Постанова
Іменем України
19 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 495/136/20
провадження № 61-18781св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_1,відповідачі: третя особа - Білгород-Дністровська міська рада, комунальне підприємство "Білгород-Дністровськводоканал", головне управління Держпраці в Одеській області,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2020 року в складі судді Шевчук Ю. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року в складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Білгород-Дністровської міської ради, комунального підприємства "Білгород-Дністровськводоканал" (далі - КП "Білгород-Дністровськводоканал"), третя особа - головне управління Держпраці в Одеській області, про визнання розпорядження про звільнення незаконним, поновлення на роботі, поновлення дії контракту, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що КП "Білгород-Дністровськводоканал" є комунальним підприємством, створеним відповідно до рішення Білгород-Дністровської міської ради від 11 жовтня 2001 року № 655-ХХШ на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровський. Свою діяльність підприємство здійснює на підставі затвердженого Білгород-Дністровською міською радою статуту. На підставі заяви ОСОБА_1 розпорядженням міського голови від 02 квітня 2019 року №169-к "Про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника комунального підприємства "Білгород-Дністровськводоканал", позивач був призначений на посаду начальника КП "Білгород-Дністровськводоканал" з 04 квітня 2019 року за контрактом № 3 з строком дії до 03 липня 2019 року.
У подальшому 03 липня 2019 року між ОСОБА_1 та першим заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів укладено додаткову угоду № 1 до контракту № 3 від 02 квітня 2019 року, відповідно до якої сторони внесли зміни до контракту, виклавши пункт 6.1 контракту в новій редакції: "Цей контракт діє з 4 квітня 2019 року до 3 липня 2024 року включно". Розпорядженням міського голови від 11 грудня 2019 року № 529-к "Про звільнення з займаної посади керівника комунального підприємства "Білгород-Дністровськводоканал" ОСОБА_1" позивач був звільнений з посади начальника КП "Білгород-Дністровськводоканал" 11 грудня 2019 року, а контракт № 3 від 02 квітня 2019 року - розірваний достроково.
Підставою для звільнення позивача ОСОБА_1 з займаної посади стало наявність податкового боргу у підприємства у сумі 5 980 502,07 грн. та подання головного управління Державної податкової служби України в Одеській області від 11 грудня 2019 року щодо розірвання контракту з позивачем з цих підстав.
Однак, позивач ОСОБА_1 зазначає, що дана заборгованість підприємства виникла на підставі поданих підприємством податкових декларацій в період з 20 жовтня 2017 року до 03 червня 2019 року, тобто за майже два роки, що передували призначенню ОСОБА_1 на посаду керівника підприємства, а отже він не може нести відповідальність за діяльність попередніх керівників даного підприємства. Крім того, будь-яких пояснень щодо наявного податкового боргу у позивача роботодавцем - відповідачем Білгород-Дністровською міською радою витребувано не було. Позивач вказував, що під час перебування на займаній посаді він отримував преміювання за належне виконання своїх посадових обов`язків, що також підтверджує незаконність рішення щодо його звільнення.
ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним та скасувати розпорядження від 11 грудня 2019 року № 529-к "Про звільнення з займаної посади керівника комунального підприємства "Білгород-Дністровськводоканал" ОСОБА_1"; поновити ОСОБА_1 на посаді керівника КП "Білгород-Дністровськводоканал" та поновити дію контракту № 3 від 02 квітня 2019 року і дію додаткової угоди № 1 до контракту № 3; стягнути з КП "Білгород-Дністровськводоканал" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 11 грудня 2019 року по день ухвалення рішення про поновлення на роботі; стягнути судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Рішення судів мотивовані тим, що звільнення позивача відбулося з підстав, визначених контрактом № 3 від 02 квітня 2019 року, укладеним між позивачем та роботодавцем. Укладаючи контракт, ОСОБА_1 погодився з його умовами, в тому числі з такою підставою припинення контракту як "виникнення у комунального підприємства податкового боргу", визначеною у пункті 5.3. Факт наявності податкового боргу станом на 05 грудня 2019 року у КП "Білгород-Дністровськводоканал" в розмірі 5 980 502,07 грн мав місце, наявність податкового боргу ОСОБА_1 не спростована. Факт виникнення у підприємства, керівником якого він був, податкового боргу є достатньою підставою для припинення контракту. Отже, роботодавцем дотримано всіх вимог законодавства при звільненні ОСОБА_1 та відповідно не порушено його трудових прав. Доказів на підтвердження незаконності звільнення позивач не надав. Як наслідок - суди визнали позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, відмовивши у їх задоволенні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
18 листопада 2021 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 26 січня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року, і витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що Податковим кодексом України (далі - ПК України) не передбачено права контролюючих органів, у тому числі головного управління ДПС в Одеській області, вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, однак суди не з`ясували законність вимог вказаного органу розірвати трудовий договір з керівником підприємства. Гарантією забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від, зокрема, необґрунтованого звільнення. ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади з 11 грудня 2019 року згідно розпорядження міського голови, яке датовано тією ж самою датою, без будь-якого завчасного письмового попередження, без можливості надати свої письмові пояснення, без вимагання скласти достроковий звіт про його дії, без можливості отримати правничу допомогу в ході свого захисту у зв`язку з висунутими проти нього звинуваченнями, без з`ясування чи було саме виникнення у комунального підприємства податкового боргу або це борг був накопичений на комунальному підприємстві ще до укладення контракту, та без передбаченого умовами контракту подання на звільнення саме з боку управління економічного розвитку Білгород-Дністровської міської ради.Також зазначає, що загальна сума податкового боргу підприємства станом на день призначення ОСОБА_1 на посаду начальника КП "Білгород-Дністровськводоканал" (02 квітня 2019 року) та продовження дї контратку (03 липня 2019 року) складала 5 964 623 грн. Згідно подання ГУ ДПС в Одеській області станом на 05 грудня 2019 року у КП "Білгород-Дністровськводоканал" був податковий борг - 5 980 502,07 грн. У зв`язку з тим, що підприємство мало 5 964 623 грн. податкового боргу, погашення якого згідно Податкового кодексу України передує сплаті поточного податкового боргу, то цілком зрозумілим є можливість його виникнення.
Підставою касаційного оскарження рішення Білгород- Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року заявник вказує відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Крім того, зазначає, що судами порушено норми процесуального права, а саме: не досліджено зібрані докази та не встановлено належним чином всі обставини справи.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиції інших учасників
02 квітня 2022 року, 11 квітня 2022 року КП "Білгород-Дністровськводоканал" надіслало відзиви на касаційну скаргу, у яких зазначало про законність оскаржуваних рішень та необгрунтованість доводів касаційної скарги. Просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів - без змін.
14 квітня 2022 року головне управління Держпраці в Одеській області надіслало пояснення на касаційну скаргу. Зазначало, що ОСОБА_1 не звертався до управління із скаргою про порушення його трудових прав. Тому контрольний захід щодо КП "Білгород-Дністровськводоканал" не проводився і головне управління Держпраці в Одеській області не може надавати оцінку поясненням та наданим документам у повній мірі. Просило долучити пояснення до матеріалів справи.
06 квітня 2022 року Білгород-Дністровська міська рада надіслала засобами електронного зв`язку відзив на касаційну скаргу, який не був скріплений електронним цифровим підписом (не підписаний), а тому в силу статті 183 ЦПК України відзив слід повернути особі, яка його подала, без розгляду.
18 квітня 2022 року Білгород-Дністровська міська рада надіслала засобами поштового зв`язку відзив на касаційну скаргу, в якому вказувала на безпідставність доводів позивача, зазначала про законність і обгрунтованість оскаржуваних рішень. Просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини, встановлені судами
Згідно статуту КП "Білгород-Дністровськводоканал" воно є комунальним унітарним комерційним підприємством, створеним відповідно до рішення Білгород-Дністровської міської ради від 11 жовтня 2001 року № 655-ХХШ на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровський згідно діючого законодавства (пункт 1.1); власником підприємства є територіальна громада м. Білгород-Дністровського в особі Білгород-Дністровської міської ради (пункт 1.2); керівник підприємства (начальник) призначається на посаду з подальшим укладенням контракту та звільняється з посади за контрактом розпорядженням міського голови; при наймі керівника підприємства з ним обов`язково укладається трудовий контракт, в якому визначаються строк найму, права, обов`язки та відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за згодою сторін (пункт 4.5).
За розпорядженням міського голови м. Білгород-Дністровськ від 02 квітня 2019 року № 169-к ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника КП "Білгород-Дністровськводоканал" з 04 квітня 2019 року до 03 липня 2019 року.
Відповідно до контракту № 3 від 02 квітня 2019 року, який був укладений Білгород-Дністровським виконавчим комітетом міської ради, на якого покладено повноваження з управління майном, що перебуває у комунальній власності (Орган управління майном), в особі міського голови Гінак А. Ф. з одного боку, та ОСОБА_1 з другого боку: ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника КП "Білгород-Дністровськводоканал" з 04 квітня 2019 року до 03 липня 2019 року включно.
Розпорядженням міського голови від 03 липня 2019 року № 311-к від було внесено зміни до контракту № 3 від 02 квітня 2019 року, згідно з додатковою угодою № 1 від 03 липня 2019 року.
Як видно з додаткової угоди № 1 до Контракту № 3 від 02.04.2019 року, було викладено пункт 6.1 зазначеного контракту в новій редакції: "Цей контракт діє з 04 квітня 2019 року до 03 липня 2024 року включно".
За пунктом 5.1. контракту, він припиняється: а) після закінчення терміну дії контракту; б) за згодою сторін; в) до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктами 5.3 і 5.4 цього контракту; г) з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.
У пункті 5.3. контракту зазначено, що керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Органу управління майном (виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради), у тому числі за пропозицією Управління (управління економічного розвитку Білгород-Дністровської міської ради) до закінчення терміну його дії, у разі виникнення у комунального підприємства податкового боргу (підпункт "е").
Головним управлінням ДПС в Одеській області секретарю Білгород-Дністровської міської ради внесено подання № 9552/9/15-32-53-09-13 від 11 грудня 2019 року щодо розірвання контракту з керівником підприємства, який допустив податковий борг по платежам до бюджету та державних цільових фондів. Зокрема, станом на 05 грудня 2019 року по КП "Білгород-Дністровськводоканал" (податковий номер 20937068) податковий борг до Зведеного бюджету становить 5 980 502,07 грн (в тому числі: податок на додану вартість - 5 056 929,21 грн, земельний податок з юридичних осіб - 923 572,86 грн). Згідно пункту 96.4 статті 96 ПК України виникнення у державного або комунального підприємства податкового боргу є підставою для розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства.
Розпорядженням міського голови Білгород-Дністровської міської ради від 11 грудня 2019 року № 529-к "Про звільнення з займаної посади керівника комунального підприємства "Білгород-Дністровськводоканал ОСОБА_1" на виконання вимоги ГУ ДПС в Одеській області від 11 грудня 2019 року № 9552/9/15-32-53-09-13 щодо розірвання контракту з керівником підприємства, який допустив податковий борг по платежам до бюджету державних цільових фондів, відповідно до пункту 96.4 статті 96 ПК України та керуючись частиною другою, пунктом 20 частини 4 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", звільнено ОСОБА_1 - начальника КП "Білгород-Дністровськводоканал" 11 грудня 2019 року, з займаної посади та розірвано контракт № 3 від 02 квітня 2019 року достроково відповідно до підпункту е) пункту 5.3 контракту та пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.