Постанова
Іменем України
05 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 1519/2-5034/11
провадження № 61-175сво21
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючої - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 травня 2018 року у складі судді Сегеди О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Таварткіладзе О. М., Гірняк Л. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позовна заява мотивована тим, що 30 серпня 2005 року сторони уклали договір про надання послуг, за умовами якого відповідач зобов`язана забезпечити оформлення проектної, технічної, дозвільної, правовстановлюючої та іншої документації, необхідної для отримання у майбутньому дозволу на будівництво та оформлення землекористування земельною ділянкою, яка розташована у АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 .
На виконання умов цього договору ОСОБА_2 отримала від позивача грошову суму: у розмірі 50 000,00 дол. США (05 вересня 2005 року) та 338 000,00 дол. США (23 серпня 2008 року).
Натомість відповідач взяті на себе зобов`язання за договором про надання послуг не виконала.
Крім того, 18 серпня 2008 року між сторонами укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1 250,00 дол. США строком на один рік.
Проте ОСОБА_2 грошові кошти за договором позики також не повернула.
ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_2 суму основного боргу у розмірі 389 250,00 дол. США, три проценти річних від простроченого грошового зобов`язання у розмірі 7 998,29 дол. США та судові витрати.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму авансу в розмірі 9 928 920,00 грн.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 31 987,50 грн.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних від простроченої суми в розмірі 7 677,00 грн.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 820,00 грн.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 060,00 грн.
В інший частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сума, яку отримала відповідач від позивача, є авансом, тому ОСОБА_2 повинна повернути ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 388 000,00 дол. США, що у гривневому еквіваленті становить 9 928 920,00 грн.
Відмовляючи у стягненні трьох процентів річних в розмірі 7 998,29 дол. США, нарахованих за прострочення грошового зобов`язання щодо повернення 388 000,00 дол. США, суд першої інстанції виходив з того, що аванс не є грошовим зобов`язанням, а тому проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) стягненню не підлягають.
Суд першої інстанції вважав доведеним факт отримання відповідачем від позивача коштів у сумі 1 250,00 дол. США як позики, а також той факт, що борг на момент розгляду справи боржником не повернуто у встановлений договором строк, оскільки розписка до цього часу знаходиться у позикодавця.
Отже, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу в розмірі 1 250,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 04 листопада 2016 року становить 31 987,00 грн. Враховуючи відсутність доказів повернення відповідачем позики у повному обсязі, позивач має право на стягнення з відповідача трьох процентів річних за прострочення грошового зобов`язання в розмірі 7 677,00 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 травня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сторони про розгляд справи, призначеної на 25 листопада 2020 року були сповіщені. З урахуванням приписів частини другої статті 372, частини п`ятої статті 268 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (03 грудня 2020 року).
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У грудні 2020 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 905/2324/17 та у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (частини другої статті 530 ЦК України) та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України), а саме: не повідомлено заявника та її представників про час та місце судового засідання, призначеного на 03 грудня 2020 року; суд першої інстанції вирішив питання про права Товариства з обмеженою відповідальністю "СУРОЖ" (далі - ТОВ "СУРОЖ"), яке до участі у справі не було залучене.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що розписка від 18 серпня 2009 року (на суму 50 000,00 дол. США) була написана вже після спливу позовної давності, про застосування якої заявив представник відповідача у судовому засіданні 19 лютого 2018 року.
Також заявник вказує у касаційній скарзі на те, що суди не надали належної оцінки відсутності строку повернення грошових коштів у розписках від 23 серпня 2008 року та 18 серпня 2009 року (на суму 50 000,00 дол. США).
Крім того, заявник у касаційній скарзі посилається на те, що справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, зазначаючи, що ні вона, ні її представник не були повідомлені про час та місце розгляду справи апеляційним судом 03 грудня 2020 року.
У касаційній скарзі також міститься посилання заявника на те, що суд першої інстанції, всупереч вимог статей 53, 54 ЦПК України, розглянув справу без залучення до справи ТОВ "СУРОЖ", вирішивши питання про його права.
Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Провадження у суді касаційної інстанції
У січні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, прийнято до розгляду.
Встановлені обставини справи
Суди встановили, що 23 серпня 2008 року ОСОБА_2 видала ОСОБА_1 розписку, де зазначила, що вона зобов`язується повернути отримані нею грошові кошти в сумі 338 000,00 дол. США за пакет документів для оформлення дозволу на будівництво та оформлення землекористування земельною ділянкою при розміщенні об`єкту, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 за договором про надання послуг від 30 серпня 2005 року.
Вказаний договір передбачав зобов`язання виконавця ( ОСОБА_2 ) власними силами або з залученням третіх осіб в інтересах замовника забезпечити оформлення проектної, технічної, дозвільної, правовстановлюючої та іншої документації, яка вимагається законодавством для подальшого дозволу будівництва та оформлення землекористування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, а також зобов`язання замовника (позивача) прийняти надані виконавцем послуги та оплатити їх, з подальшим набуттям замовником права власності на ці об`єкти.
Згідно з пунктом 3.3 договору оплата послуг виконавцю здійснюється замовником поетапно авансом (авансом, по факту, з розстрочкою платежу) у відповідності до погодженого сторонами графіком платежів.
Суди встановили, що ця розписка є підтвердженням отримання відповідачем грошових коштів в сумі 338 000,00 дол. США.
18 серпня 2009 року ОСОБА_2 склала розписку, у якій зобов`язалась повернути ОСОБА_1 суму в розмірі 50 000,00 дол. США за договором авансу від 05 вересня 2005 року на об`єкт, що розташований за адресою: АДРЕСА_6 .
Так, 05 вересня 2005 року ОСОБА_2 (виконавець) та ОСОБА_1 (покупець) склали акт завдатку, за умовами якого покупець передав, а виконавець отримав як завдаток, грошову суму в розмірі 50 000,00 дол. США за курсом продажу НБУ на 05 вересня 2005 року, для забезпечення виконання договору відчуження приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 .
Крім того, суди встановили, що відповідно до розписки ОСОБА_2 від 18 серпня 2009 року, вона позичила у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1 250,00 дол. США, які зобов`язалась повернути до 18 вересня 2009 року.
Суди встановили, що відповідач своїх зобов`язань щодо повернення грошових коштів позивачеві не виконала, про що свідчить наявність оригіналів розписок у позивача.
Датою прийняття Одеським апеляційним судом постанови, прийнятої за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (03 грудня 2020 року), про що зазначено як у вступній, так і у резолютивній частині постанови. Відповідні мотиви наведені у тексті постанови апеляційного суду.
Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21), щодо обґрунтованості зазначення як дати судового рішення не дату судового засідання, на яке викликались учасники справи, а дату складення повного судового рішення.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначала, що за змістом статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина перша статті 223 ЦПК України).
Відповідно до частини шостої статті 223 ЦПК України про відкладення розгляду справи постановляється ухвала.
На підставі частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до статті 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з вступної частини із зазначенням дати її прийняття (підпункт а) пункту 1 частини першої статті 382 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.
Статтею 259 ЦПК України, яка структурно входить до глави 9 розділу III цього Кодексу, зокрема, передбачено, що суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України необхідно тлумачити у контексті загального змісту вказаної норми, тобто у нерозривному системному зв`язку, як з її назвою "Проголошення судового рішення", так і з її першим реченням.
З огляду на назву статті 268 ЦПК України необхідним елементом для застосування частини п`ятої статті 268 ЦПК України є законодавчо визначена дія (акт) суду у формі "проголошення" рішення.
Виходячи з буквального тлумачення тексту другого речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України ця норма регулює відповідні правовідносини виключно у разі, коли йдеться про складення саме повного судового рішення, тобто, цьому має передувати проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частини рішення, про що зазначено у частині шостій цієї ж статті.
У справі, яка переглядається, мала місце згадана у частині четвертій статті 268 ЦПК України неявка всіх учасників справи, тому рішення проголошенню не підлягало, а значить і не охоплювалось назвою статті 268 ЦПК України "Проголошення судового рішення".
Водночас, відповідно до частини четвертої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. При цьому за змістом частини сьомої статті 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується у день його складення.
Таким чином, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що оскільки судове засідання 25 листопада 2020 року проводилось без учасників справи, тому частина п`ята статті 268 ЦПК України застосуванню не підлягала, а датою судового рішення не повинна бути дата складення повного судового рішення (03 грудня 2020 року).
Натомість, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що згідно з матеріалами справи 10 червня 2020 року Одеський апеляційний суд постановив ухвалу про призначення справи до розгляду на 04 листопада 2020 року на 14 год. 00 хв. (а. с. 1, т. 2). Судова повістка про розгляд справи 04 листопада 2020 року о 14 год. 00 хв. відповідачем отримана 15 серпня 2020 року, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення (а. с. 11, т. 2). 04 листопада 2020 року справа була розглянута Одеським апеляційним судом. Секретарем судового засідання Одеського апеляційного суду складено довідку про те, що фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Вказане відповідає частині другій статті 247 ЦПК України, якою передбачено, що фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами частини четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Таким чином, з урахуванням того, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення - 15 грудня 2020 року, а тому вищезазначені доводи касаційної скарги колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки справа була розглянута у судовому засіданні, яке відбулося 04 листопада 2020 року, про яке відповідач була повідомлена належним чином.
Колегіясуддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, не погодилась з цим висновком та вважала, що є підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановіВерховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21), щодо обґрунтованості зазначення як дати судового рішення не дати судового засідання, на яке викликались учасники справи, а дати виготовлення повного тексту судового рішення. При цьому зазначає, що слід вказати, що частина п`ята статті 268 ЦПК України в цьому випадку не підлягає застосуванню.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 29 березня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про відхилення аргументів, викладених у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 3) частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).
У частині другій статті 247 ЦПК України передбачено, що фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до пункту 6 частини сьомої статті 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про дату складення повного судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 268 ЦПК України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення суду.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частини перша, третя статті 368 ЦПК України).
У частині першій статті 381 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 (порядок вирішення питань при колегіальному розгляді справи) і глави 9 "Судові рішення" розділу ІІІ "Позовне провадження" цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 (постанова суду апеляційної інстанції) цього Кодексу.
Згідно зі статтею 383 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції проголошується за правилами, встановленими статтею 268 цього Кодексу.
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20 (провадження № 14 ?182цс21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728сво18), постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013вс20).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що:
слід розмежовувати порядок проголошення судового рішення (скороченого або повного) у разі явки учасників справи у судове засідання та складання повного судового рішення, за відсутності учасників справи. Порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено;
загальний порядок ухвалення рішення застосовується, якщо розгляд справи відбувся з викликом учасників і вони брали участь у судовому засіданні. Зокрема, суд виходить до нарадчої кімнати (частина перша статті 244 ЦПК України); у нарадчій кімнаті суд приймає, складає та підписує рішення (повне чи скорочене) (частина друга статті 259 ЦПК України); повернувшись із нарадчої кімнати, суд проголошує рішення (повне чи скорочене) (частина перша статті 268 ЦПК України); датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене) (перше речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України); копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення (частина перша статті 272 ЦПК України); у разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення (частина друга статті 272 ЦПК України); у разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення (частина шоста статті 268 ЦПК України). Проголошення судового рішення передбачає надання публічності такому рішенню, дотримуючись принципу гласності судового процесу. Тобто проголошення судового рішення відбувається публічно або у закритому судовому засіданні лише під час перебування учасників справи у судовому засіданні у залі суду;
у разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України);
у передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи;