Постанова
Іменем України
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 487/342/21
провадження № 61-6707св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Миколаївський обласний центр зайнятості,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського обласного центру зайнятості про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
за касаційною скаргою Миколаївського обласного центру зайнятості на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 грудня 2021 року у складі судді Гаврасієнко В. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 червня 2022 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Лисенка П. П., Серебрякової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, уточнивши вимоги, просила скасувати наказ Миколаївського обласного центру зайнятості (далі - Миколаївський ОЦЗ) від 14 грудня 2020 року № 272-к як незаконний та поновити її на посаді провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу інформаційної роботи Миколаївського ОЦЗ з 17 грудня 2020 року, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі; стягнути з Миколаївського ОЦЗ на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу на дату винесення рішення та моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що з 30 вересня 1993 року до 17 грудня 2020 року вона працювала у Миколаївському центрі зайнятості.
Наказом відповідача від 14 грудня 2020 року № 272-к з 16 грудня 2020 року її звільнено з посади провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу інформаційної роботи Миколаївського ОЦЗ на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Вважає своє звільнення незаконним, оскільки всупереч частині другій статті 40, статті 42 КЗпП України їй не були запропоновані всі вакантні у роботодавця посади та не враховано її переважне право на залишення на роботі, а саме, що вона є працівником з тривалим безперервним стажем роботи в цій установі.
Неправомірними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яка полягла у душевних стражданнях, приниженні її честі, гідності та ділової репутації, погіршенні стану здоров`я.
Ураховуючи наведене, позивач просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заводський районний суд м. Миколаєва рішенням від 07 грудня 2021 року позов задовольнив частково. Скасував наказ Миколаївського ОЦЗ від 14 грудня 2020 року № 272-к "Про звільнення ОСОБА_1". Поновив ОСОБА_1 на посаді провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу інформаційної роботи Миколаївського ОЦЗ з 17 грудня 2020 року. Стягнув з Миколаївського ОЦЗ на користь ОСОБА_1 175 823,96 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу без утримання податків та обов`язкових платежів та 3 000,00 грн моральної шкоди. В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України відповідач провів з порушенням норм трудового законодавства, адже не були запропоновані всі вакантні посади на час її звільнення. Вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на роботі, а тому підлягає задоволенню. Оскільки позивача звільнено з роботи з порушенням КЗпП
України, є підстави для часткового задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Миколаївський апеляційний суд постановою від 13 червня 2022 року апеляційну скаргу Миколаївського ОЦЗ задовольнив частково. Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 07 грудня 2021 року змінив в частині зазначення початкової та кінцевої дат розрахунку середньої заробітної плати, якими вважати 17 грудня 2020 року та 07 грудня 2021 року відповідно. В іншій частині рішення суду залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 12 липня 2022 року, Миколаївський ОЦЗ просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 грудня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 червня 2022 року в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю; здійснити розподіл судових витрат відповідно до прийнятого рішення; у порядку повороту виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 грудня 2021 року, постанови Миколаївського апеляційного суду від 13 червня 2022 року у справі № 487/342/21 стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївського обласного центру зайнятості грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн, які були їй виплачені як моральна шкода.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-2487цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-30448цс15, від 16 березня 2020 року у справі № 331/8965/15, від 18 березня 2020 року у справах № 464/5445/18 та № 461/3024/18 та врахованих апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Миколаївський ОЦЗ вважає, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади проведено з дотриманням норм чинного законодавства про працю, тому підстав для поновлення її на роботі та виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди немає.
ОСОБА_1 не надала суду належних, допустимих, достатніх, достовірних доказів того, що внаслідок звільнення їй було завдано моральних страждань, хвилювань, шкоди здоров`ю та репутації, внаслідок чого вона була позбавлена можливостей нормального та звичайного спілкування із сім`єю, що змусило її докладати додаткових зусиль для поновлення і здоров`я, і нормальних життєвих зв`язків.
Що стосується встановленого розміру відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України визначається залежно від характеру правопорушення; глибини фізичних та душевних страждань; погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації; ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Разом з тим, позивач не надала доказів та не довела жодної з ознак моральної шкоди.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
31 серпня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 30 вересня 1993 року працювала на різних посадах у Миколаївському ОЦЗ, а з 01 вересня 2016 року була переведена на посаду провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу інформаційної роботи.
Наказом Державного центру зайнятості від 21 жовтня 2020 року № 69 "Про оптимізацію чисельності" внесені зміни в додаток до наказу Державного центру зайнятості від 09 квітня 2020 року № 26 "Про затвердження граничної чисельності працівників державної служби зайнятості на 2020 рік" (зі змінами), яким затверджено граничну чисельність працівників державної служби зайнятості Миколаївської області на 2020 рік: всього 397 осіб, з яких: регіональний центр зайнятості - 322, з яких: апарат - 82, філії - 240, базові центри - 75.
З метою оптимізації чисельності працівників Миколаївського обласного центру зайнятості наказом від 29 жовтня 2020 року № 233-к введені в дію з 29 жовтня 2020 року зміни до структури та штатного розпису Миколаївського обласного центру зайнятості на 2020 рік та реорганізовано відділ організаційної роботи та архівної справи і відділ інформаційної роботи шляхом з`єднання та утворення відділу організаційно-інформаційної роботи та архівної справи. Встановлено чисельність працівників цього відділу у кількості 6 штатних одиниць: 1 штатна одиниця - начальник відділу, 1 штатна одиниця - заступник начальника відділу, 3 штатних одиниць - провідний документознавець, 1 штатна одиниця -провідний фахівець із зв`язків з громадськістю та пресою. Скорочено посади (пункт 3 наказу): начальника відділу інформаційної роботи, дві одиниці провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу інформаційної роботи; начальника відділу організаційної роботи та архівної справи, заступника начальника відділу організаційної роботи та архівної справи, три одиниці провідного документознавця відділу організаційної роботи та архівної справи; провідного бухгалтера сектору обліку матеріального забезпечення та соціальних послуг відділу бухгалтерського обліку, заступника начальника відділу організації профнавчання; провідного фахівця з профорієнтації відділу організації профорієнтації.
Пунктом 4.1 цього наказу передбачено на підставі статті 49-2 КЗпП України попередити під особистий підпис із зазначенням дати ознайомлення працівників, посади яких підлягають скороченню, про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці, у тому числі ОСОБА_1, провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу інформаційної роботи Миколаївського обласного центру зайнятості.
У разі відмови працівників, які обіймають посади, зазначені у пункті 3 цього наказу, від запропонованих посад за відсутності можливості працевлаштування - підготувати проєкт наказу про їх звільнення згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України після закінчення двох місяців з дня попередження (пункт 4.4 наказу).
Начальнику відділу організаційної роботи та архівної справи ОСОБА_3 доручено розробити посадові інструкції та положення про відділ організаційно-інформаційної роботи та архівної справи (пункт 4.7 наказу).
Із штатних розписів, наданих відповідачем, відомо, що згідно зі змінами до штатного розпису Миколаївського ОЦЗ на 2020 рік, введеного в дію 29 жовтня 2020 року, виводяться: 1 посада провідного фахівця з профорієнтації відділу профорієнтації; 1 посада заступника начальника відділу організації профнавчання; 1 посада провідного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку; 3 посади відділу інформаційної роботи : посада начальника та 2 посади провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою; 5 посад відділу організаційної роботи та архівної справи : посади начальника та заступника відділу, 3 посади провідного документознавця, та вводиться 6 посад відділу організаційно-інформаційної роботи та архівної справи (начальник, заступник начальника, три провідних документознавця, один провідний фахівець із зв`язків із громадськістю та пресою).
На виконання вимог трудового законодавства 23 листопада 2020 року ОСОБА_1 отримала письмове попередження про скорочення посади провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу інформаційної роботи, яку вона займала, у зв`язку зі змінами до штатного розпису. В порядку працевлаштування їй було запропоновано посаду провідного аудитора сектору внутрішнього аудиту Миколаївського ОЦЗ та провідного фахівця з питань зайнятості відділу організації профнавчання Миколаївського ОЦП.
Зазначено, що в разі відмови від запропонованої посади її буде звільнено із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України після закінчення двох місяців з моменту попередження з виплатою вихідної допомоги.
ОСОБА_1 з попередженням ознайомилася, проте із запропонованими посадами не погодилася.
11 грудня 2020 року позивач подала до відділу по роботі з персоналом власноруч написану заяву на ім`я директора Миколаївського ОЦЗ, в якій просила звільнити її із займаної посади за скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України достроково (до завершення строку попередження) з 16 грудня 2020 року, у зв`язку з незгодою із запропонованою їй посадою.
Наказом Миколаївського ОЦЗ від 14 грудня 2020 року № 272-к ОСОБА_1 звільнено з займаної посади 16 грудня 2020 року за скороченням штатів на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.