Постанова
Іменем України
19 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 753/15798/18
провадження № 61-6745св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступником якої є Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - ОСОБА_5,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року в складі колегії судді Семенюк Т. А., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Позов мотивувала тим, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_1 . Відповідачі є родичами позивачки, які не проживають в квартирі, не несуть витрати, пов`язані з оплатою житлово-комунальних послуг. Вказувала, що перешкод у проживанні в квартирі відповідачам не чинила.
У зв`язку із викладеним позивачка просила суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року позов задоволено: визнано ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідачі не проживають у квартирі більше шести місяців без поважних причин, а будь які домовленості між сторонами з приводу проживання у вказаній квартирі відсутні.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 29 березня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Протокольними ухвалами Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_5 та залучено її до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Також залучено до участі в справі Дарницьку РДА в м. Києві як правонаступника ОСОБА_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року в частині задоволених позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_2, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, правонаступником якої є Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація, до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки зібраним у справі доказам, зокрема, актам про непроживання відповідачів у спірній квартирі, з яких вбачається, що ОСОБА_2, 1997 року народження, не проживає у спірній квартирі з 19 січня 2008 року, залишивши поза увагою, що відповідач на той час був малолітнім (11 років). Колегія суддів не прийняла як належний доказ по справі акт про непроживання відповідачів в спірній квартирі від 25 квітня 2018 року, оскільки цей акт складено без обстеження квартири. Суд апеляційної інстанції прийняв до уваги пояснення ОСОБА_2 про те, що його мати зловживала спиртними напоями, що створювало несприятливі умови для проживання, у зв`язку з чим він проживав разом з бабусею, а після досягнення повноліття - у орендованому житлі. Суд також заслухав свідків, які пояснили, що відповідач періодично проживав у спірній квартирі, в якій займав окрему кімнату, де зберігалися його речі. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів, що ОСОБА_2 втратив право користування спірним житловим приміщенням.
Аргументи учасників справи
У липні 2022 року ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду й просила її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що, звертаючись до суду в 2021 році з апеляційною скаргою та обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_2 зазначав, що не підписував заяву про перегляд заочного рішення, за результатами розгляду якої постановлено ухвалу про відмову в її задоволенні заяви. За таких обставин ОСОБА_5 уважала, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята з порушенням установленого процесуальним законом порядку для апеляційного оскарження заочного рішення, оскільки відповідач з заявою про його перегляд до суду першої інстанції не звертався. У той же час, встановивши без проведення судової почеркознавчої експертизи, що заява про перегляд заочного рішення підписувалася та подавалася саме ОСОБА_2, апеляційний суд безпідставно поновив відповідачеві строк на апеляційне оскарження, незважаючи на сплив річного строку з моменту постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Вказувала, що апеляційний суд застосував інститут процесуального правонаступництва без установлення спадкоємців ОСОБА_1, у зв`язку з чим прийняв рішення про права, свободи та інтереси осіб, не залучених до участі в справі. Посилалася також на те, що колегія суддів не розглянула заяву позивача про допит свідків.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 05 серпня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки заявник посилається на те, що суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду 25 березня 2019 року в справі № 462/3542/16-ц, від 12 червня 2019 року № 308/8618/17, від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 2-70/96, та зазначає, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів; відхилив клопотання про допит свідків позивача; суд не залучив належного правонаступника позивача та прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі в справі.