ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 120/2696/19-а
адміністративне провадження № К/9901/22219/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Хохуляка В.В., суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №140/16014/20 за позовом ОСОБА_1 до Подільської митниці Держмитслужби, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Скрженевського Максима Станіславовича на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 (суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б., судді: Франовська К.С. Шидловський В.Б.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Подільської митниці Держмитслужби, Державної казначейської служби України, в якому просив суд: визнати протиправним дії щодо відмови у видачі транспортного засобу зі складу митниці; стягнути з держави Україна на користь позивача 45143,34грн., шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, на відшкодування матеріальної шкоди, завданої органом державної влади, а саме Вінницькою митницею Державної фіскальної служби; стягнути з держави Україна на користь позивача 10000,00грн., шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, на відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, а саме Вінницькою митницею Державної фіскальної служби.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020, позов задоволено.
Додатковим рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.02.2020 заяву про розподіл судових витрат задоволено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 скасовано додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.02.2020 та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні заяви про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, представник позивача - адвокат Скржешевський Максим Станіславович звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2020 відкрито касаційне провадження у справі №120/2696/19-а.
Ухвалою суду від 22.09.2022 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 23.09.2022.
Як вбачається, в обґрунтування касаційної скарги представник позивача вказує, що скасовуючи додаткове рішення, суд апеляційної інстанції не врахував правові позиції Верховного Суду. Заявник касаційної скарги посилається на те, що обов`язок доведеності неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, доказів неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідачем під час судового розгляду не надано. Також представник позивача зауважує, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, що і передбачено вимогами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. У свою чергу, на думку представника позивача, подані останнім докази повністю підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. З урахуванням викладеного, заявник касаційної скарги просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 та залишити в силі додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.02.2020.
У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача зазначив, що вказаний позивачем у заяві про відшкодування витрат на правничу допомогу розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та обсягом фактично наданих адвокатом послуг. Як вважає митний орган, наданими до суду документами не підтверджено обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу. Враховуючи вказане, представник відповідача просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 без змін.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п`ятою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.