на підставі поданої ОСОБА_1 заяви від 22 березня 2017 року.
Спільним рішенням командування та житлової комісії НАДПСУ від 03 лютого 2020 року ОСОБА_1 вирішено надати постійне житло - однокімнатну квартиру АДРЕСА_3, на склад сім`ї дві особи - йому та дружині.
Листом НАДПСУ від 11 червня 2020 року № 704/1943 ОСОБА_1 повідомлено, що житлова комісія академії 13 лютого 2020 року прийняла рішення про надання йому складом сім`ї дві особи однокімнатної квартири на АДРЕСА_4 . Квартирно-облікову житлову справу було направлено до Адміністрації держприкордонслужби на погодження.
Згідно з відповіддю Адміністрації держприкордонслужби від 01 червня 2020 року № 2687 вказана справа повернулася без погодження з підстав порушення норм абзацу четвертого пункту 1 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", оскільки ОСОБА_1 09 жовтня 1996 року вже отримав житлове приміщення, яке відповідало встановленим нормам та розмірам для кількості членів сім`ї позивача.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, третьої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.