ПОСТАНОВА
Іменем України
19 вересня 2022 року
Київ
справа №560/10132/21
адміністративне провадження №К/990/10812/22
№К/990/19271/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,
за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я.В.,
учасники судового засідання:
представник позивача: Бляхарський Я.С. (в режимі відеоконференції),
представник відповідача: Трасковська С. В. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №560/10132/21 за позовом Міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, Приватне підприємство "Алгоритм-В", Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Екологія України", про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Головного управління ДПС у Хмельницькій області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року (суддя Петричкович А.І.), додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року (суддя Фелонюк Д.Л.), постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2022 року (головуючий суддя - Сторчак В.Ю., судді: Полотнянко Ю.П., Граб Л.С.), додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року (головуючий суддя - Сторчак В.Ю., судді: Полотнянко Ю.П., Граб Л.С.)
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2021 року Міське комунальне підприємство "Хмельницькводоканал" (далі - позивач, МКП "Хмельницькводоканал") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 липня 2021 року №8563/2201-0714, №8567/2201-0714, №8575/2201-0714, №8577/2201-0714, №8582/2201-0714.
В обґрунтування вимог адміністративного позову зазначило, що господарські операції з контрагентами - ПП "Алгоритм-В", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "НВФ "Екологія" є реальними та підтверджені усіма необхідними і належним чином оформленими первинними документами, а також безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю підприємства. Відсутність у вказаних суб`єктів господарювання матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій. Зауважило, що не може нести відповідальність за невиконання контрагентами обов`язку із подання податкової звітності. Довід податкового органу про те, що ТОВ "НВФ "Екологія" є фігурантом кримінальних проваджень №12020240000000092 від 03 березня 2020 року та №12015060020004521 від 09 вересня 2015 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частинами третьою, п`ятою статті 191 КК України, є безпідставним, оскільки такі обставини не є беззаперечним свідченням відсутності реальних правових наслідків досліджуваних господарських операцій.
Щодо висновку відповідача про неправильне застосування нормативу відрахування чистого прибутку, що підлягає сплаті до місцевого бюджету за І квартал 2020 року, позивач зазначив, що станом на дату сплати податкових зобов`язань та подання податкової звітності він правомірно керувався приписами рішення Хмельницької міської ради від 29 квітня 2020 року №3 "Про внесення змін до рішення тридцять п`ятої сесії міської ради від 11 грудня 2019 року №13 "Про встановлення для підприємств, організацій та установ, що належать до комунальної власності міста, нормативу і порядку відрахування частини чистого прибутку, яка підлягає зарахуванню до міського бюджету та втрату чинності рішень" (далі - Рішення №3). Поряд з цим скаржник також наголосив на тому, що відповідальність платників частини чистого прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету, за порушення порядку сплати платежів або несвоєчасне подання відповідної звітності, була встановлена лише з 23 травня 2020 року.
МКП "Хмельницькводоканал" правомірно нараховувало податкове зобов`язання з рентної плати за спеціальне водокористування за період з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2021 року із застосуванням коефіцієнта 0,3, оскільки є житлово-комунальним підприємством. Звертало увагу, що приписи пункту 255.7 статті 255 ПК України, яким керувався позивач, не пов`язують можливість її застосування із специфікою подальшого використання води.
Ухвалою від 21 вересня 2021 року Хмельницький окружний адміністративний суд залучив до участі у справі №560/10132/21 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ФОП ОСОБА_1, ПП "Алгоритм-В", ТОВ "НВФ "Екологія України".
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 17 грудня 2021 року (том 7 а.с.155-163), залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2022 року (том 8 а.с.90-94), адміністративний позов задовольнив.
Додатковим рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року (том 7 а.с.193-197), залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2022 року (том 8 а.с.95-97), заяву представника МКП "Хмельницькводоканал" задоволено частково. Стягнуто на користь МКП "Хмельницькводоканал" судові витрати за надання правничої допомоги в сумі 15000 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС.
Додатковою постановою від 30 червня 2022 року Сьомий апеляційний адміністративний суд заяву представника МКП "Хмельницькводоканал" - адвоката Бляхарського Я.С. про ухвалення додаткового судового рішення задовольнив частково та ухвалив додаткову постанову. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС на користь Бляхарського Я.С. понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн (том 8 а.с.142-144).
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.
Посадовими особами ГУ ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку МКП "Хмельницькводоканал", за результатами якої складено акт №3440/22-01-07-14/03356128 від 24 червня 2021 року.
Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення:
- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88), пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20 (далі - П(С)БО 11), пункту 14 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 37 "Забезпечення, умовні зобов`язання та умовні активи", пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 (далі - П(С)БО 15), пунктів 9-12 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 "Дохід", в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за І квартал 2021 року на загальну суму 13512630 грн;
- підпункту 57.1-1.2 пункту 57.1-1 статті 57, пункту 136.1 статті 136 ПК України, внаслідок чого занижено авансовий внесок з податку на прибуток підприємств в розмірі виплачених дивідендів (прирівняних до них платежів) в загальному розмірі 97611 грн, в тому числі, за І квартал 2020 року - 97600 грн, півріччя 2020 року - 97607 грн, три квартали 2020 року - 97607 грн, 2020 рік - 97611 грн;
- пункту 12.3 статті 12 ПК України, пункту 29 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), в результаті чого занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до місцевого бюджету в сумі 542282 грн, в тому числі, за І квартал 2020 року - 542204 грн, півріччя 2020 року - 542263 грн, три квартали 2020 року - 542263 грн, 2020 рік - 542282 грн;
- пункту 44.1 статті 44, підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в загальному розмірі 1941314 грн, в тому числі, за липень 2019 року - 582500 грн, за жовтень 2019 року - 227245 грн, за листопад 2019 року - 980807 грн, за грудень 2019 року - 150762 грн;
- підпункту 255.5.2 пункту 255.5, пункту 255.7 статті 255 ПК України, в результаті чого занижено рентну плату за спеціальне використання води в загальному розмірі 3002202,68 грн, в тому числі, за ІІ квартал 2018 року - 252041,56 грн, ІІІ квартал 2018 року - 241172,60 грн, ІV квартал 2018 року - 274778,99 грн, І квартал 2019 року - 259396,65 грн, ІІ квартал 2019 року - 246555,15 грн, ІІІ квартал 2019 року - 239433,75 грн, ІV квартал 2019 року - 276809,08 грн, І квартал 2020 року - 276866,63 грн, ІІ квартал 2020 року - 179284,32 грн, ІІІ квартал 2020 року - 231221,69 грн, ІV квартал 2020 року - 255557,43 грн, І квартал 2021 року - 269084,83 грн.
Підставою для формування висновку про заниження МКП "Хмельницькводоканал" у періоді, що перевірявся, інших доходів (р.2240 Звіту про фінансові результати) на суму 13512630 грн та завищення податкового кредиту на 1941314 грн стало те, що контрагенти позивача - ПП "Алгоритм-В", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "НВФ "Екологія" у періоді, що перевірявся, не мали достатньої кількості основних засобів, трудового ресурсу для реального вчинення відповідних господарських операцій. Указані порушення зумовили також і висновок податкового органу про заниження позивачем як розміру авансового внеску при виплаті дивідендів, що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді, на 531 грн, так і розміру частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до місцевого бюджету комунальними підприємствами та їх об`єднаннями, на 2966 грн.
Висновок ГУ ДПС про заниження частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до місцевого бюджету комунальними підприємствами та їх об`єднаннями, на 539316 грн зумовлений застосуванням МКП "Хмельницькводоканал" нормативу відрахування зазначеного платежу у розмірі " 0,01", а не " 10". Рішення №3, яким керувався позивач, набрало чинності лише 30 квітня 2020 року, тобто після звітного періоду (31 березня 2020 року), тому передбачений ним новий розмір нормативу " 0,01" не підлягав застосуванню. Вказане порушення також зумовило заниження авансового внеску при виплаті дивідендів, що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді, на 97080 грн.
Висновок про заниження рентної плати за спеціальне використання води на 3002202,68 грн вмотивований тим, що позивач в порушення вимог пункту 255.7 статті 255 ПК України застосовувало коефіцієнт 0,3 до всього обсягу води, поставленої вторинним водокористувачам, тоді як останні не є житлово-комунальними підприємствами.
На підставі висновків вказаного акта перевірки ГУ ДПС 27 липня 2021 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №8563/2201-0714, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 13512630 грн;
- №8567/2201-0714, яким збільшено суму грошового зобов`язання з авансового внеску з податку на прибуток на 97611 грн;
- №8575/2201-0714, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2426643 грн, з яким за податковим зобов`язанням - 1941314 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 485329 грн;
- №8577/2201-0714, яким збільшено зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до місцевого бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, на 542282 грн;
- №8582/2201-0714, яким збільшено суму грошового зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання води на 3752753,35 грн, з яких за податковим зобов`язанням - 3002202,68 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 750550,67 грн.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з наступного:
- позивач є житлово-комунальним підприємством, яке надає послуги з водопостачання, тому відсутні підстави вважати, що застосування до ставок рентної плати за спеціальне використання води коефіцієнта 0,3 суперечить вимогам податкового законодавства, зокрема пункту 255.7 статті 255 ПК України. Суд зауважив, що контролюючий орган, стверджуючи про здійснення водопостачання "іншим" споживачам, не ідентифікував останніх та не встановив кількість спожитої ними води;
- відсутні підстави вважати, що МКП "Хмельницькводоканал" порушило у 2020 році порядок і норматив сплати до місцевого бюджету частини чистого прибутку, адже позивач подав розрахунки за діючим у 2020 році нормативом, встановленим Рішенням №3, та сплатив грошове зобов`язання 28 липня 2020 року, 29 жовтня 2020 року, 12 травня 2021 року. Крім того, у діях (бездіяльності) позивача не вбачається складу податкового правопорушення, що підтверджується також і листом Хмельницької міської ради №4758-02-23-21 від 29 липня 2021 року;
- висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1, ПП "Алгоритм-В", ТОВ "НВФ "Екологія" та безоплатне одержання активів є недоведеними та не підтвердженими належними доказами. Твердження ГУ ДПС про відсутність у контрагентів позивача достатньої кількості основних засобів, трудових та матеріальних ресурсів для вчинення спірних господарських операцій ґрунтуються виключно на власному аналізі баз даних ДПС. Суд врахував, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22 квітня 2021 року у справі №924/1220/20 було відмовлено МКП "Хмельницькводоканал" у задоволенні позову до ТОВ "НВФ "Екологія" про стягнення 3465379,46 грн. У зазначеному судовому рішенні суд встановив обставини реальності господарських операцій між зазначеними суб`єктами господарювання та визнав необґрунтованими зафіксовані в акті Управління західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області №06-08/14 від 31 липня 2020 року окремі порушення та недоліки, а саме недостовірні дані актів виконаних ремонтних робіт на загальну суму 3465379,46 грн. Суд також звернув увагу на відсутність станом на час розгляду справи результатів розгляду кримінальних проваджень №12020240000000092, №120150600020004521.
Апеляційний суд в повній мірі погодився з такими висновками та залишив без змін рішення суду першої інстанції.
Частково задовольняючи заяву МКП "Хмельницькводоканал" про стягнення витрат на правничу допомогу додатковим рішенням від 10 січня 2022 року, Хмельницький окружний адміністративний суд виходив з наступного.
Представником позивача була подана заява про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 25000 грн, на підтвердження чого було надано договір про надання правової допомоги адвокатом Бляхарським Я.С. від 15 липня 2021 року №18/334, додаток до договору №1, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 22 грудня 2021 року, платіжне доручення від 24 вересня 2021 року №207498039 про сплату 25000 грн. ГУ ДПС подало клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, яке вмотивоване тим, що у акті приймання-передачі виконаних робіт перелічені види робіт, не пов`язані з розглядом справи №560/10132/21; окремий розрахунок вартості правової допомоги надано не було; спір у зазначеній справі не потребував глибокого правового аналізу та дослідження і, як наслідок, часових затрат.
Оцінивши подані документи та доводи сторін, суд першої інстанції дійшов висновку, що час та види наданих послуг, зазначені в акті приймання-передачі виконаних робіт від 22 грудня 2021 року, є неспівмірними з розглядом цієї справи. Такий вид правничої допомоги як підготовка позовної заяви включає в себе і ряд інших супутніх послуг: вивчення судової практики, формування правової позиції, збір, ознайомлення з документами та підготовка їх копій. Зустріч із замовником з метою з`ясування обставин справи та надання консультацій суд визнав витратами, що не стосуються розгляду конкретної судової справи. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що предмет в цій справі не є значно складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. З огляду на викладене, суд визнав суму у розмірі 15000 грн співмірною та розумною у цій справі загальною компенсацією вартості наданих адвокатом послуг.
Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами суду першої інстанції, викладеними у додатковому рішенні від 10 січня 2022 року, і за наслідками апеляційного перегляду постановою від 24 березня 2020 року залишив його без змін. Додатково зазначив, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а судова практика з подібними правовідносинами є сталою, що не потребувало витрачання значної кількості часу на підготовку до судового процесу.
Не погодившись з судовими рішеннями, ГУ ДПС звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нове про відмову в позові в повному обсязі.
ГУ ДПС оскаржує судові рішення з підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскаржену, визначену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду як щодо застосування приписів пункту 12.3 статті 12, пункту 109.1 статті 109, статті 112 ПК України, статей 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), так і пункту 255.7 статті 255 ПК України.
На переконання скаржника, при наданні оцінки діям позивача при сплаті частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до місцевого бюджету комунальними підприємствами та їх об`єднаннями у 2020 році, суди попередніх інстанцій не врахували, що Рішення №3, з урахуванням вимог пункту 5 статті 59 Закону №280/97-ВР, набрало чинності лише 30 квітня 2020 року. При цьому спірним у цій справі було питання правильності застосування нормативу відрахувань лише за І квартал 2020 року. Крім того, скаржник вважає помилковим застосування судами попередніх інстанцій у розглядуваному випадку приписів пункту 109.1 статті 109 ПК України, оскільки спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача фінансова відповідальність не застосовувалась, а було збільшено зобов`язання за платежем, що був об`єктом податкової перевірки.
При застосуванні пункту 255.7 статті 255 ПК України суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що об`єкт оподаткування рентною платою (фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі) містить 3 складові частини залежно від напрямків використання (постачання) води: (1) для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, до якого має застосовуватись коефіцієнт 0; (2) для задоволення потреб юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, незалежно від напрямків використання - коефіцієнт 1; (3) для задоволення власних технологічних потреб, включаючи втрати та витрати для забезпечення провадження господарської діяльності з вироблення, створення та/або надання житлово-комунальних послуг - коефіцієнт 0,3. Таким чином, застосування позивачем до усього фактичного обсягу води, використаного водокористувачами, коефіцієнту 0,3 є помилковим.
Підставу касаційного оскарження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України скаржник мотивує тим, що суди попередніх інстанцій при наданні оцінки реальності господарських операцій між МКП "Хмельницькводоканал" та ФОП ОСОБА_1, ПП "Алгоритм-В", ТОВ "НВФ "Екологія України" помилково врахували як доказ акт Управління західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області від 31 липня 2020 року №06-08/14 (далі - Акт №06-08/14) та не об`єктивно дослідили пояснення третіх осіб у справі. Щодо Акта №06-08/14 ГУ ДПС зазначає, що питання фізичної, технічної та технологічної можливості ТОВ "ВКФ "Екологія України" щодо виконання обумовлених договором підряду робіт Держаудитслужбою не досліджувались. У врахованому судами рішенні Господарського суду Хмельницької області від 22 квітня 2021 року у справі №924/1220/20, в якому надано оцінку, в тому числі і Акту №06-08/14, лише міститься інформація про наявність первинних документів по господарській операції із придбання позивачем будівельно-монтажних робіт з реконструкції системи знезараження питної води ВНС-9 по пр. Миру, 36/2А у м. Хмельницькому. Проте відповідач у цій справі не заперечує наявності цих документів, а заперечує саму можливість виконання робіт ТОВ "ВКФ "Екологія України". Контрагенти позивача не надали жодних пояснень та доказів, ким саме виконувались будівельні роботи, наявності у них фізичних, технічних можливостей для виконання будівельно-монтажних робіт в тих обсягах, які зазначені у первинних документах. При цьому зазначені контрагенти стверджували, що спірні роботи виконували їх штатні працівники, власними силами й засобами. Проте, складені ними ж первинні документи суперечать таким твердженням. Так, ФОП Невмержицький при виконанні капітального ремонту побутових приміщень використовував такі будівельні машини і механізми, як крани на автомобільному ходу, крани переносні, підіймачі будівельні, розчинозмішувачі, зварювальні апарати, компресори з двигуном; ПП "Алгоритм-В", здійснюючи капітальний ремонт зовнішніх стін та систем водопостачання побутових приміщень, використовувало агрегати зварювальні, компресори, бетонозмішувачі, котки дорожні самоходні, електростанцію пересувну.
За позицією скаржника, вирішуючи питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суди попередніх інстанцій не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 01 жовтня 2018 року (справа №569/17904/17), від 12 вересня 2018 року (справа №810/4749/15). Так, суди не встановили час, витрачений адвокатом на надання кожного виду послуг, та не оцінили у зв`язку з цим співмірність визначеної у відповідних документах винагороди адвокату.
Верховний Суд ухвалою від 14 червня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому Суд відстрочив ГУ ДПС сплату судового збору до закінчення касаційного перегляду справи.
Крім того, суд апеляційної інстанції, розглянувши заяву МКП "Хмельницькводоканал" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі, ухвалив додаткову постанову від 30 червня 2022 року. Апеляційний суд зазначив, що позивач заявив до відшкодування судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 40000 грн.
Оцінивши долучені адвокатом Бляхарським Я.С. до матеріалів справи документи, а саме договір про надання правової допомоги від 15 липня 2021 року №18/334, додаток №1 до вказаного договору, акт прийняття-передачі наданих послуг від 22 березня 2022 року, платіжне доручення №207500135 від 22 лютого 2022 року про сплату 40000 грн, суд апеляційної інстанції визнав заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу завищеним та необґрунтованим. Такий висновок апеляційного суду вмотивований тим, що адвокат Бляхарський Я.С., який надавав правничі послуги, не змінювався з моменту звернення позивача до суду з позовом, позиція сторін, обставини справи та законодавство, що регулює спірні відносини, були йому відомі та не потребували додаткового чи повторного вивчення. Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції було прийняте на користь позивача, нескладність справи, наявність сталої судової практики, апеляційний суд вирішив, що на засадах співмірності та справедливості на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2000 грн.
Не погодившись із указаним судовим рішенням, ГУ ДПС звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в цій частині.
Додаткова постанова апеляційного суду оскаржена з підстави, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 4 частини третьої статті 353 КАС України. В порушення приписів статті 46, частин першої, другої статті 134 КАС України суд апеляційної інстанції стягнув витрати на правничу допомогу не на користь позивача у справі, а на користь адвоката Бляхарського Я.С., який не є стороною у справі.
Верховний Суд ухвалою від 28 липня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
У відзиві на касаційну скаргу, поданому на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року, додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року, постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2022 року, позивач просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані.
Щодо застосування нормативу відрахування чистого прибутку, що підлягає сплаті до місцевого бюджету державним унітарним підприємством, зазначає, що норматив відрахування зазначеного платежу у розмірі " 0,01" був встановлений Рішенням №3 Хмельницької міської ради, тобто, уповноваженим органом, що узгоджується, в тому числі, і з приписами наведених скаржником у касаційній скарзі норм права. Відтак, зі змісту касаційної скарги не вбачається, в чому полягає неправильність застосування судами пункту 12.3 статті 12 ПК України та пункту 29 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР. Позивач також вказує, що у розрізі наведених скаржником посилань на пункт 5 статті 59 Закону №280/97-ВР врахуванню підлягають особливості порядку сплати спірного платежу. Так, згідно з приписами підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України розрахунок, складений наростаючим підсумком, подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду. Позивач у спірному випадку подавав розрахунки і здійснював за ними оплату вже після набрання чинності Рішенням №3. При цьому у листах Хмельницької міської ради від 29 липня 2021 року №4758-02-23-21, від 14 грудня 2021 року №01-10/898 останньою підтверджено, що рішення від 11 грудня 2019 року №13 із внесеними у нього змінами охоплює також і спірний період - І квартал 2020 року. Окремо позивач звернув увагу на те, що відповідальність за порушення порядку сплати спірного платежу або несвоєчасне подання відповідної звітності, була встановлена лише з 23 травня 2020 року. Відтак, підстав для здійснення перевірки у розглядуваному випадку та притягнення до відповідальності чи донарахування відповідного платежу не було, тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано при вирішенні спору послались на приписи статей 109, 112 ПК України.
В частині сплати рентної плати за спеціальне використання води зазначає, що положення пункту 255.7 статті 255 ПК України імперативно визначають, що житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3. Відповідач не обґрунтовує, в чому саме полягає порушення зазначеної норми та неможливість її застосування МКП "Хмельницькводоканал". Зауважує, що податковий орган не надав жодних розрахунків щодо обсягів води по кожному із напрямків, на які він посилається, що суперечить положенням частини другої статті 77 КАС України.
Щодо доводів скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при наданні оцінки реальності господарських відносин позивача з його контрагентами позивач наголошує на тому, що податковий орган не усунув недоліки, визначені в ухвалі Верховного Суду від 11 травня 2022 року, а фактично змінив підставу касаційного оскарження. Аналогічні зауваження наведені позивачем і щодо визначеної скаржником підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Позивач вважає, що наведене у касаційній скарзі обґрунтування в частині заниження "інших доходів" при обчисленні податку на прибуток на 13512630 грн та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 1941314 грн по господарським операціям із придбання будівельно-монтажних робіт зводиться до незгоди із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановленим обставинам у справі, що не є тотожним застосуванню норм права без урахуванням висновку Верховного Суду.
Зміст приведених у касаційній скарзі постанов Верховного Суду в частині оскарження судових рішень щодо стягнення витрат на правову допомогу не свідчить про неврахування судами попередніх інстанцій викладених у них висновків.
Від інших учасників справи відзиви на касаційні скарги не надходили, що не перешкоджає касаційному перегляду.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи касаційних скарг, просив їх задовольнити з підстав, у них зазначених.
Представник позивача заперечував проти доводів касаційних скарг, просив у їх задоволенні відмовити з підстав, наведених у поданому ним відзиві. З приводу правомірності висновку суду апеляційної інстанції щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь адвоката Бляхарського Я.С. зазначив, що покладає вирішення цього питання на розсуд суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, відзиву, поданого позивачем, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
І. Колегією суддів встановлено, що в межах визначеної скаржником підстави касаційного оскарження згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України, перевірці підлягають доводи про порушення судами норм процесуального права, а саме встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів при дослідженні господарських операцій між МКП "Хмельницькводоканал" та ПП "Алгоритм-В", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "ВКФ "Екологія України". Відповідно, касаційному перегляду в цій частині підлягають судові рішення щодо висновків про правомірність податкових повідомлень-рішень від 27 липня 2021 року:
- №8563/2201-0714, №8575/2201-0714 - повністю;
- №8567/2201-0714 - в частині збільшення суми грошового зобов`язання з авансового внеску з податку на прибуток на 531 грн (невіднесення до складу "інших доходів" доходу від безоплатно одержаного активу (будівельно-монтажні роботи) за наслідками операцій з ФОП ОСОБА_1 у загальній сумі 611668 грн);
- №8577/2201-0714 - в частині збільшення грошового зобов`язання із сплати частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до місцевого бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, на 2966 грн (невіднесення до складу "інших доходів" доходу від безоплатно одержаного активу (будівельно-монтажні роботи) за наслідками операцій з ФОП ОСОБА_1 у загальній сумі 611668 грн).
За позицією скаржника, господарські операції між МКП "Хмельницькводоканал" та ПП "Алгоритм-В", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "ВКФ "Екологія України", не підтверджуються, оскільки указані контрагенти не мають достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів для самостійного виконання задекларованих обсягів будівельно-монтажних робіт. У зв`язку з цим ГУ ДПС кваліфікувало виконані будівельні послуги як безоплатно отриманий актив, що мав би бути відображений у складі "інших доходів" у р.2240 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) у розмірі 13512360 грн. Невчинення платником податків таких дій призвело до заниження авансового внеску з податку на прибуток на 531 грн, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 1941314 грн, заниження частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до місцевого бюджету державними унітарними об`єднаннями та їх об`єднаннями, на 2966 грн.
Натомість, позивач наполягає на тому, що до перевірки було надано первинні документи, які відповідають вимогам Закону №996-XIV та в повній мірі підтверджують реальність спірних господарських операцій. При цьому МКП "Хмельницькводоканал" не може нести відповідальність за порушення норм податкового законодавства його контрагентами.
Пунктом 57.1-1 статті 57 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) врегульовано порядок сплати податкового зобов`язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів.
Крім випадків, передбачених підпунктом 57.1-1.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток. Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об`єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов`язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов`язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску (абзаци перший, другий підпункту 57.1-1.2 пункту 57.1-1 статті 57 ПК України).
Це положення поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому органом виконавчої влади, до сфери управління якого належать такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету (абзац восьмий підпункту 57.1-1.2 пункту 57.1-1 статті 57 ПК України).
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15 "Дохід". Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 "Дохід" дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Згідно з пунктом 5 П(С)БО 11 "Зобов`язання" зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК України).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.