Постанова
Іменем України
20 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 753/14137/18
провадження № 61-15278св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідачі: Відкрите акціонерне товариство "Банк "Біг Енергія", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Порто-Франко", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горобинська Ганна Анатоліївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Шипілов Олександр Вікторович, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року у складі судді Трусової Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Білич І. М., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Банк "Біг Енергія" (далі - ВАТ "Банк "Біг Енергія"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Порто-Франко" (далі - ПАТ "АБ "Порто-Франко"), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горобинська Г. А. (далі - приватний нотаріус), про визнання недійсним договору про відступлення прав за договором застави (іпотеки), укладеного 28 січня 2014 року між ВАТ "Банк "Біг Енергія" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", посвідченого приватним нотаріусом Горобинською Г. А., запис у реєстрі за № 122.
На обґрунтування позову посилалося на те, що ВАТ "Банк "БІГ Енергія" не мало законних підстав для укладення оспорюваного договору, оскільки 25 лютого 2010 року вже уклало з ПАТ "АБ "Порто-Франко" договір застави майнових прав, відповідно до умов якого, у заставу ПАТ "АБ "Порто-Франко" було передано право вимоги за двома кредитними договорами та договором іпотеки.
Під час укладення оспорюваного договору порушено вимоги статті 50 Закону України "Про заставу", статті 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 3.4.2 договору застави майнових прав, що прямо порушує майнові права позивачки, яка не вважає ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" належним заставодержателем.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 не надала належних доказів на підтвердження того, що укладений між ВАТ "Банк "Біг Енергія" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" договір про відступлення прав за договором застави (іпотеки) порушує її право або цивільний інтерес.
Укладений між ВАТ "Банк "БІГ Енергія" та ОСОБА_1 договір застави не містить жодних обмежень щодо заміни застоводержателя (кредитора) у зобов`язанні.
Позивачка не надала доказів, які б свідчили про те, що особа кредитора впливає на зміст та обсяг існуючого боргового зобов`язання.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заміна кредитора є внутрішньою заміною у зобов`язанні, а тому не впливає на обсяг прав та обов`язків сторін у зобов`язанні.
Позивачка не довела, що заміна кредитора ВАТ "Банк "БІГ Енергія" на ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" вплинула на зміст і обсяг існуючого боргового зобов`язання, а отже, не довела, що оспорюваним договором порушуються права чи інтереси позивачки.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У вересні 2021 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Шипілов О. В., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 травня 2012 року у справі № 1522/11451/12 за позовом ПАТ "АБ "Порто-Франко" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1000 га за цією ж адресою, що є предметом застави відповідно до договору застави (іпотеки) від 25 вересня 2012 року.
Оспорюваний правочин, який передбачав відступлення прав вимоги за договором застави порушує публічний порядок, оскільки на спірне майно накладений арешт в іншій справі.
Також оспорюваний правочин укладений у порушення вимог статті 50 Закону України "Про заставу", статті 514 ЦК України та пункту 3.4.2 договору застави майнових прав від 25 лютого 2010 року № 100225/01, відповідно до якого ВАТ "Банк "Біг Енергія" зобов`язано не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов`язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди ПАТ"АБ "Порто-Франко".
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16, від 24 травня 2017 року у справі № 6-640цс17, від 18 січня 2017 року у справі № 6-2552цс16; Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 404/6619/17; Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц; відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 50 Закону України "Про заставу" у подібних правовідносинах.
У листопаді 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що позивач не надав доказів недійсності оспорюваного правочину. Жодних обмежень щодо заміни заставодержателя (кредитора) у зобов`язанні, що випливає із договору застави закон не містить. Позивачка не надала доказів, що особа кредитора впливає на зміст та обсяг існуючого боргового зобов`язання та що оспорюваним договором порушуються її права чи інтереси.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Шипілов О. В., на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що 22 серпня 2003 року між ВАТ "Банк "БІГ Енергія" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 11/20-08-2003, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит на придбання нерухомого майна у сумі 214 000,00 грн під 21% річних на строк до 22 серпня 2013 року (т. 1, а. с. 59-61).
15 вересня 2003 року між ВАТ "Банк "БІГ Енергія" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 11/15-09-2003 відповідно до умов якого, ОСОБА_1 отримала кредит на споживчі цілі в сумі 45 000,00 дол. США під 14% річних на строк до 22 серпня 2013 року (т. 1, а. с. 62-64).
Згідно з умовами, визначеними пунктами 6.5 зазначених кредитних договорів, право вимоги за кредитними договорами може бути передано банком іншій особі або перейти до неї в будь-якому порядку відповідно до чинного законодавства України.
Виконання ОСОБА_1 зобов`язань за цими кредитними договорами забезпечувалось заставою (іпотекою) згідно з договором застави (іпотеки) від 15 вересня 2003 року, посвідченим приватним Івановим П. Ю., зареєстрованим у реєстрі за № 2062 (т. 1, а. с. 65-66).
Відповідно до умов договору застави ОСОБА_1 передала в заставу банку належні їй на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1000 га за цією ж адресою.
25 грудня 2003 року між ВАТ "Банк "БІГ Енергія" та Акціонерним комерційним банком "Порто-Франко" (далі - АКБ "Порто-Франко"), правонаступником якого є ПАТ "АБ "Порто-Франко", укладено генеральну угоду № 251203/2 про порядок проведення міжбанківських операцій, предметом якої є загальні умови та порядок проведення операцій на міжбанківському валютному та грошовому ринках. Дія цієї генеральної угоди поширюється на будь-які види операцій між сторонами, які можуть бути представлені як комбінація конверсійних та/або кредитних угод, операцій з цінними паперами (т. 1, а. с. 67-71).
Постановою Правління Національного банку України від 24 лютого 2010 року № 97 починаючи з 01 березня 2010 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ВАТ "Банк "БІГ Енергія".
25 лютого 2010 року між АКБ "Порто-Франко" (заставодержателем) та ВАТ "Банк "БІГ Енергія" (заставодавцем) з метою забезпечення виконання зобов`язань за генеральною угодою від 25 грудня 2003 року № 251203/2 укладено договір застави майнових прав № 100225/01. Предметом цього договору є майнові права за кредитним договором від 22 серпня 2003 року № 11/20-08-2003 та додатковими угодами до нього, укладеними між заставодавцем та ОСОБА_1, відповідно до якого боржник повинен повернути заставодавцю суму кредиту переданого в заставу станом на 25 лютого 2010 року у сумі 543 370,00 грн і нараховані відсотки з кінцевим терміном повернення 25 лютого 2010 року та сплачувати відсотки за користування ним за ставкою 21 % річних; за кредитним договором від 15 вересня 2003 року № 11/15-09-2003 з додатковими угодами до нього, укладеними між заставодавцем та боржником ОСОБА_2 відповідно до якого, боржник повинен повернути заставодавцю суму кредиту, переданого в заставу станом на 25 лютого 2010 року у сумі 305 423,88 дол. США і нараховані відсотки з кінцевим терміном повернення 25 лютого 2010 року та сплачувати відсотки за користування ним за ставкою 16 % річних (т. 1, а. с. 72-74).
Відповідно до пункту 4.1 договору застави майнових прав (т. 1, а. с. 71) підписанням цього договору заставодавець уступає заставодержателю право вимоги до боржника, що випливає із кредитного договору від 22 серпня 2003 року № 11/20-08-2003 та усіх додаткових угод до нього у сумі 543 370,10 грн та із кредитного договору від 15 вересня 2003 року № 11/15-09-2003 та усіх додаткових угод до нього у сумі 305 423,88 дол. США, а також відсотків та інших видів платежів, що підлягають сплаті на підставі цих кредитних договорів.
Згідно з пунктом 4.2 договору застави майнових прав у частині уступки права вимоги цей договір укладено із відкладальною умовою відповідно до статті 212 ЦК України. Права вимоги переходять до заставодержателя наступного дня після настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором, якщо вони не будуть виконані повністю або частково, або після настання випадку, передбаченого підпунктом 3.1.4 цього договору.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 09 квітня 2013 року, у задоволенні позову ПАТ АБ "Порто-Франко" до ОСОБА_1 про визнання права вимоги сплатити заборгованість та визнання заставодержателем у задоволенні позову відмовлено (т. 1, а. с. 75-78).
27 грудня 2013 року між ВАТ "Банк "Біг Енергія" (первісний кредитор) та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" (новий кредитор) укладено договір купівлі-продажу права вимоги, за умовами якого, первісний кредитор відступає за плату, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові відповідно до контракту, укладеного між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1, а також відповідно до договору забезпечення.
28 січня 2014 року між ВАТ "Банк "Біг Енергія" (первісний заставодержатель) та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (новий заставодержатель) укладено договір про відступлення прав за договором застави (іпотеки), за яким, новий заставодержатель набуває право замість первісного заставодержателя одержати переважно перед іншими кредиторами заставодавця, у порядку, визначеному договором застави та Законом України "Про іпотеку", задоволення всіх своїх вимог (повернення суми основної заборгованості, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (штраф, пеня) відшкодування збитків тощо), які випливають з умов кредитних договорів та/або договорів застави, за рахунок майна, вказаного у пункті 1.4 цього договору (т. 1, а. с. 86).