Постанова
Іменем України
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 666/663/16-ц
провадження № 61-19771св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 13 лютого 2017 року у складі судді Майдан С. І. та постанову Херсонського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Приходько Л. А., Базіль Л. В., Радченка С. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ним та відповідачем укладено договір позики, на підтвердження якого 23 липня 2013 року ОСОБА_2 склав розписку, за якою відповідач взяв у позивача в борг грошові кошти в розмірі 80 000,00 дол. США, які мав повернути до 23 липня 2015 року.
Посилаючись на невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення боргу за укладеними договорами позики позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму боргу в розмірі 2 091 794,40 грн, що станом на день звернення до суду еквівалентно 80 000,00 дол. США та стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 13 лютого 2017 року, яке залишено без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року, позовні вимоги задоволено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 2 091 794,40 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що між сторонами укладено договір позики, за яким відповідач отримав у борг грошові кошті, зобов`язання за укладеним договором відповідач не виконав, а тому порушене право позивача підлягає захисту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у грудні 2021 року, ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Херсонського міського суду Херсонської області.
26 січня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суди попередніх інстанцій не повно з`ясували обставини справи. Заявник зазначає, що надана розписка є підробленою, оскільки відповідач її не підписував. Суд апеляційної інстанції відмовив у проведенні повторної почеркознавчої експертизи.
Відзив на касаційну скаргу
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому мають бути залишені без змін, а касаційна скарга без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 23 липня 2013 року ОСОБА_1 надав у борг ОСОБА_2 80 000,00 дол. США зі строком повернення до 23 липня 2015 року, що підтверджується розпискою, згідно якої ОСОБА_2 підтвердив, що 23 липня 2015 року ним отримана грошова сума від ОСОБА_1 в розмірі 80 000,00 дол. США, які він зобов`язався повернути до 23 липня 2015 року ОСОБА_1 або ОСОБА_3 .
Оригінал розписки знаходиться в матеріалах цієї цивільної справи (т. 2 а. с. 86).
ОСОБА_2 у визначений договором строк грошові кошти не повернув позивачу.
Відповідно до висновку судової технічної експертизи документів від 09 липня 2021 року № 21-1239 рукописні записи у рядках 9, 12 та 13: "от ОСОБА_1" та " ОСОБА_1 или ОСОБА_3" дописані до основного тексту розписки. Первинний рукописний текст розписки був наступного змісту: " ОСОБА_5, ОСОБА_6 проживающий по адресу АДРЕСА_1 паспорт НОМЕР_1 Днепровським в г. Херсоне 19 апреля 2006 р инн. НОМЕР_2 данной распиской подтверждаю что 22.07.200 (закреслено) 23.07.2013 г. мною получена денежная сумма в размере 80 000 долларов США (восемьдесят тисячь) обязуюсь возвратить данную денежную суму до 23.07.2015г. данная расписка написана лично мною ОСОБА_6 23.07.2013 (підпис)" (т. 2 а. с. 2-5).
Згідно із висновком судової почеркознавчої експертизи від 23 липня 2021 року № 21-1240 рукописний текст у розписці від 23 липня 2013 року, у тому числі і рукописні записи: "от ОСОБА_1" та " ОСОБА_1 или ОСОБА_3", виконані однією особою, а саме - ОСОБА_2 .
Підпис від імені ОСОБА_2 у розписці від 23 липня 2013 року, розташований праворуч від цифр "23.07.2013", виконаний самим ОСОБА_2 .
У дослідженому рукописному тексті розписки та підпису від імені ОСОБА_2 ознак, які б свідчили про вплив на виконавця якихось збиваючих факторів (природних, штучних), не виявлено (т. 2 а. с. 14-19).
Суттєвих розбіжностей при порівнянні рукописних записів та підпису експертом не виявлено при цьому збіжні ознаки у своїй сукупності достатні для висновку про те, що підпис та рукописні записи у розписці виконані ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.