Постанова
Іменем України
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 348/2263/19
провадження № 61-72св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4, на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02 серпня
2021 року у складі судді Міськевич О. Я. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Василишин Л. В., Пнівчук О. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суд із позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу.
Позов мотивовано тим, що 31 травня 2018 року позивач дав в борг
ОСОБА_2 та його дружині ОСОБА_3 грошові кошти в сумі
640 000,00 доларів США та 355 000,00 Євро, про що останні написали власноручно дві розписки. Вказані грошові кошти відповідачі зобов`язались повернути ОСОБА_1 у термін за 180 днів, а саме до 30 листопада
2018 року.
Однак на його неодноразові звернення до відповідачів про вимогу повернути борг останні не реагували, на телефонні дзвінки не відповідали, уникали зустрічі з ним.
02 листопада 2019 року позивачем на адресу відповідачів надіслано телеграму з вимогою про повернення боргу. Але станом на час звернення до суду жодних грошових коштів відповідачі йому не повернули.
Позивач вказував, що загальна сума боргу за курсом Національного банку України станом на 05 листопада 2019 року становить 25 693 452,80 грн.
ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь позивача грошові коши в сумі 25 693 452,80 грн, вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від
02 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 25 693 452,80 грн заборгованості за договором позики.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1
9 989,00 грн сплаченого судового збору з кожного в рівних частинах.
В клопотанні про скасування заходів забезпечення позову - відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт отримання відповідачем ОСОБА_2 від позивача грошових коштів у борг для особистих цілей, а також обов`язок повернути ці кошти на вимогу останнього. Оригінали боргових розписок надано суду позивачем, що доводить невиконання відповідачем своїх зобов`язань. Відповідачем не надано підтверджень, що між ним та позивачем виникли правовідносини із договору про спільну діяльність, а не із договору позики грошових коштів, бо вказана розписка містить відомості, що відповідач отримав кошти із зобов`язанням повернення, а не отримав їх на іншій підставі, зокрема для здійснення спільної діяльності у визначеній сумі. Своїм правом оспорити договір позики відповідачі не скористалися. Також при вирішенні питання про стягнення суми боргу з обох відповідачів в солідарному порядку судом враховано, що визначальним в даному випадку є саме використання коштів в інтересах сім`ї. А враховуючи, що позов задоволено повністю, відповідно до частини сьомої статті 158 ЦПК України заходи забезпечення позову продовжують діяти, а тому в клопотанні представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
28 грудня 2021 року представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 -
ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02 серпня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від
07 грудня 2021 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга, мотивована тим, що суди не встановили справжню правову природу правовідносин, оскільки між сторонами мало місце інвестиційні відносини спільної діяльності. Заявник вказує про відсутність підстав для солідарної відповідальності ОСОБА_3 . Судами не було вирішено в порядку частини другої статті 158 ЦПК України питання про скасування заходів забезпечення позову.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення представник заявників зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року в справі
№ 344/8509/17, постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі
№ 464/3790/16-ц, постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року в справі
№ 194/1126/18, постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі
№ 707/2606/16-ц, постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 483/1953/16-ц, постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі
№ 712/14562/17-ц, постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року в справі № 638/20603/16, постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі
№ 361/7130/15-ц, постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі
№ 361/5840/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
16 лютого 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області.
Зупинено виконання рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02 серпня 2021 року, до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
15 лютого 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи
31 травня 2018 року ОСОБА_2 написав розписку, згідно якої він підтвердив, що станом на 31 травня 2018 року отримав у борг від ОСОБА_1 кошти в сумі 640 000,00 доларів США та 355 000,00 Євро. Зазначив також, що дані кошти, як і інші суми боргу, які виникнуть після 31 травня 2018 року і будуть письмово оформлені як додаток до даної основної розписки, зобов`язується повернути на вимогу ОСОБА_1, але не раніше як за 180 днів після отримання такої вимоги. Як гарантію повернення даних коштів передає у тимчасову власність
ОСОБА_1 підприємство ТОВ "ВКЦ Індекбуд" з усім належним підприємству майном. На час передачі підприємства офіційна заборгованість перед постачальниками становила близько 2 000 000,00 грн. Також віддає у заставу належні його дружині (з її погодження) всі виробничі приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та використовуються ТОВ "ВКЦ Індекбуд". Згідно домовленості між ним та ОСОБА_1 при поверненні вищезазначеного боргу згідно відомості, яка буде оформлятися як додаток до даної розписки, а також узгодженої одноразової винагороди, при умові повернення коштів боргу з прибутку підприємства ОСОБА_1 виплачується винагорода у розмірі
125 000,00 Євро одноразово. Після погашення даних сум боргу йому повертається 100 % частка власності ТОВ "ВКЦ Індекбуд" та все майно даного підприємства, яке буде на балансі на момент передачі та зняття всіх претензій до підприємства та до приміщень, які передавались у заставу за адресою:
АДРЕСА_1 .
Також на даній розписці ОСОБА_1 було дописано, що всі розписки, які надавались ОСОБА_2 йому до 31 травня 2018 року слід вважати недійсними.
Згідно копії розписки двостроньої угоди від 31 травня 2018 року ОСОБА_2 передав підприємство ТОВ "ВКЦ Індекбуд" ОСОБА_1. як гарантію повернення коштів в сумі 640 000,00 доларів США та 355 000,00 Євро. Зазначив, що сторони ведуть спільну виробничу та фінансово-господарську діяльність ТОВ "ВКЦ Індекбуд", мають рівні права контролю за бухгалтерським обліком та фінансово-господарською діяльністю даного підприємства для отримання прибутків і подальшого закриття заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1, до її повного погашення. Отже, після повного погашення заборгованості, яка вказана у даній угоді та розписках від 31 травня 2018 року та інших, які будуть написані після 31 травня 2018 року, ОСОБА_1 має передати назад у власність ОСОБА_2 всю 100 % частку власності та статутного фонду ТОВ "ВКЦ Індекбуд" з усім майном та основними засобами.
25 травня 2018 року ОСОБА_3 написала розписку, згідно якої як гарантію повернення коштів, отриманих її чоловіком ОСОБА_2 від ОСОБА_1 в сумі 577 000,00 доларів США та 355 000,00 Євро віддає у заставу належні їй всі виробничі приміщення та будівлі, які знаходяться за адресою:
АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 у вказаній розписці зобов?язалась не розривати договору оренди та не вимагати повернення вказаних споруд до повного погашення боргу перед ОСОБА_1 . Зобов?язалась не претендувати на земельну ділянку на якій знаходяться всі приміщення, виробничі потужності підприємства ТОВ "ВКЦ Індекбуд".
Також на даній розписці дописано: "Плюс 60 000,00 доларів станом на 01 червня 2018 року".
Відповідно до копії фіскального чеку від 02 листопада 2019 року позивачем направлено повідомлення-вимогу на адресу відповідачів.
01 червня 2018 року ОСОБА_2 написано розписку про те, що станом на 01 червня 2018 року сума боргу перед ОСОБА_1 становить
661 800,00 доларів США та 377 500,00 Євро. Дана розписка є додатком до основної розписки від 31 травня 2018 року.
Згідно копії Протоколу № 1/18 Загальних зборів учасників ТОВ "ВКЦ Індекбуд" від 11 травня 2018 року та копії Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі від 11 травня 2018 року ОСОБА_2 передав у власність покупця ОСОБА_1 свою частку (50%) у статутному капіталі підприємства ТОВ "ВКЦ Індекбуд" за ціною 1 000,00 грн. Згідно пункту 3.1 вказаного Договору покупець вважається повноправним учасником підприємства з моменту державної реєстрації відповідних змін до статуту.
Відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований керівником ТОВ "ВКЦ Індекбуд" 03 серпня 2018 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повному обсязі не відповідають.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.