Постанова
Іменем України
22 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 216/718/18
провадження № 61-6469св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Криворізький економічний інститут Державного вищого навчального закладу "Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана" та Державний вищий навчальний заклад "Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана", правонаступником яких є Державний університет економіки і технологій,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2021 року у складі судді Бутенко М. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Криворізького економічного інститута Державного вищого навчального закладу "Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана" (далі - Криворізький економічний інститут ДВНЗ "КНЕУ ім. В. Гетьмана"; інститут) та ДВНЗ "КНЕУ ім. В. Гетьмана", правонаступником яких є Державний університет економіки і технологій, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 29 грудня 2003 року вона працювала у Криворізькому економічному інституті ДВНЗ "КНЕУ ім. В. Гетьмана" на посаді сторожа.
На підставі наказу інститута від 01 вересня 2016 року з 02 вересня 2016 року її прийнято в порядку переведення на посаду сторожа навчального корпусу інституту.
31 грудня 2017 року її звільнено із займаної посади згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників.
Вважала, що її звільнення з роботи проведено з порушенням вимог частини третьої статті 32, пункту 1 частини першої статті 40, статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та виключно з особистих мотивів, оскільки фактично відповідач мав намір звільнити її та примусити написати заяву про звільнення за власним бажанням.
Вона категорично відмовилася від ознайомлення з наказом про зміну в штатному розписі та скороченню посад, про що було складено акт від 30 жовтня 2017 року, який, на її переконання, також не відповідає чинному законодавству.
До останнього моменту вона сподівалася на мирне врегулювання спору, у зв`язку з чим не забирала трудову книжку, однак 22 січня 2018 року звернулася до відповідача для отримання трудової книжки, про що розписалася у відповідних журналах.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 18 грудня 2017 року № 55-К про її звільнення з посади сторожа Криворізького економічного інституту ДВНЗ "КНЕУ ім. В. Гетьмана", правонаступником якого є Державний університет економіки і технологій;
- поновити її на посаді сторожа Державного університету економіки і технологій;
- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень та постанови судів попередніх інстанцій
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 березня 2021 року замінено відповідачів - Криворізький економічний інститут ДВНЗ "КНЕУ ім. В. Гетьмана" та ДВНЗ "КНЕУ ім. В. Гетьмана" на їх правонаступника - Державний університет економіки і технологій
Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що:
- при звільненні позивачки відповідач дотримався вимог статей 40, 42, 49-2 КЗпП України. У зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, а саме скорочення чисельності штату працівників, позивачку завчасно за два місяці попереджено про звільнення, що підтверджується актом комісії від 30 жовтня 2017 року про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з наказом від 31 жовтня 2017 року № 136 про тимчасове припинення експлуатації гуртожитків та навчального корпусу;
- повідомлення позивачки про наступне вивільнення відбулося 27 жовтня 2017 року і до моменту звільнення ОСОБА_1, тобто до 31 грудня 2017 року, відповідач не здійснював набір нових працівників на роботу, оскільки вакантні посади були відсутні;
- фінансування інституту здійснюється відповідно до штатного розпису, який затверджується Міністерством освіти і науки України на календарний рік; з метою зменшення витрат на утримання гуртожитків тимчасово припинено експлуатації гуртожитків та навчального корпусу № 1;
- трудовий договір, укладений з позивачкою, розірваний Криворізьким економічним інститутом ДВНЗ "КНЕУ ім. В. Гетьмана", правонаступником якого є Державний університет економіки і технологій, через те, що відбулися зміни в організації виробництва і праці: скорочення на 11 штатних посад сторожів;
- встановлено, що позивачка не була членом будь-якої профспілкової організації (т. 1, а. с. 217);
- доводи позивачки про те, що відповідачем при звільненні не було додержано вимог статті 49-2 КЗпП України щодо її переважного права на залишення на роботі, є необґрунтованими, оскільки її звільнено у зв`язку зі скороченням штату, а не чисельності. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачці встановлено інвалідність третьої групи, можливості роботодавця щодо пропонування працівникові іншої роботи були обмеженими;
- посилання позивачки на те, що вона має переважне право залишення на роботі у разі скорочення чисельності чи штату працівників відповідно до пункту 3 статті 42 КЗпП України, є безпідставними, оскільки наявність переважного права має значення, коли звільненню у зв`язку зі скороченням підлягають декілька працівників, і роботодавець у такому випадку зобов`язаний враховувати наявність переважного права при працевлаштуванні працівника, чия посада скорочується, та інших працівників, які такого права не мають, але їх посади також скорочуються. Однак у цьому випадку скорочувалися одинадцять посад сторожів, одну з яких обіймала позивачка, при цьому в університеті не було інших вакантних посад;
- оскільки вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі є необґрунтованими, то похідна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також задоволенню не підлягає;
- додатково суди зазначили, що позивачка пропустила строк звернення до суду з цим позовом.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У липні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення її вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що:
- як у випадку скорочення чисельності, так і у випадку скорочення штату працівників, переважне право на залишення на роботі є невід`ємним правом працівника, що кореспондується з обов`язком роботодавця його дотриматись. Суди неправильно застосували положення статті 42 КЗпП України до спірних правовідносин;
- у цій справі роботодавець замість того, щоб запросити працівника для отримання документів, 29 грудня 2017 року надіслав йому засобами поштового зв`язку повідомлення про отримання документів. Жодного разу відповідач не спростував обставину отримання трудової книжки та наказу про звільнення саме 22 січня 2018 року. Вона звернулася до суду з цим позовом 14 лютого 2018 року, тобто у місячний строк. Тому суди дійшли помилкового висновку про пропуск строку звернення до суду;
- суди не врахували, що, застосовуючи переважне право на залишення на роботі, роботодавець має залишити працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці;
- суд першої інстанції у порушення норм процесуального права не допитав усіх свідків, яких вона просила допитати;
- матеріали справи не містять усіх аудіозаписів судових засідань;
- у матеріалах справи наказ відповідача від 18 грудня 2017 року № 255-к "Про звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників" міститься не в повному обсязі (відсутня сторінка), у зв`язку з чим достеменно неможливо встановити, кого саме скоротили і яка кількість сторожів дійсно була скорочена;
- поза увагою судів залишилася та обставина, що 23 січня 2018 року (одразу після її звільнення) на посаду сторожа інституту була прийнята ОСОБА_2 .
Короткий зміст відзиву
У серпні 2022 року до Верховного Суду від Державного університету економіки і технологій надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову. Представник університету вказує, що з 01 січня 2018 року приміщення гуртожитку № 4, у якому позивачка працювала сторожем, були законсервовані та до цього часу не експлуатуються. У порівнянні зі штатним розписом на 2017 рік у 2018 році скороченню підлягали 12 штатних посад сторожів. Відповідно до довідки від 16 квітня 2018 року № 03/01-38, в якій надано поіменний перелік працівників, станом на 01 січня 2018 року кількість сторожів у штаті інституту становила 22 штатні одиниці. Відповідно до наказу від 27 жовтня 2017 року № 133 виведено із штатного розпису 46 штатних одиниць (у тому числі 12 штатних одиниць сторожів, які працювали в гуртожитку № 1, гуртожитку № 4 та навчальному корпусі № 1, що підлягали консервації (під систему охоронної сигналізації), водночас введено до штатного розпису 23 штатні одиниці (серед яких сторожі відсутні). Відповідно до довідки МСЕК від 03 квітня 2017 року позивачці з 01 квітня 2017 року була встановлено ІІІ групу інвалідності по загальному захворюванню, пов`язаному із зором, та встановлено дату переосвідчення - 15 березня 2018 року. Через визначення умов та характеру праці, зазначених у довідці МСЕК від 03 квітня 2017 року - сторож, вахтер, продавець та чітке обмеження - протипоказана фізична праця, роботодавець не мав можливості запропонувати іншу роботу позивачці в зв`язку з відсутністю вакантних посад сторожа станом на 01 січня 2018 року, а також відсутністю посад вахтера і продавця в штатному розписі на 2018 рік. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що замість 12 свідків позивача, заяву про виклик яких суд задовольнив у судовому засіданні 17 травня 2021 року, судом було допитано лише двох свідків позивача. Однак забезпечити явку осіб для надання пояснень в якості свідка у судове засідання було в інтересах саме ОСОБА_1, яка цього не зробила. Як в апеляційній, так і в касаційній скарзі, позивачка зазначає, що на час її звільнення на посаду сторожа було прийнято іншу особу. Однак таке твердження не відповідає фактичним обставинам. У судовому засіданні 18 червня 2021 року під час допиту свідків свідок ОСОБА_3 заперечила факт прийняття працівника за основним місцем роботи на посаду сторожа до 31 грудня 2017 року, зазначивши, що одна особа дійсно звільнилась за власним бажанням з займаної посади сторожа до 31 грудня 12017 року, однак ця посада також підлягала скороченню і її не було в штатному розписі на 2018 рік, в зв`язку з чим цю штатну одиницю сторожа не можливо було запропонувати позивачці.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі № 600/121/19, від 03 листопада 2021 року у справі № 387/326/20, від 07 лютого 2018 року у справі № 758/5386/15-ц, від 20 серпня 2018 року у справі № 537/1621/17, від 26 червня 2019 року у справі № 641/5330/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 756/5243/17.