ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 826/9299/18
адміністративне провадження № К/9901/30635/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянув порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №826/9299/18 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Державного реєстратора комунального підприємства "Центр Державної реєстрації" Хроменко Володимира Леонідовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2019 (суддя Федорчука А.Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 (головуючий суддя Епель О.В., судді: Лічевецький І.О., Степанюк А.Г.),
ВСТАНОВИВ:
Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулося до суду з позовом до Державного реєстратора комунального підприємства "Центр Державної реєстрації" Хроменко В.Л. про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Позивач не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій та направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019.
Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі №826/9299/18.
Ухвалою суду від 22.09.2022 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 23.09.2022.
Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до положень статті 345 КАС України.
Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м.Києві в ході виконання повноважень встановлено, що відповідачем вчинено реєстраційні дії, про що до Єдиного державного реєстру внесено відповідні записи щодо припинення юридичних осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнестрейд Консалт" (код ЄДРПОУ 41261000), Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроторг Південь" (код ЄДРПОУ 41261131), Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноплюссервіс" (код 41138378).
Незгода позивача з такими реєстраційними діями зумовила звернення його до суду з адміністративним позовом, у якому позивач просив:
визнати протиправними дії державного реєстратора;
визнати протиправними записи державного реєстратора про припинення юридичних осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнестрейд Консалт" (код ЄДРПОУ 41261000), Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроторг Південь" (код ЄДРПОУ 41261131), Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноплюссервіс" (код 41138378);
поновити юридичні особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнестрейд Консалт" (код ЄДРПОУ 41261000), Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроторг Південь" (код ЄДРПОУ 41261131), Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноплюссервіс" (код 41138378).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що позивачем не доведено порушення його прав і законних інтересів оскаржуваними діями державного реєстратора та наявності в нього повноважень на звернення до суду з цим позовом, а також з того, що для захисту інтересів держави щодо повноти сплати платниками податкових зобов`язань позивач повинен був звертатися в порядку пред`явлення відповідних кредиторських вимог у ході процедури ліквідації вказаних юридичних осіб, і що замість них утворено інше ТОВ "Редлайн Плюс", яке є правонаступником їх прав та обов`язків.
Вважаючи рішення судів попередніх інстанцій такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме, статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", податковий орган подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій просив скасувати вказані судові рішення і прийняти нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що комунальне підприємство "Центр державної реєстрації" не мало права на отримання акредитації як суб`єкт державної реєстрації, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства. Порушення порядку створення комунального підприємства "Центр державної реєстрації" є підставою для скасування реєстраційних дій щодо припинення ТОВ "Бізнестрейд Консалт", "Євроторг Південь", "Техноплюссервіс", як таких, що прийняті неповноваженим органом.
Також, у товариств, керівником і ліквідатором яких виступав директор Войтехов О.О., у 2017 декларувалися значні суми податкових зобов`язань з ПДВ, в ЄРПН зареєстровано податкові накладні з ПДВ, при цьому їх правонаступник - ТОВ "Редлайн Плюс", керівником якого також виступає Войтехов О.О., не є платником ПДВ, що призводить до неможливості проведення контрольно-перевірочних заходів та донарахування податкових зобов`язань. На думку позивача, керівник товариств Войтехов О.О. безумовно був обізнаний з наявністю у ліквідованих юридичних осіб податкових зобов`язань з ПДВ та неможливості їх передання правонаступнику - не платнику ПДВ. Поряд цим, станом на квітень 2018 року за ТОВ "Бізнестрейд Консалт" обліковується заборгованість у сумі 105519,97грн. (ПДВ), за ТОВ "Євроторг Південь" - 50459,61грн. (ПДВ).
Позивач вважає, що державний реєстратор, вчиняючи реєстраційні дії з припинення товариств, не забезпечив дотримання інтересів держави, вимог статті 107 Цивільного кодексу України, статей 15, 17, 27 і 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", що тягне за собою неможливість забезпечення погашення податкових зобов`язань вказаних платників податків та ненадходження відповідних коштів до Державного бюджету України.
Відповідач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні позову суди заначили, що при зверненні до суду першої інстанції, зокрема у поданому в цій справі позові, в ході судового провадження позивачем не зазначено законодавчі норми, які б надавали останньому, як суб`єкту владних повноважень у розумінні Податкового кодексу України та/або Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", право звертатися із заявленими позовними вимогами до суду.
Верховний Суд вважає необхідним вказати наступне.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Поряд з цим, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України).
Зазначений обмежувальний принцип щодо можливості звернення суб`єкта владних повноважень з позовом до суду адміністративною юрисдикції продубльований в пунктах третьому та п`ятому частини першої статті 19 КАС України, якими передбачено, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (у тому числі делегованих повноважень) та за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.
Предметом судового розгляду в даній справі є правомірність дій державного реєстратора про державну реєстрацію припинення юридичної особи та, відповідно, наявність підстав до скасування такого реєстраційного запису.
Отже, предметом доказування в цій справі є обставини, що підтверджують законність чи незаконність прийнятого відповідачем рішення, яке за своєю юридичною природою є рішенням суб`єкта владних повноважень та має прийматися в порядку, на підставі та у спосіб, визначені законом.
Таким чином, дослідженню в цій справі підлягає саме владне, управлінське рішення відповідача щодо державної реєстрації припинення юридичної особи, прийняте/вчинене відповідачем як суб`єктом владних повноважень.
Право податкового органу на звернення до суду з позовом про винесення судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців обумовлено спеціальним законодавством.
Так, відповідно до підпункту 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб`єктів господарювання.
Аналогічні положення також закріплені пунктом 67.2 статті 67 Податкового кодексу України.
У свою чергу, процесуальним законом чітко і недвозначно закріплено юрисдикцію таких спорів за адміністративними судами, про що свідчать положення пункту четвертого частини шостої статті 12 та пункту третього частини першої статті 263 КАС України у сукупністю зі статтею 1 цього Кодексу.
Поряд з цим, судами правомірно відхилено посилання позивача на те, що КП "Центр державної реєстрації", державним реєстратором якого вчинені оскаржувані реєстраційні дії, незаконно створено, оскільки таке питання виходить за межі позовних вимог у цій справі. При цьому, жодних доказів визнання протиправним у порядку, визначеному законодавством, створення вказаного КП позивачем не надано.
Як вбачається, предметом адміністративного позову є дії щодо реєстраційних записів, вчинені державним реєстратором, а не порядок створення комунального підприємства "Центр державної реєстрації", з`ясування повноважності та належності останньому необхідних повноважень не входить до предмету доказування в межах вирішення даного адміністративного спору.
При цьому, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до Міністерства юстиції України як уповноваженого органу на проведення моніторингу відповідності акредитованих суб`єктів державної реєстрації вимогам такої акредитації. Крім того, відсутні докази звернення позивача до засновника комунального підприємства "Центр державної реєстрації" з метою з`ясування питань правових підстав створення такого підприємства.
Частиною 7 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.
Пунктом 14 статті 17 цього Закону передбачено, що для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її реорганізації після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, подаються такі документи:
1) заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її реорганізації;
2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) розподільчого балансу - у разі припинення юридичної особи в результаті поділу;
3) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта - у разі припинення юридичної особи в результаті перетворення, злиття або приєднання;
4) довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню, - у разі припинення юридичної особи в результаті поділу, злиття або приєднання;