Постанова суду № 127/31036/21 від 22.09.2022 про визнання незаконним та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час...

Постанова

Іменем України

22 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 127/31036/21

провадження № 61-7604св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця",

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2022 року у складі судді Іщук Т. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 липня 2022 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С., Шемети Т. М.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання незаконним та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у листопаді 2021 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 21 вересня 2021 року № 192-ос виданий Виробничим підрозділом Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") та наказ по особовому складу № 260-ос від 01 листопада 2021 року про внесення змін до наказу № 192-ос від 24 вересня 2021 року про звільнення його за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України;

- поновити його на посаді начальника групи стрілецької команди станції Вінниця Виробничого підрозділу Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" з 01 листопада 2021 року;

- стягнути з АТ "Українська залізниця" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з дати звільнення до дня поновлення на роботі;

- стягнути з АТ "Українська залізниця" на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000 грн;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на посаді начальника групи стрілецької команди станції Вінниця Виробничого підрозділу Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця".

Зазначений позов мотивований тим, що він з 2016 року працює в структурі відповідача, а з липня 2018 року - обіймав посаду начальника групи стрілецької команди станції Вінниця виробничого підрозділу "Козятинський загін воєнізованої охорони".

Його було попереджено 21 липня 2021 року про наступне вивільнення з посади та запропоновано посаду стрільця 4 розряду стрілецької команди станції Вінниця, від якої він відмовився, оскільки зазначена посада не відповідає його рівню кваліфікації, передбачала значно нижчу заробітну плату та суттєво змінює і погіршує умови праці.

Він направив на адресу відповідача заперечення на попередження, вказуючи, що потрібно врахувати його переважне право залишення на роботі, оскільки на нього поширюється Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також зазначав, що йому не запропоновані всі вакантні посади. На своє звернення ним отримана відповідь про наявність вакантної посади в структурі загону лише посади стрільця та вказано, що в разі наявності нових вакантних посад його буде повідомлено.

З 24 вересня 2021 року до 29 жовтня 2021 року він хворів та в цей час йому стало відомо про наявність вакантної посади - начальника групи виробничого підрозділу "Козятинський загін воєнізованої охорони" стрілецької команди станції Вінниця, у зв`язку з чим він звернувся з відповідним листом, однак відповіді не отримав.

01 листопада 2021 року він вийшов на роботу і йому було вручено наказ № 192-ос від 21 вересня 2021 року про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України та наказ № 260-ос від 01 листопада 2021 року, в якому зазначено, що днем звільнення слід вважати 01 листопада 2021 року.

Вважає своє звільнення незаконним, оскільки йому не запропоновані наявні вакантні посади, які він міг обійняти. Він є особою з інвалідністю ІІ групи і має пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - інвалідів війни.

Внаслідок незаконного звільнення він зазнав приниження, душевного болю та переживань про втрачений заробіток, працевлаштування за спеціальністю та стабільну роботу, у зв`язку з чим погіршився стан його здоров`я, він втратив сон та лікувався.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Вінницький міський суд Вінницької області рішенням від 27 квітня 2022 року позов задовольнив частково.

Визнав незаконним та скасував наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 21 вересня 2021 року № 192-ос та наказ по особовому складу № 260-ос від 01 листопада 2021 року, видані Виробничим підрозділом Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця".

Поновив ОСОБА_1 на посаді начальника групи стрілецької команди станції Вінниця Виробничого підрозділу Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" з 02 листопада 2021 року.

Стягнув з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 66 025,17 грн (без вирахування податків та зборів), а також 3 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В решті вимог відмовив.

Стягнув з АТ "Українська залізниця" на користь держави 1 816 грн судового збору.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника групи стрілецької команди станції Вінниця Виробничого підрозділу Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" з 02 листопада 2021 року допустив до негайного виконання.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що в Козятинському загоні мала місце ліквідація стрілецької групи санаторію "Медичний центр реабілітації залізничників" та введення до стрілецької команди станції Вінниця посади, яка раніше була скорочена, а саме "начальника групи". На вказану посаду переведений начальник стрілецької групи санаторію "Медичний центр реабілітації залізничників" ОСОБА_2 у зв`язку з ліквідацію даного структурного підрозділу та відповідно виведення зі штатного розпису його посади.

Відповідач скористався правом на проведення перестановки (перегрупування) в межах однорідних посад шляхом переведення більш кваліфікованого працівника посада, якого скорочується на іншу посаду, звільнивши з неї з цієї підстави менш кваліфікованого працівника, а тому суд не вбачає підстав для застосування положень статті 42 КЗпП України та не бере до уваги позицію позивача про його переважне право на залишення на роботі.

АТ "Українська залізниця" з моменту попередження позивача про його вивільнення до дня розірвання трудового договору з метою виконання вимог статті 49-2 КЗпП України зобов`язана була повідомити про наявні вакантні посади в АТ "Українська залізниця" та запропонувати їх позивачу, однак вказані дії не були вчинені.

Позивачу порушенням прав його при звільненні було завдано моральної шкоди. Таке порушення призвело до душевних страждань, особа втратила роботу, що змусило прикладати додаткові зусилля для відновлення своїх порушених прав.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд врахував характер порушень, ступінь та істотність вимушених змін у житті та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, вимоги розумності та справедливості.

Вінницький апеляційний суд постановою від 18 липня 2022 року апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" залишив без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2022 року залишив без змін.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які б призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Від АТ "Українська залізниця" у серпні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 липня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суди попередніх інстанцій дали оцінку обом працівникам та дійшли правильного висновку про відсутність підстав для застосування положень статті 42 КЗпП України, а саме про наявність у позивача переважного права на залишення на роботі.

Разом з тим вважали, що відповідач неправомірно обмежився пропозицією працевлаштування лише по структурному підрозділу, однак цю обставину на порушення норм процесуального права не досліджували, не мотивували врахування чи відхилення доказів відповідача.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19, власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Отже, власник не може пропонувати працівнику вакантні посади, які працівник не може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, тому товариство виконало обов`язки, передбачені статтею 49-2 КЗпП України, запропонувавши позивачу вакансію, що відповідала роботі, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду.

У матеріалах справи відсутні докази наявності вакантних посад, які існували на підприємстві та відповідали б освіті, кваліфікації, досвіду позивача, але не були запропоновані з часу ознайомлення з наказом про скорочення і до звільнення.

Суди не врахували об`єктивні обставини, які є істотними для цієї справи - об`єктивну відсутність у відповідача вакантних посад, які б відповідали кваліфікаційному рівню позивача, його освіті, досвіду та правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08 червня 2022 року у справі № 465/5654/16-ц, від 10 червня 2022 року у справі № 500/4430/19, 14 червня 2022 року у справі № 465/7570/18, від 23 червня 2022 року у справі № 761/43507/19, від 27 червня 2022 року у справі № 227/2755/20, від 29 червня 2022 року у справі № 461/2102/20, від 30 червня 2022 року у справі № 755/15477/20, від 20 липня 2022 року у справі № 695/2568/18.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Паламарчук О. А. у вересні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що вакантні посади існували, зокрема в межах філії та в інших регіональних філіях, однак про них позивача не повідомляли та йому їх не запропонували.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що саме на відповідача покладено обов`язок повідомити працівника про наявні посади на підприємстві і запропонувати їх, звільнення позивача було проведено без згоди профспілкового комітету.

Оскаржувані судові рішення ухвалені на підставі повно і всебічного з`ясування всіх обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з додержанням вимог матеріального та процесуального права, є законними і обґрунтованими.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 17 серпня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Вінницького міського суду Вінницької області.

Справа № 127/31036/21 надійшла до Верховного Суду 06 вересня 2022 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з липня 2018 року працював на посаді начальника групи стрілецької команди станції Вінниця Виробничого підрозділу Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" (далі - Козятинський загін).

17 червня 2021 року наказом виконавчого директора регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" № 205-Н "Про реорганізацію підрозділів воєнізованої охорони" визначено, зокрема, що в термін до 25 вересня 2021 року вилучити 1 штатну одиницю за посадою "начальник груп", 3 штатні одиниці за посадою "стрілець 4 розряду" та одну штатну одиницю за посадою "старший стрілець 5 розряду" зі штатного розпису стрілецької команди станції Вінниця Козятинського загону воєнізованої охорони та запровадити 5 штатних одиниць за посадою "старший стрілець 5 розряду" до штатного розпису стрілецької команди на станції Київ-Товарний Київського загону воєнізованої охорони".

Керівником регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" затверджений новий штатний розпис по Козятинському загону, який вводиться в дію з 01 червня 2021 року із змісту якого слідує, що по підрозділу - Стрілецькій команді станції Вінниця Козятинського загону затверджені такі посади: начальник команди - 1 штатна одиниця, заступник начальника команди - 1 штатна одиниця, старший інспектор з протипожежної профілактики - 1 штатна одиниця, начальник відділення - 4 штатних одиниці, начальник групи - 1 штатна одиниця (до 25 вересня 2021 року), старший стрілець 5 розряду - 11 штатних одиниць (до 25 вересня 2021 року), старший стрілець 5 розряду - 10 штатних одиниць (з 25 вересня 2021 року), стрілець 4 розряду (до 25 вересня 2021 року) - 49 штатних одиниць, стрілець 4 розряду (з 25 вересня 2021 року) - 46 штатних одиниць.

Профспілковий комітет первинної профспілкової організації Козятинського загону 23 червня 2021 року надав згоду на скорочення посад, серед яких посада начальника групи стрілецької команди станції Вінниця (протокол № 9 від 23 червня 2021 року).

ОСОБА_1 21 липня 2021 року був попереджений про наступне вивільнення із займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із вилученням його посади та йому запропоновано посаду стрільця 4 розряду стрілецької команди станції Вінниця.

ОСОБА_1 від вказаної пропозиції відмовився, при цьому 18 серпня 2021 року направив на адресу відповідача заперечення на попередження та просив врахувати його переважне право на залишення на роботі як особи з інвалідністю на якого поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

У відповідь на звернення регіональна філія "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" повідомила, що у штатному розписі стрілецької команди станції Вінниця Козятинського загону вакантні посади лише стрільця 4 розряду та вказано, що до відділу кадрів Козятинського загону буде направлений перелік вакантних посад по АТ "Українська залізниця" для вирішення питання працевлаштування за межами підрозділу та повідомлено, що в разі появи нових вакантних посад по виробничому підрозділу Козятинський загін воєнізованої охорони стрілецької команди станції Вінниця буде повідомлено додатково (лист від 09 вересня 2021 року № НАО-36/К-186).

Наказом першого заступника начальника Козятинського загону від 21 вересня 2021 року № 192-ос "Про припинення трудового договору (контракту)" ОСОБА_1, начальника групи стрілецької команди станції Вінниця, звільнено 24 вересня 2021 року у зв`язку зі скороченням штату за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

ОСОБА_1 з 24 вересня до 29 жовтня 2021 року перебував на лікарняному. Листки непрацездатності в електронній формі надійшли до Козятинського загону.

Згідно з наказом начальника служби Воєнізованої охорони регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" від 21 вересня 2021 року № 170-03/41 "Про внесення змін до штатного розпису служби воєнізованої охорони" до штатного розпису Козятинського загону внесені зміни та, зокрема, з 17 вересня 2021 року знову введено посаду "начальника групи стрілецької команди станції Вінниця" з місцезнаходженням начальника групи безпосередньо в місті Хмільнику.

Вказане також підтверджується протоколом профспілкового комітету первинної профспілкової організації Козятинського загону від 18 квітня 2022 року № 5.

Судами також встановлено та не заперечувалося сторонами, що штатним розписом Козятинського загону, який введений в дію з 01 грудня 2021 року, стрілецька група санаторію "Медичний центр реабілітації залізничників" виведена зі штату та наразі збільшена кількість штатних одиниць по стрілецькій команді станції Вінниця (до 80 одиниць), в тому числі й введена посада начальника групи стрілецької команди станції Вінниця.

На вказану посаду переведений ОСОБА_2, який займав посаду начальника стрілецької групи санаторію "Медичний цент реабілітації залізничників", що визнається сторонами.

Наказом начальника Козятинського загону від 01 листопада 2021 року № 260-ос у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 внесено зміни до наказу № 192-ос від 24 вересня 2021 року та зазначено вважати днем звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України - 01 листопада 2021 року.

ОСОБА_1 не з`явився до відділу кадрів Козятинського загону для одержання трудової книжки, про що складений відповідний акт від 01 листопада 2021 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Встановивши, що 17 червня 2021 року наказом виконавчого директора регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" № 205-Н "Про реорганізацію підрозділів воєнізованої охорони" визначено, зокрема, що в термін до 25 вересня 2021 року вилучити 1 штатну одиницю за посадою "начальник груп", 3 штатні одиниці за посадою "стрілець 4 розряду" та одну штатну одиницю за посадою "старший стрілець 5 розряду" зі штатного розпису стрілецької команди станції Вінниця Козятинського загону воєнізованої охорони та запровадити 5 штатних одиниць за посадою "старший стрілець 5 розряду" до штатного розпису стрілецької команди на станції Київ-Товарний Київського загону воєнізованої охорони", суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про проведення підприємством скорочення чисельності штату працівників.

Як зазначено вище, ОСОБА_1 21 липня 2021 року був попереджений про наступне вивільнення із займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із вилученням його посади та йому запропоновано посаду стрільця 4 розряду стрілецької команди станції Вінниця.

Відповідно до вимог статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

Як встановлено судами, відповідач дав оцінку обом працівникам, як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2, що підтверджується відомостями, викладеними в біографічних довідках та з урахуванням того, що ОСОБА_2 має вищу повну освіту за спеціальністю "інженер-технолог", стаж на залізниці - з жовтня 2008 року, на керівних посадах - з квітня 2016 року, в той час коли ОСОБА_1 має неповну вищу освіту за спеціальністю "технік-теплотехнік", стаж на залізниці - з листопада 2016 року, а на керівній посаді - з грудня 2016 року, дійшов висновку, що ОСОБА_2 має вищий рівень кваліфікації, більший стаж роботи як на підприємстві, так на керівній посаді.

................

Перейти до повного тексту