Постанова
Іменем України
22 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 161/3347/19
провадження № 61-11919св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Луцький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Служба у справах дітей Луцької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Волинського апеляційного суду від 23 червня 2021 року у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Карпук А. К.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Луцький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Служба у справах дітей Луцької міської ради, про визнання батьківства.
На обґрунтування позову посилалася на те, що з грудня 2017 року до травня 2018 року вона проживала з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу у м. Києві.
Від спільного проживання з відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дитину - ОСОБА_3 . Оскільки на момент народження дитини вона не перебувала в зареєстрованому шлюбі, то в актовому записі про народження дитини запис про батька проведено відповідно до вимог частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (далі - СК України), зі слів матері - ОСОБА_4 . Відповідач, спілкуючись з нею, визнавав той факт, що він є батьком її дитини.
Посилаючись на те, що відповідач є батьком ОСОБА_3, однак будь-яких дій щодо встановлення батьківства не має наміру вчиняти, просила визнати відповідача батьком дитини та зобов`язати Луцький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, від 04 січня 2019 року № 24, складеного Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, шляхом запису відповідача батьком дитини.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка не надала належних та допустимих доказів, які б із достовірністю підтверджували, що вона та ОСОБА_2 спільно проживали й вели спільне господарство до народження дитини, спільно виховували та утримували дитину. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач визнавав своєю дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постановою Волинського апеляційного суду від 23 червня 2021 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено. Визнано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внесено зміни до актового запису про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, від 04 січня 2019 року № 24, складеного Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, в частині відомостей про батька, вказавши батьком дитини " ОСОБА_2, громадянин України", виключивши відомості про батька дитини " ОСОБА_5, громадянин України". Прізвище ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишено " ОСОБА_7". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з такого.
Відповідач у передбачений законом спосіб не спростував доводи позивачки про його батьківство щодо малолітньої ОСОБА_3, активну позицію у цій справі ОСОБА_2 проявив лише, подаючи заяву про скасування заочного рішення. Однак на спростування доводів позивачки ОСОБА_2 лише письмово у категоричній формі заперечив наявність будь-яких близьких стосунків з ОСОБА_1, вказуючи про наявність свідків, які можуть підтвердити його пояснення, проте не забезпечив їх явку та не з`явився в судові засідання ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.
Отримавши рішення суду першої інстанції про відмову у задоволені позову з підстав недоведеності заявлених вимог, відповідач втратив інтерес до цієї справи, ігноруючи судові повістки та телефонні дзвінки з Волинського апеляційного суду.
Достовірно знаючи про наявність судового провадження ОСОБА_2 не цікався його рухом.
ОСОБА_2, заперечуючи проти визнання його батьком малолітньої дитини, не навів жодних переконливих доказів на спростування доводів позивачки, проте позивачка надала значний об`єм скриншотів її бесід з відповідачем, його бабусею та мамою у телефонному режимі.
Зі змісту цих розмов випливає, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 певний період часу мали місце близькі стосунки, сторони проводили разом час, відповідач відразу був обізнаний про вагітність ОСОБА_1 та підтверджував, що батьком майбутньої дитини є саме він.
Зміст розмов свідчить про обізнаність мами та бабусі відповідача про вагітність ОСОБА_1 .
Зазначене листування ОСОБА_2 не заперечувалось та не спростовувалось. Наявність зазначених розмов, послідовне бажання позивачки провести генетичну експертизу на предмет батьківства ОСОБА_2 щодо малолітньої ОСОБА_3 свідчать про обґрунтованість та доведеність вимог позивачки.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Волинського апеляційного суду від 23 червня 2021 року скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
На обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що він не був повідомлений належним чином про день, час та місце проведення судового розгляду у Волинському апеляційному суді, не отримував ухвали суду про відкриття провадження у справі, апеляційну скаргу та додатки до неї, внаслідок чого порушено його право брати участь у судових засіданнях, подавати свої заперечення та докази.
Повістки про судове засідання, призначене на 23 червня 2021 року, були направлені за адресою його місця проживання, проте повернулися із відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Посилання апеляційного суду на телефонограму щодо повідомлення секретарем судового засідання про розгляд справи судом апеляційної інстанції (в ході якої було ніби то уточнено та підтверджено ім`я відповідача), також не може слугувати підтвердженням повідомлення відповідача про розгляд справи судом апеляційної інстанції, оскільки не відповідає встановленому порядку вручення судової повістки (статті 74, 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Отже, апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 31 березня 2021 року призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проте матеріали справи не містять відомостей про те, що він був належним чином повідомлений про її проведення.
Твердження апеляційного суду про свідоме небажання отримувати судову кореспонденцію є безпідставними, оскільки він часто буває у відрядженнях у різних містах країни, а також у зв`язку з хворобою періодично знаходився на лікуванні.
Ним до апеляційного суду було подано клопотання про виклик та допит свідків, а також, про залучення до розгляду справи спеціалістів з питань генетики та батьківства, а саме з медичного закладу Німеччини.
Проте апеляційний суд залишив поза увагою вказане клопотання, чим порушив принцип змагальності сторін та позбавив відповідача права на судовий захист, а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази.
Судове рішення оскаржується з підстав неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц, розгляду справи за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, недослідження зібраних у справі доказів, необґрунтоване відхилення клопотання про виклик свідків та залучення спеціалістів.
У вересні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якому вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
На обґрунтування відзиву посилалася на те, що відповідач повідомив свою фактичну адресу проживання при подачі заяви на скасування заочного рішення у суді першої інстанції, що і було підставою постановлення ухвали про скасування заочного рішення від 28 травня 2020 року.
Після цього суди першої та апеляційної інстанцій відправляли судові повістки на адресу фактичного проживання і на адресу реєстрації відповідача.
За весь період розгляду справи, після надання адреси фактичного місця проживання, відповідач не з`явився ні на одне засідання та не забирав повістки, хоча належним чином неодноразово повідомлявся про дату час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, що свідчить про ухилення відповідача від участі у справі.
У касаційній скарзі відповідач зазначив, що він часто перебуває у відрядженнях в Україні та на лікуванні, проте жодних документів, що підтверджують поважність відсутності у судовому засіданні у справі, не надав.
Відповідач не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух поданої апеляційної скарги, користуючись засобами поштового зв`язку, офіційним вебсайтом судової влади України, однак наданими йому процесуальними правами не скористався.
Лише факт неотримання скаржником кореспонденції, яку суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка поверталася у зв`язку з її неотриманням адресатом, зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Подання відповідачем клопотання про допит свідків та виклик спеціаліста до суду апеляційної інстанції підтверджує інформацію стосовно того, що він знав про розгляд справи у Волинському апеляційному суді, однак копію цього клопотання для ознайомлення вона не отримувала, суд не повідомляв при розгляді справи у судовому засіданні про наявність цих клопотань.
У касаційній скарзі не надано в додатках підтвердження поштового надсилання цього клопотання.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 5 частини першої, пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про народження дитини серії
НОМЕР_1, виданого Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . У графі "батько" свідоцтва про народження ОСОБА_3 зазначено " ОСОБА_5" (т. 1, а. с. 10).
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька, запис про батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у книзі реєстрації народжень відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 СК України (за вказівкою матері) (т. 1, а. с. 11).
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 серпня 2019 року за клопотанням позивачкипризначено судову біологічну експертизу, на вирішення якої було поставлено питання: чи є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, біологічним батьком дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, за порівняльним аналізом ДНК досліджуваних осіб.
Судом першої інстанції на адресу відповідача було направлено клопотання експерта про необхідність прибуття в експертну установу для відібрання зразків епітелію (т. 1, а. с. 61). Проте зазначене клопотання ОСОБА_2 залишено без уваги та реагування, оскільки лист суду не був ним отриманий на пошті (т. 1, а. с. 67-68).
Призначена судом експертиза не була виконана у зв`язку з тим, що у визначений день та час відповідач не з`явився до експертної установи, що унеможливило відібрання зразків букального епітелію для проведення молекулярно-генетичної експертизи.
Під час апеляційного перегляду справи, позивачкою також було заявлено клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 31 березня 2021 року призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання чи є ОСОБА_2 біологічним батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв`язку з неявкою відповідача до експертної установи у визначений день та час це унеможливило відібрання зразків букального епітелію для проведення молекулярно-генетичної експертизи у відповідача та ухвала суду була повернута без виконання.
З матеріалів справи випливає, що апеляційним судом неодноразово повідомлявся відповідач про розгляд справи, про призначення експертизи, надсилалось клопотання експерта за всіма відомими адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Останню адресу сам відповідач у заяві про скасування заочного рішення визнав, як адресу за якою він фактично проживає.
12 лютого 2021 року судом апеляційної інстанції направлено ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги з додатками, проте повідомлення повернулось із зазначенням причини повернення: "за закінченням терміну зберігання" (т. 2, а. с. 24).
16 лютого 2021 року судом апеляційної інстанції направлено ОСОБА_2 судову повістку про розгляд справи на 15 березня 2021 року о 14:30 год, проте повідомлення повернулось із зазначенням причини повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою" (т. 2, а. с. 18).
16 березня 2021 року судом апеляційної інстанції направлено ОСОБА_2 судову повістку про розгляд справи на 31 березня 2021 року о 10:40 год, проте повідомлення повернулось із зазначенням причини повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою" (т. 2, а. с. 55, 58).
20 квітня 2021 року судом апеляційної інстанції направлено ОСОБА_2 клопотання експерта про проведення експертизи на 25 травня 2021 року у період з 10:00 год до 11:00 год, проте повідомлення повернулось із зазначенням причини повернення: "за закінченням терміну зберігання" (т. 2, а. с. 72, 75).
07 червня 2021 року судом апеляційної інстанції направлено ОСОБА_2 судову повістку про розгляд справи на 23 червня 2021 року о 15:00 год, проте повідомлення повернулось із зазначенням причини повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою" (т. 2, а. с. 94, 98).
Конверти з матеріалами повертались до суду із зазначенням причини повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання", що свідчить про свідоме небажання відповідача отримувати судову кореспонденцію.