Постанова
Іменем України
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 199/9084/20
провадження № 61-18723св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Дніпропетровська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 квітня 2021 року у складі судді Подорець О. Б. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що за його заявою від 23 червня 2014 року Індустріальним ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області порушено кримінальне провадження № 12014040660002235 за фактом невиплати йому заробітної плати посадовими особами ТОВ "Газосантехмонтаж".
У зв`язку із тривалим та неефективним проведенням досудового розслідування, позивач неодноразово звертався зі скаргами до прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська.
27 липня 2020 року позивач отримав витяг із реєстру досудового розслідування про кримінальне провадження № 42020040000000520, яке відкрито стосовно окремих працівників правоохоронних органів Дніпропетровської області за фактом невиконання ухвал слідчих суддів під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12014040660002235 та № 12018040630000346.
Внаслідок навмисного затягування органами досудового розслідування розслідувань кримінальних проваджень, позивачу спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у 6 000 000 грн.
За таких обставин, позивач ОСОБА_1 на підставі статей 1173, 1174 ЦК України просив стягнути із Державного бюджету України шляхом списання коштів єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 6 000 000 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 квітня 2021 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у листопаді 2021 року, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
25 серпня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує про необхідність відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19.
Заявник зазначає, що він зазнав страждань зв`язку з тривалим затягуванням органами досудового розслідування розслідувань кримінальних проваджень, а тому має право на компенсацію.
Відзив на касаційну скаргу
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому мають бути залишені без змін, а касаційна скарга без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 23 червня 2014 року СВ Індустріального РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040660002235 за фактом невиплати ОСОБА_1 заробітної плати посадовими особами ТОВ "Газосантехмонтаж".
Постановою старшого слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Дикаленко О. М. від 09 лютого 2021 року кримінальне провадження за № 12014040660002235 від 23 червня 2014 року закрито. Зазначена постанова не оскаржена і не скасована (а. с. 116 зворот-117, 138-142).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на тривалу бездіяльність органів досудового розслідування під час розгляду кримінального провадження № 12014040660002235.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.