ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 903/43/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Кондратова І. Д.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - Голік О.А., Іващенко В.О., Мостепанюк В.І.,
відповідача 1 - не з`явився,
відповідача 2 - не з`явився,
відповідача 3 - не з`явився,
відповідача 4 - не з`явився,
відповідача 5 - не з`явився,
відповідача 6 - не з`явився,
відповідача 7 - не з`явився,
відповідача 8 - не з`явився,
відповідача 9 - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на ухвалу Господарського суду Волинської області
у складі судді Дем`як В. М.
від 17.02.2022 та
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Дужич С. П., Демидюк О. О., Саврій В. А.
від 08.06.2022
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
про стягнення солідарно шкоди в розмірі 123 261 672,49 грн,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про стягнення солідарно шкоди в розмірі 123 261 672,49 грн.
Позов обґрунтовано тим, що заявлена шкода виникла внаслідок здійснення відповідачами, що є пов`язаними особами банку (в розумінні статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), операцій, які прямо суперечили інтересам банку, а саме прийняття рішень про розірвання договорів застави товарів в обороті №№ 1103/14-1, 1103/14-2, 1103/14-3, 1103/14-4, 1103/14-5 від 11.03.2014, які забезпечували п`ять кредитних договорів № 2409/10-96, № 2309/10-96 від 24.09.2010, № 1912/12, № 3101/13-1 від 19.12.2012, № 2802/14 від 28.02.2014.
2. Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.02.2022, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2022, позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:
- розмір шкоди розраховано позивачем як заборгованість за п`ятьма договорами кредитної лінії, укладеними між Банком та позичальниками, за якими виникла прострочена заборгованість, а також договорами застави. Кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов`язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового прововідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов`язаними між собою (різні кредитні договори, договори забезпечення тощо). Вимоги про стягнення шкоди у конкретно визначеному позивачем за кожним окремим кредитним договором (внаслідок втрати забезпечення за ним) є самостійними вимогами, які не пов`язані ні підставами виникнення, ні поданими доказами та не є основними і похідними одна від одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших;
- навіть у випадку, коли позивач правомірно об`єднав вимоги, пов`язані між собою, господарський суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об`єднаних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
При цьому, приймаючи оскаржувані судові рішення суди керувалися правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 04.03.2021 у справі №903/515/20 та в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.02.2022 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2022, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій:
- неправильно застосовано положення статей 16, 22, 543, 1166, 1190 Цивільного кодексу України, статті 89 Господарського кодексу України, частини 19 статті 42, статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність";
- порушено статтю 2, статтю 47, частини 1, 6 статті 173, пункт 2 частини 5 статті 174, пункт 8 частини 1 статті 226, статтю 236, статтю 238 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 та у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/16706/17, від 28.07.2021 у справі № 910/12955/20, від 28.07.2021 у справі № 910/682/20, від 05.08.2021 у справі № 910/19584/20.
Відповідачі відзиви на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.
4. Розгляд клопотань
20.09.2022 через систему "Електронний суд" від відповідача 5 - ОСОБА_5 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що в останні дні значно підвищився рівень захворюваності на коронавірусну інфекцію Covid-19, відтак участь позивача та відповідачів у справі ставить під загрозу здоров`я та життя учасників судового процесу.
Розглянувши зазначене клопотання, Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно із якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно із статтею 306 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на ухвали, передбачені пунктами 2, 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу, має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження у справі.
За змістом пункту 2 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України ппереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, та не може встановлювати обставини справи, збирати та перевіряти докази і надавати їм оцінку.
Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховано, що матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
В той же час оголошення карантину внаслідок поширення коронавірусу COVID-19 не зупиняє роботи судів, а правосуддя в Україні здійснюється і в період зазначеного карантину (з дотриманням необхідних запобіжних заходів).
Разом з тим процесуальний закон не містить приписів щодо обов`язкового здійснення касаційного розгляду за участю представників учасників справи.
У цій справі участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному на 20.09.2022, Судом обов`язковою також не визнавалась.
Водночас слід зазначити, що ОСОБА_5 не була позбавлена можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до статті 197 Господарського процесуального кодексу України, про що зазначалось в ухвалі Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у даній справі.