ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2022 року
м. Київ
справа №280/3369/21
адміністративне провадження № К/990/8726/22; К/9901/15649/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року (суддя: Семененко М.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року (судді: Чередніченко В.Є., Панечко О.М., Іванов С.М.) та Запорізької обласної прокуратури на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Запорізької обласної прокуратури (далі-відповідач - 1), Офісу Генерального прокурора (далі-відповідач - 2), в якому просив:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 19 лютого 2021 року № 1 про неуспішне проходження прокурором Запорізької місцевої прокуратури №3 Запорізької області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснення повноваження прокурора;
2) визнати протиправним та скасувати наказ керівника Запорізької обласної прокуратури № 414-к від 18 березня 2021 року про звільнення позивача з посади прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області та з органів Запорізької обласної прокуратури з 19 березня 2021 року;
3) поновити позивача в органах Запорізької обласної прокуратури з 20 березня 2021 року;
4) поновити позивача на посаді прокурора Дніпровської окружної прокуратури Запорізької області або на посаді із рівнозначними умовами, функціями та повноваженнями в органах Запорізької обласної прокуратури з 20 березня 2021 року;
5) стягнути із Запорізької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 20 березня 2021 року і до моменту фактичного поновлення на роботі.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що спірне рішення та наказ прийняті на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-ІХ від 19 вересня 2019 року та Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року, які суттєво погіршують становище позивача та обмежують в реалізації його законних прав та інтересів в частині трудових прав, гарантій незалежності прокурора.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року позов задоволено частково.
Суд першої інстанції визнав протиправними та скасував наказ керівника Запорізької обласної прокуратури від 18 березня 2021 року у справі №-414к про звільнення позивача з посади прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області та з органів Запорізької обласної прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 19 березня 2021 року та поновив позивача на посаді прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області та в органах Запорізької обласної прокуратури з 20 березня 2021 року. Стягнув з Запорізької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 березня 2021 року по 13 серпня 2021 року в розмірі 118 657,00 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення кадрової комісії є правомірним, проте наказ про звільнення позивача є протиправним, оскільки не містить конкретної підстави звільнення, що визначена пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, у скасованій частині прийнято нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано наказ керівника Запорізької обласної прокуратури №-414-к від 18 березня 2021 року в частині звільнення позивача з посади прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області та з органів Запорізької обласної прокуратури з 19 березня 2021 року. Зазначено вважати дату звільнення позивача з посади прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області та з органів Запорізької обласної прокуратури 01 квітня 2021 року. Зобов`язано Запорізьку обласну прокуратуру внести зміни до наказу керівника Запорізької обласної прокуратури №-414 к від 18 березня 2021 року та до записів в трудовій книжці позивача в частині дати його звільнення змінивши її з 19 березня 2021 року на 01 квітня 2021 року. У задоволені позову в іншій частині вимог відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з матеріалами справи позивач у період з 12 березня 2021 року по 31 березня 2021 року перебував на лікарняному, що підтверджується копією довідки (т.1 а.с.53). В цьому випадку датою звільнення позивача повинен бути перший робочий день після лікарняного, а саме 01 квітня 2021 року, коли позивач став до роботи.
Таким чином, за висновком суду апеляційної інстанції датою звільнення позивача з посади прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області та з органів Запорізької обласної прокуратури слід вважати 01 квітня 2021 року.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг
Касаційна скарга позивача подана на підставі пунктів 1,3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року повністю. Задовольнити позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 19 лютого 2021 року № 1 про неуспішне проходження прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснення повноваження прокурора. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року залишити без змін.
Позивач зазначає, що при винесені рішення судом першої та апеляційної інстанції не врахований висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 640/9398/20, від 24 червня 2021 року у справі 280/5009/20, від 13 травня 2021 року у справі №120/3458/20-а, від 02 грудня 2021 року у справі № 640/25187/19.
Також як на підставу касаційного оскарження вказує на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 14 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" 19 вересня 2019 року № 113-ІХ, пункту 3 розділу І "Порядку проходження прокурорами атестації" (далі - Порядок), затвердженого наказом Генерального прокурора України № 221 від 03 жовтня 2019 року щодо забезпечення кадровою комісією прозорості процедури атестації, пункту 7 Розділу І Порядку № 221 щодо обов`язку кадрової комісії призначити новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора, якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, а також пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора № 233 від 17 жовтня 2019 року (далі - Порядок № 233) щодо вмотивованості рішення кадрової комісії, абзацу першого пункту 18 Порядку № 233 щодо порядку формування та розподілу між кадровими комісіям списків прокурорів.
Касаційна скарга Запорізької обласної прокуратури подана на підставі пункту 1 четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обласна прокуратура просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Зазначає, що при винесені рішення судом апеляційної інстанції не врахований висновок постанови Верховного Суду викладений у постановах від 18 листопада 2021 року у справі № 160/5937/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 560/4176/19, від 29 вересня 2021 року у справі № 240/7852/20, від 04 листопада 2021 року у справі № 400/2052/20, від 26 листопада 2021 року у справі № 200/14545/19-а, відповідно до якого згідно з абзацом шостим пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113 перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.
Позиція інших учасників справи
У відзивах на касаційну скаргу позивача Запорізька обласна прокуратура та Офіс Генерального прокурора просять касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року в частині відмови в задоволені позовних вимог та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за скаргою Запорізької обласної прокуратури на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2022 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
З липня 2008 року позивач працював в органах прокуратури та з 15 грудня 2015 року його призначено на посаду прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області.
На підставі пункту 10 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №113-IX позивач звернувся до Генерального прокурора із заявою від 09 жовтня 2019 року про переведення його на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
28 січня 2021 року рішенням тринадцятої та чотирнадцятої кадрових комісій обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) затверджено графік складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювані повноваження прокурора. Відповідно до цього графіку ОСОБА_1 повинен був проходити тестування 03 лютого 2021 року.
03 лютого 2021 року за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, позивач набрав 51 бал із 70 необхідних.
19 лютого 2021 року Тринадцятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) прийнято рішення № 1 Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, в якому зазначено, що позивач неуспішно пройшов атестацію, оскільки за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набрав 51 бал, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, а відтак він не допускається до проходження іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички та припиняє участь в атестації.
Наказом керівника Запорізької обласної прокуратури від 18 березня 2021 року № 414-к, на підставі статті 11 Закону №1697-VII, підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX позивача звільнено з посади прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області та з органів Запорізької обласної прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII з 19 березня 2021 року.
Позивач, вважаючи рішення кадрової комісії та наказ про звільнення незаконним, звернувся до суду з цим позовом.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
Статтями 2, 5 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Статтею 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII) встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
У тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
Згідно з пунктами 6, 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Пунктом 14 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
На виконання вимог Закону № 113-IX наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).
Відповідно до пункту 1 розділу 1 Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Згідно з пунктами 2, 4 розділу 1 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
За приписами пунктів 9, 10 розділу І Порядку №221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 цього Порядку.
Заява, вказана у пункті 9 розділу І цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто.
Відповідно до пункту 11 розділу 1 Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документа, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.
Згідно з пунктом 7 розділу І Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
Позиція Верховного Суду
Спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання щодо правомірності звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII (ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури), у зв`язку з неуспішним проходженням прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (1 етап).
При цьому, одним із ключових у цій справі є питання щодо правильного розуміння сутності нормативного врегулювання підстав звільнення прокурорів з посади прокурора, що міститься в пункті 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, а саме: чи обов`язковою для звільнення прокурора в разі неуспішного проходження ним атестації є ще й одна з таких підстав, як ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури (пункт 9 частини першої статті 51 № 1697-VII).
Зі змісту пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX висновується, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом обіймають посади в Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї з таких підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Синтаксичний розбір абзацу першого цього пункту вказує на таке: "<…> прокурори <…> звільняються <…> Генеральним прокурором <…> на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї з таких підстав <…>.
Таким чином, підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1 - 4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неуспішне проходження атестації і закон не вимагає додаткової підстави для звільнення, зокрема такої, як ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Закон визначає, що звільнення відбувається не з підстав, установлених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", а на підставі цього пункту, що є нормативною підставою.
Отже, підставою для звільнення є одна з підстав, передбачених підпунктами 1 - 4 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, а нормативною підставою є пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
Загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді передбачені статтею 51 Закону № 1697-VII. Пункт 9 частини першої цієї статті встановлює, що прокурор звільняється з посади у разі, зокрема, ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Безпосередні умови звільнення прокурора з посади передбачені статтями 52 - 60 цього Закону, норми яких кореспондуються з нормами щодо загальних умов звільнення, що встановлені частиною першою статті 51 цього Закону.