Постанова
Іменем України
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 286/4051/19
провадження № 61-5713св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: Овруцький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Житомирській області, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_5, на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 27 квітня 2021 року в складі судді Кулініч Я. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 січня 2022 року в складі колегії суддів: Талько О. Б., Коломієць О. С., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Овруцький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Житомирській області, ОСОБА_4, про встановлення факту батьківства.
В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначила, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 . Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 30 листопада 2001 року шлюб між ними було розірвано, 24 січня 2002 року видано свідоцтво про розірвання шлюбу. Після розірвання шлюбу вона повернула своє дошлюбне прізвище " ОСОБА_4".
Через два місця після розірвання шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1, у неї народилася дитина ОСОБА_1, біологічним батьком якої є ОСОБА_6 . У актовому записі про народження прізвище доньки було зазначене " ОСОБА_4", а інформація про батька була записана з її слів із зазначенням ім`я та по батькові її колишнього чоловіка.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. Спадкоємцями майна після його смерті є донька ОСОБА_3 та племінник ОСОБА_2 .
За життя ОСОБА_6 визнавав своє батьківство щодо доньки ОСОБА_8, хоча й не оформив це документально. З часу народження дитини він відвідував її, надавав матеріальну допомогу на її утримання, дарував подарунки на свята.
Після смерті ОСОБА_6 виникла потреба в оформленні на ім`я доньки пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а також в оформленні її спадкових прав після смерті батька.
Враховуючи наведене, ОСОБА_4 просила встановити факт батьківства ОСОБА_6 щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме те, що він є батьком дитини, та внести зміни до актового запису про народження дитини, зазначивши відомості про батька - ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Підруддя Овруцького району Житомирської області.
Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 12 травня 2020 року в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_1, яка, у свою чергу, в червні 2020 року звернулася до суду з самостійними позовними вимогами до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства.
Ухвалами Овруцького районного суду Житомирської області від 18 червня 2020 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України та прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення батьківства.
У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що на час пред`явлення її матір`ю позову у цій справі вона була неповнолітня, однак після досягнення 18 років виявила бажання скористатися наданим їй правом та самостійно звернулася до суду з позовом про встановлення факту батьківства.
На обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_6 визнавав її як доньку, приїжджав до неї, дарував подарунки, відвідував її, вони спілкувалися до часу його смерті. Оскільки вона має намір оформити свої спадкові права після смерті батька, змушена звернутися до суду з даним позовом.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила встановити факт батьківства ОСОБА_6 стосовно неї, а саме те, що він є її батьком, та внести зміни до актового запису про її народження, зазначивши відомості про батька - ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Підруддя Овруцького району Житомирської області.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 27 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 11 січня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт батьківства, а саме, що ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець села Підруддя Овруцького району Житомирської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, є батьком ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Овруч Житомирської області.
Внесено зміни до актового запису № 35 від 16 квітня 2002 року, вчиненого органом державної реєстрації актів цивільного стану про народження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зазначивши відомості про батька - ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Підруддя Овруцького району Житомирської області та виключено відомості про ОСОБА_9 .
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що до зачаття ОСОБА_1 її мати ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6, розірвання шлюбу відбулося під час вагітності матері позивачки, за два місяці до її народження, за життя ОСОБА_6 визнавав своє батьківство щодо ОСОБА_1, надавав їй матеріальну допомогу та брав участь у її вихованні.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
27 червня 2022 року ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_5, подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 27 квітня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 січня 2022 року у вказаній справі, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України, зокрема, зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні висновки щодо застосування статті 125, 130 СК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 592/4443/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 607/10982/16-ц, від 28 серпня 2019 року у справі № 754/3558/16-ц, від 04 серпня 2021 року у справі № 494/1611/18.
Також у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Інші учасники справи не скористалися правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У липні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Її батьками вказані: ОСОБА_6 та ОСОБА_4, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Овруцького районного управління юстиції у Житомирській області 16 квітня 2002 року складено актовий запис за № 35. Відомості про батька були записані відповідно до чинної на той час статті 55 Кодексу про шлюб та сім`ю України: прізвище зазначене за прізвищем матері, а ім`я та по батькові записані за вказівкою матері.
До народження ОСОБА_1 її мати ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, який рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 30 листопада 2001 року було розірвано, про що 24 січня 2002 року видано свідоцтво про розірвання шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.
Спадкоємцями майна останнього є його дочка ОСОБА_3 та племінник ОСОБА_2 .
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_10 зазначила, що вважає своїм біологічним батьком ОСОБА_6, який за життя визнавав своє батьківство щодо неї.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Пленум Верховного Суду України у пункті 3 постанови від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз`яснив, що при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми Кодексу про шлюб та сімʼю України (далі - КпШС України).
Оскільки ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, то спірні правовідносини регулюються положеннями КпШС України.
Частинами другою та третьою статті 53 КпШС України встановлено, що в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства. Доказами визнання батьківства можуть буті: листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Таким чином за змістом наведених норм закону встановлення судом батьківства може мати місце в разі доведення хоча б однієї із зазначених обставин.
Підстави для визнання батьківства, передбачені у статті 128 СК України, відрізняються від підстав його встановлення згідно із статтею 53 КпШСУкраїни, яка не містить такої підстави встановлення батьківства, яка ґрунтується на проведеній медичній молекулярно-генетичній експертизі.
Проте частина третя статті 53 КпШСУкраїни не обмежує коло доказів, які можуть бути взяті судом до уваги, що з достовірністю підтверджують батьківство.