Постанова
Іменем України
22 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 234/7163/20
провадження № 61-8583св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 лютого 2021 року в складі судді Лутай А. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 12 травня 2021 року в складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Агєєва О. В., Космачевської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" (далі - ТОВ "Авентус Україна") та просив встановити нікчемність договору про надання споживчого кредиту № 2078630 від 03 березня 2020 року, укладеного між ним та відповідачем, та застосувати наслідки його недійсності.
Позовна заява мотивована тим, що 03 березня 2020 року без жодних правових підстав на його банківський рахунок в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк" надійшли грошові кошти в розмірі 12 000 грн. Як пізніше йому стало відомо, ці кошти надійшли від відповідача на виконання умов укладеного між ними кредитного договору № 2078630 від 03 березня 2020 року.
Проте вказаний договір він не укладав, з інформацією про умови кредитування не ознайомлювався, договір укладений в електронній формі та не містить його підпису, а тому в силу статті 1055 ЦК України є нікчемним і до такого договору необхідно застосувати передбачені частиною першою статті 216 ЦК України наслідки його недійсності.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 02 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 12 травня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що договір про надання споживчого кредиту укладений в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що не суперечить вимогам закону, договір містить всі істотні умови характерні для такого виду договорів, з якими позивач був ознайомлений та погодився, а тому підстав для задоволення позову немає.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 лютого 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 12 травня 2021 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для вирішення справи, не врахували, що він не підписував спірний договір ні в письмовому, ні в електронному вигляді, як і не підписував правила надання грошових коштів у позику, а тому безпідставно відмовили в задоволенні позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
01 липня 2021 року справа № 234/7163/20 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що 03 березня 2020 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2078630, за умовами якого позивач отримав кредит у розмірі 12 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом на строк 30 днів.
Договір укладений сторонами в електронному вигляді, підписаний позивачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 2078630 від 03 березня 2020 року, який також підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором позивача, визначено графік платежів та орієнтовну сукупну вартість кредиту.
Відповідно до виписки АТ КБ "ПриватБанк", 03 березня 2020 року на банківський рахунок ОСОБА_1 перераховані грошові кошти в розмірі12 000 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За положеннями частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).