Постанова
Іменем України
22 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 127/23946/19
провадження № 61-16498св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2021 року у складі судді Бессараб Н. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г., Рибчинського В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення сервітуту.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 28 лютого 2008 року здійснено поділ спільного будинку колишнього подружжя та земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 ізолювати приміщення та облаштувати окремий вхід в будинок. Однак, судовим рішенням не визначено порядок обслуговування ОСОБА_1 газової труби-вводу та наземної частини системи газопостачання, яка знаходиться на земельній ділянці, виділеній ОСОБА_3 . Газопостачання частини будинку, належної ОСОБА_1, здійснюється на даний час на підставі типових договорів № 0100021121 постачання природного газу побутовим споживачам, укладених 10 січня 2019 року ОСОБА_1 з Публічним акціонерним товариством "Вінницягаз" (далі - ПАТ "Вінницягаз") та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" (далі - ТОВ "Вінницягаз Збут").
ОСОБА_1 зазначала, що відповідач порушує її право власності на Ѕ частки будинку шляхом перешкоджання користування та обслуговування системи газопостачання. Зокрема, відповідач неодноразово перешкоджав у доступі працівникам ПАТ "Вінницягаз" на належну йому земельну ділянку для обслуговування системи газопостачання будинку, яка забезпечує газом приміщення, належні ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 зверталася до ПАТ "Вінницягаз" для перенесення вузла обліку газу № 106232 та запірного крану на територію земельної ділянки, виділеної їй рішенням суду, проте отримувала відповіді про необхідність надання доступу до земельної ділянки, належної ОСОБА_4, на якій знаходиться вузол обліку газу ОСОБА_1 .
З урахуванням уточнених позовних вимог позивачка просила суд встановити на користь ОСОБА_1 постійно на безоплатній основі сервітут для обслуговування системи газопостачання будинку АДРЕСА_1 на частину земельної ділянки площею 0,0475 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0008 га, зображену синім кольором з штриховкою на плані-схемі земельної ділянки (додаток 1 до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 25 листопада 2020 року № ОС-399).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 16 вересня 2021 року, позов задоволено. Встановлено на користь ОСОБА_1 постійно на безоплатній основі сервітут для обслуговування системи газопостачання будинку АДРЕСА_1 на частину земельної ділянки площею 0,0475 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0008 га, зображену синім кольором з штриховкою на план-схемі земельної ділянки (додаток 1 до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 25 листопада 2020 року № ОС-399). План-схема (додаток 1 до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 25 листопада 2020 року № ОС-399) є невід`ємною частиною рішення суду. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що право позивачки на повноцінне використання свого житлового будинку неможливе без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача, оскільки на земельній ділянці, яка належить відповідачу знаходиться труба-ввід (газового стояка) та газова труба, а відповідач не надає доступ до цих комунікацій і задоволення потреб позивачки неможливо здійснити в інший спосіб.
Залишаючи рішення суду без змін, апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції зроблено правильні висновки по суті позовних вимог, адже ним було встановлено сервітут відповідно до раніше існуючого порядку обслуговування системи газопостачання будинку. При цьому суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про те, що справа розглянута неповноважним складом суду, оскільки такі спростовуються протоколом автоматизованого розподілу справи, протоколами та звукозаписом судових засідань. Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції неправильно вирішив питання розподілу судових витрат, зокрема не розстрочив їх виплату, апеляційним судом відхилено, оскільки відповідач до суду з такою заявою не звертався та проти розміру заявлених позивачкою до стягнення судових витрат не заперечував.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
ОСОБА_2 у жовтні 2021 року засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 вересня 2021 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить визнати нечинним рішення суду першої інстанції та скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення з нього судового збору.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 не використала інші способи для задоволення своїх потреб, зокрема не звернулась до газопостачальної компанії з заявою про укладення нового договору про газопостачання або про здійснення реконструкції вже підключеного об`єкта газопостачання. Не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 607/12777/17.
Крім того, ОСОБА_2 у касаційній скарзі наголошує, що апеляційним судом проігноровано його доводи щодо незаконності складу суду першої інстанції. Зокрема, розгляд справи проводила суддя Бессараб Н. М., натомість 29 квітня 2021 року фактично розгляд вказаної справи проводив інший суддя.
Також заявник не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції, в частині стягнення з нього судового збору, оскільки така суперечить правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, зробленим у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
У січні 2022 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними.
У січні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відповідь на відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5, в якому висловлює незгоду з доводами, зазначеними у ньому.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 вересня 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року касаційна скарга залишена без руху для сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 536,80 грн. Надано строк для усунення недоліків.
У визначений строк ОСОБА_2 подав матеріали на усунення недоліків, зокрема квитанцію від 19 листопада 2021 року № 87 про сплату судового збору у розмірі 1 536,80 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 вересня 2021 року з підстав визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано із Вінницького міського суду Вінницької області матеріали вищезазначеної цивільної справи № 127/23946/19; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У грудні 2021 року матеріали справи № 127/23946/19 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони у справі перебували у шлюбі та мали у спільній сумісній власності житловий будинок із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 26 лютого 2008 року у справі № 2-21-2008 розділено житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який зареєстровано за ОСОБА_2 відповідно до другого варіанту додаткової будівельно-технічної експертизи від 11 лютого 2008 року № ОС-60/1 (додаток 3-4).
Виділено у власність ОСОБА_6 1/2 частки будинковолодіння, що складається з приміщень в будинку "А": частину приміщення 1-1, площею 6,86 кв. м; 1-3, площею 17,40 кв. м; 1-4, площею 1,30 кв. м; 1-5, площею 6,0 кв. м; 1-6, площею 2,20 кв. м; 1-7, площею 22,2 кв. м; частину приміщення 1-10, площею 14,15 кв. м; 1-12, площею 18,8 кв. м; 1-13, площею 25,30 кв. м.
Виділено у власність ОСОБА_2 1/2 частки будинковолодіння, що складається з приміщень в будинку "А": частину приміщення 1-1, площею 13,14 кв. м; 1-2, площею 42,90 кв. м; 1-8, площею 20,4 кв. м; 10-9, площею 18,4 кв. м; 1-11, площею 3,80 кв. м; частину приміщення 1-10, площею 12,8 кв. м; балкон, площею 1,10 кв. м; льох "п/а".
Зобов`язано ОСОБА_6 установити стіни в приміщеннях 1-1, 1-10, замурувати вхід в приміщення 1-11 та облаштувати окремий вхід до своєї частини будинку. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 30 760,00 грн як компенсацію відхилення від ідеальної частки власності в домоволодінні. Розділено земельну ділянку, площею 0,1049 га, яка знаходиться під домоволодінням по АДРЕСА_1, відповідно до кадастрового плану другого варіанту додаткової будівельно-технічної експертизи від 11 лютого 2008 року № ОС-60/1 (додаток № 7).
Виділено у власність ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 524,5 кв. м (на плані синім кольором), ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 524,5 м2 (на плані рожевим кольором).
Право власності на 1/2 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_6, що підтверджується реєстраційним посвідченням Комунального підприємства "ВООБТІ" від 05 серпня 2008 року.
Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 26 лютого 2008 року у справі № 2-21-2008 на момент розгляду цієї справи виконано сторонами.
Інформацією з листа ПАТ "Вінницягаз" від 08 жовтня 2018 року № і013-Лв-6624-10А підтверджується, що ОСОБА_2 заборонив працівникам аварійно-диспетчерської служби регіональної газової компанії доступ до системи газопостачання за адресою: АДРЕСА_1, для виконання службових обов`язків, оскільки частина системи газопостачання знаходиться на його приватній території.
ОСОБА_1 неодноразово зверталася до ОСОБА_2 з пропозицією мирним шляхом вирішити спірні питання, а саме: встановити земельні сервітути зі сторони ОСОБА_1 - для обслуговування системи газопостачання, зі сторони ОСОБА_2 - для обслуговування погребу, що знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1, яка залишена ОСОБА_2 без реагування.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 квітня 2019 року, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 11 липня 2019 року у справі № 127/27400/18, зобов`язано ОСОБА_2 утриматись від вчинення дій з втручання в систему газопостачання будинку по АДРЕСА_1 з метою припинення газопостачання в частину будинку, що по АДРЕСА_1 (1/2 частка), яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
Газопостачання частини будинку, належної ОСОБА_1, здійснюється на даний час на підставі типових договорів № 0100021121 постачання природного газу побутовим споживачам, укладених 10 січня 2019 року ОСОБА_1 з ПАТ "Вінницягаз" та з ТОВ "Вінницягаз Збут".