Постанова
Іменем України
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 559/1914/20
провадження № 61-21272св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Рівнеторф",
третя особа - тимчасово виконуючий обов`язки директора Державного підприємства "Рівнеторф" Ващук Сергій Володимирович,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 червня 2021 року у складі судді Ралець Р. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного підприємства "Рівнеторф" (далі - ДП "Рівнеторф"), третя особа - тимчасово виконуючий обов`язки директора ДП "Рівнеторф" Ващук С. В. про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працював на ДП "Рівнеторф" з 01 червня 1978 року. Наказом № 119-к від 17 серпня 2020 року звільнений у зв`язку зі скороченням штату працівників та відмовою від переводу на іншу роботу за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Звільнення вважає незаконним, так як накази № 59 від 11 червня 2020 року та № 119- к від 17 серпня 2020 року видані із порушенням норм законодавства України та є протиправними. У зв`язку із сімейними обставинами та необхідністю оздоровитись, у першій половині дня 11 червня 2020 року ОСОБА_1 написав заяву на т. в. о. директора ДП "Рівнеторф" про надання йому невикористаних днів щорічних відпусток з 12 червня 2020 року за період роботи з 28 квітня 2013 року по 2019 рік включно. Усно йому було відмовлено у прийнятті заяви, посилаючись лише на те, що такого типу заяви не приймаються. Цього ж дня засобами поштового зв`язку "Укрпошта" позивач відправив рекомендованим листом вищевказану заяву на адресу відповідача. У другій половині цього ж дня 11 червня 2020 року його викликали до кабінету т. в. о. директора ДП "Рівнеторф" та запропонували написати заяву на звільнення за власним бажанням, на що він відмовився, тоді його усно повідомили, що його посаду буде скорочено. 25 червня 2020 року інформаційним листом відповідача № 394 від 23 червня 2020 року позивача повідомли про неможливість надання невикористаних днів щорічних відпусток, оскільки його щорічна відпустка згідно з графіком припадає на жовтень 2020 року та його заяву про відпустку було отримано 19 червня 2020. Вважає, що відповідач не надавши йому невикористані дні щорічних відпусток порушив статті 2 та 11 Закону України "Про відпустки". Відповідно до наказу відповідача № 119-к від 17 серпня 2020 року підставою звільнення позивача був наказ № 59 від 11 червня 2020 року, акт про відмову від підпису та ознайомлення про наявні вакантні посади від 31 липня 2020 року, хоча 31 липня 2020 року позивач не ознайомлений з наявними вакантними посадами та останні йому не пропонувались.
Позивач просив:
поновити його на роботі головного енергетика на ДП "Рівнеторф" та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 серпня 2020 року до дня поновлення на роботі.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 червня 2021 року, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП "Рівнеторф", третя особа - тимчасово виконуючий обов`язки директора ДП "Рівнеторф" Ващук С. В. про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 відбулося без порушення його трудових прав, при звільненні дотриманий порядок, встановлений трудовим законодавством, позивачем не доведено що звільнення було незаконним.
Суд зазначив, що в даному випадку, скороченню підлягала тільки одна посада головного енергетика та не відбувалося змін в організації виробництва і праці.
Вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від основних вимог, пов`язаних з поновленням на роботі, тому не підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що у ДП "Рівнеторф" мало місце скорочення штату працівників, відповідачем у встановлений строк повідомлено позивача про зміни в організації праці та про майбутнє звільнення, запропоновано всі вакантні посади, які відповідали його освітньому рівню та кваліфікації, від яких позивач відмовився, тому звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України проведено законно, оскільки відбулося із дотриманням вимог статей 40, 49-2 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу,у якій просить скасувати рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 червня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25листопада 2021 року; справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем не виконаний обов`язок, визначений частиною третьою статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" щодо надання первинній профспілковій організації інформації про заплановане звільнення, чим порушено статтю 49-4 КЗпП України
Відповідач не надав доказів, що позивача повідомлено про відповідне вивільнення за два місяці.
Відповідачем не надано докази, які підтверджують необхідність скорочення штату працівників, а саме: докази наявності змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації; техніко-економічне обґрунтування, де б відображались передумови для проведення змін в організації виробництва, праці чи покращення фінансового стану підприємства, виписки із протоколу засідання профкому зі згодою на звільнення.
У наказі № 59 від 11 червня 2020 року "Про скорочення штату" зазначена причина (умова) скорочення штату - покращення фінансового стану підприємства, без зазначення конкретних змін, які планується запровадити; причини цих змін; посади, що підлягають скороченню; запланована дата проведення скорочення. Представник відповідача в судовому засіданні не пояснив, який фінансовий стан підприємства покращився.
Зазначає, що відповідач, скорочуючи посаду головного енергетика (відповідального за електрогосподарство) поставив підприємство під загрозу функціонування, так як лише ОСОБА_1 мав відповідний допуск 5 групи з електробезпеки до і вище 1000 В (дійсний у період скорочення), а також не забезпечив його переважне право на залишення на роботі, так як він є працівником із більш високою продуктивністю праці і кваліфікацією із числа електротехнічних працівників ДП "Рівнеторф", чим було порушено частину першу статті 42 КЗпП України.
У період з 11 червня і до 17 серпня 2020 року позивача ніхто особисто (персонально) письмово не попереджав про скорочення (лише усно) і відповідно не пропонував вакантні посади у відповідності до приписів статті 49-2 КЗпП України. Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що позивач відмовився лише від ознайомлення із повідомленням про наявні вакантні посади, тобто відповідач не заперечив, що позивач не відмовлявся від запропонованих посад.
Акти про відмову від підпису та ознайомлення з повідомленнями про наявні вакантні посади від 22 червня 20 року та 31 липня 2020 року не підтверджують відмову позивача від запропонованих посад, у актах не зазначені спосіб вручення повідомлень (пропозиції), місця їх вручення (кабінет, приміщення) та година, акти не затверджені керівником, до актів не включена вакантна посада - монтера колії, що стало відомо в судовому засіданні під час допиту свідка відповідача - старшого інспектора з кадрів, акти складені без будь-якої участі та присутності позивача, оскільки листом відповідача № 548 від 02 вересня 2020 року позивачу відмовлено у їх надані, що свідчить про відсутність актів на момент звернення.
Відповідач не направив наказ № 59 від 11 червня 2020 року "Про скорочення штату", персональне повідомлення про скорочення та повідомлення про наявні вакантні посади на поштову адресу позивача рекомендованим листом із повідомленням та відповідно до статті 29 КЗпП України не відправив зазначені документи на електрону скриньку позивача.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій в порушення зазначених норм процесуального права не дослідили підстави та процедуру дотримання відповідачем розірвання трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Крім того, суд першої інстанції у своєму рішенні від 25 червня 2021 року припустився помилки у вступній частині рішення, не вказавши учасника судового засідання - позивача, який був присутній весь час з моменту відкриття та до закінчення судового засідання.
Позиція інших учасників справи
У лютому 2022 року ДП "Рівнеторф"подало відзив на касаційну скаргу,у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 червня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року залишити без змін.
Відповідач зазначає, що посилання позивача на те, що у період з 11 червня 2020 року і до 17 серпня 2020 року його ніхто особисто (персонально) письмово не попереджав про скорочення і відповідно не пропонував вакантні посади у відповідності до приписів статті 49-2 КЗпП України є неправдивими, необґрунтованими та такими, що вводять суд в оману і не відповідають фактичним обставинам справи. ДП "Рівнеторф" додержано норми трудового законодавства при звільнені позивача. Посилання позивача на те, що акти про відмову від підпису та ознайомлення з повідомленням про наявні вакантні посади від 22 червня 2020 року та 31 липня 2020 року не затверджені керівником не заслуговують на увагу, оскільки чинним законодавством України не передбачено такого обов`язку підприємства. Посилання позивача на частину третю статті 29 КЗпП України про можливість ознайомлення позивача з наказом ДП "Рівнеторф" № 59 від 11 червня 2020 року про скорочення штату засобами електронного зв`язку відповідач вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вказана вище норма набула чинності лише 04 лютого 2021 року згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу". Твердження позивача про переваги кваліфікації як працівника є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки переважне право на залишення на роботі має визначатись у випадку скорочення чисельності чи штату працівників, які займають однакові посади при зміні в організації виробництва і праці, а у даному випадку скороченню підлягала тільки одна посада головного енергетика та не відбувалося змін в організації виробництва і праці. За таких обставин посилання позивача на статтю 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" є безпідставним та необґрунтованими. Зазначає, що звільнення позивача відбулося саме за скороченням штату. Окрім того, посилання позивача на те, що скорочуючи посаду головного енергетика відповідач поставив підприємство під загрозу функціонування, так як ОСОБА_1 мав відповідний допуск групи з електробезпеки 5 гр. до і вище 1000 В, не відповідає дійсності так, як на момент звільнення позивача на підприємстві були наявні висококваліфіковані працівники з відповідним допуском групи з електробезпеки 5 гр. до і вище 1000 В в особі енергетика І категорії ОСОБА_2 . Також відповідач вказує, що сумарно, скорочення штату передбачало вивільнення двох працівників, що не підпадає під критерії масового вивільнення працівників з ініціативи роботодавця, які визначені у статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", а відтак повідомлення Державної служби зайнятості не є обов`язковим.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2022 року відкрите касаційне провадження у справі № 559/1914/20, витребувано справу з суду першої інстанції.
У лютому 2022 року матеріали цивільної справи № 559/1914/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 18 січня 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбаченічастиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 645/3265/13-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 750/1535/17, від 27 грудня 2019 року у справі № 757/42871/15-а, від 27 червня 2018 року у справі № 925/797/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 753/2187/17, від 04 липня 2018 року у справі № 2о-55/2008 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).