ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 925/461/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Новікова М. В. (адвокат),
відповідача - Драчевського М. А. (у порядку самопредставництва),
розглянув касаційну скаргу Паланської сільської ради
на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.07.2021 (суддя Чевгуз О.В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 (судді: Шаптала Є. Ю. - головуючий, Грек Б. М., Яковлєв М. Л.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьхімагро"
до Паланської сільської ради
про визнання права власності.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У квітні 2021 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Уманьхімагро" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Паланської сільської ради (далі - Сільрада), у якому просить суд:
- визнати за Товариством право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7124386200:02:000:1517;
- скасувати державну реєстрацію права власності Сільради на земельну ділянку, кадастровий номер 7124386200:02:000:1517, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
2. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач правомірно набув право власності на спірну земельну ділянку, однак у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ця земельна ділянка зареєстрована як власність відповідача.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.07.2021, залишеним без зміни постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022, позовні вимоги задоволено повністю.
4. Суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з того, що будівлі та споруди, розташовані на спірній земельній ділянці, є власністю позивача, а з урахуванням імперативного законодавчого припису, відбувається перехід права на земельну ділянку, розміщену під цим жилим будинком, однак право власності на спірну землю зареєстровано за відповідачем, що підтверджено відомостями про земельну ділянку з Державного земельного кадастру, тому зареєструвавши за собою право власності на земельну ділянку позивача, відповідач тим самим не визнає та порушує право власності позивача на земельну ділянку, що потребує судового захисту. Водночас, суди зазначили, що враховуючи суб`єктний склад учасників справи, цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства, а позивач звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі Сільрада просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки, викладені:
- у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 911/1292/18, від 31.08.2021 у справі № 916/1852/20, а саме про те, що перехід земель колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, до комунальної власності згідно з імперативними вимогами пункту 21 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2019) установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" (тобто з 01.01.2019) землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності. Відповідно до цього Закону відбулась реєстрація права власності на оспорювану земельну ділянку;
- у постанові Верховного Суду від 12.04.2019 у справі № 910/3203/18 щодо застосування положень статті 91 ГПК України;
- у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 911/2817/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 щодо застосування положень статей 256, 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Скаржник наголосив на тому, що спірна земельна ділянка була предметом договору оренди від 25.11.2016, укладеним між орендодавцем (Головним управління Держгеокадастру у Черкаській області) та орендарем (Товариством). Тобто, позивач станом на 25.11.2016 володів інформацією про те, що він не є власником земельної ділянки, яка є предметом спору у справі, яка розглядається, тому, на думку скаржника, перебіг строку позовної давності закінчився 25.11.2019.
Сільрада також акцентувала на тому, що оригінал висновку сертифікованого інженера - землевпорядника від 08.04.2020 судом першої інстанції не досліджено, так як позивач відмовився його надавати, що зафіксовано на звукозапис судового засідання, тому, на думку скаржника, цей висновок є недопустимим доказом.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Сільради на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 у справі № 925/461/21 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 13.09.2022.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
9. Відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю від 04.01.2002 серія ЧР 15-50 земельна ділянка, кадастровий номер 7124386200:02:000:1517, входила до складу земель, які були передані у власність Закритого акціонерного товариства "Піківець" (далі - ЗАТ "Піківець"), що підтверджується висновком судового експерта від 02.07.2021 № 0207/21.
10. Відповідно до пункту 1.2 схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) ЗАТ "Піківець" в адміністративних межах Піківецької та Гереженівської сільських рад Уманського району Черкаської області та розрахунку розміру земельної частки в умовних кадастрових гектарах встановлено, згідно з проектом роздержавлення земель та технічної документації з видачі державних актів на право колективної власності на землю, ЗАТ "Піківець" передано у колективну власність 639,3 га земель, в тому числі: ріллі - 595,3, сіножаті - 16,4 га пасовища - 2,5 га та 25,1 га земель, що не підлягають поділу (господарські двори, шляхи, лісовкриті площі тощо). Схемою поділу враховані обмеження, обумовлені технологічними і екологічними особливостями використання земель, пасовища загальною площею 2,5 га, сіножаті - 16,4 га, господарські двори, шляхи та лісовкриті площі - 25,1 га залишаються в землях загального користування.
11. Відповідно до висновків судового експерта від 02.07.2021 № 0207/21 площа земельної ділянки, кадастровий номер 7124386200:02:000:1517, складає: під нежитловими будівлями, розташованими за адресою: вул. Польова, 66 в с. Піківець, Уманського району, Черкаської області, і становить 0,0185 га, а саме: літ. А-1 будівля пасічника з прибудовою 0,0112 га, літ. Б-1, б будівля для зимового зберігання вуликів з прибудовою 0,0073 га та площа земельної ділянки для обслуговування цих будівель становить 0,6381 га. Загальна площа земельної ділянки 0,6566 га. Досліджувана земельна ділянка виділялась під ці нежитлові будівлі відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю, від 04.01.2002 серія та номер ЧР 15-50, виданого на підставі рішення Уманської районної ради народних депутатів від 12.10.2001 № 17-18 (ділянка № 2 0,8 га на акті), має сформований кадастровий номер 7124386200:02:000:1517 відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 26.08.2014, розробником документації є Уманський МРВ Черкаської РФ Центру ДЗК. Відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, додаток 4 - Перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ) угіддя визначені - 013.00 під господарськими будівлями і дворами.
12. Будівлі та споруди, розташовані за адресою: вул. Польова, 66, с. Піківець, Уманського району, Черкаської області є власністю позивача, що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 03.08.2015 № 41664175, витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 03.08.2015 № 41664348.
Зазначені будівлі та споруди на момент видачі Державного акта на право колективної власності на землю від 04.01.2002 серія та номер ЧР 15-50 були власністю ЗАТ "Піківець", що підтверджено довідкою від 01.04.2021 № 2.
13. У подальшому ЗАТ "Піківець" (ідентифікаційний код: 05281593) було реорганізовано шляхом перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю "Уманьагрохім" (далі - ТОВ "Уманьагрохім") з тим самим ідентифікаційним кодом: 05281593, яке є правонаступником усіх прав та обов`язків ЗАТ "Піківець", що підтверджується витягом з протоколу № 1 загальних зборів акціонерів ЗАТ "Піківець" від 25.01.2012, витягом зі статуту ТОВ "Уманьагрохім", інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
14. Відповідно до Протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Уманьагрохім" від 22.06.2015 № 1 зазначені будівлі та споруди були внесені до статутного фонду позивача.
15. Позивач стверджує, що дізнався про те, що спірна земельна ділянка входила до Державного акта на право колективної власності на землю від 04.01.2002 серія та номер ЧР 15-50 лише з висновку сертифікованого інженера-землевпорядника від 08.04.2020, з цього часу позивач дізнався, що має право власності на спірну землю, до цього часу позивач не знав про наведену обставину.
Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру, спірна земельна ділянка зареєстрована за відповідачем 12.03.2021.
Позиція Верховного Суду
16. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, з огляду на таке.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
18. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України мотивовано тим, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки, викладені:
- у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 911/1292/18, від 31.08.2021 у справі № 916/1852/20, а саме про те, що перехід земель колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, до комунальної власності відбувається згідно з імперативними вимогами пункту 21 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2019);
- у постанові Верховного Суду від 12.04.2019 у справі № 910/3203/18 щодо застосування положень статті 91 Господарського процесуального кодексу України;
- у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 911/2817/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 щодо застосування положень статей 256, 261, 267 ЦК України.
19. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
20. При цьому на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
21. Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, землі, які не підлягали поділу (паюванню) - господарські двори, серед яких і спірна земельна ділянка, залишилися у власності ЗАТ "Піківець", правонаступником якого є позивач, однак відповідач не визнає та порушує право власності позивача на земельну ділянку, зареєструвавши за собою право власності на спірну земельну ділянку.
22. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не надав суду доказів, що підтверджують правомірність набуття права державної, а згодом комунальної власності на спірну землю, тобто відбулося безпідставне фактичне повернення землі колективної форми власності у власність держави, однак таке повернення у власність держави можливе лише у виключних випадках, передбачених законом, а саме у статті 23 Земельного кодексу 1990 року чи статті 140 Земельного кодексу України 2001 року, а тому, суди дійшли висновку, що у цьому випадку відбулося втручання держави у право колективної власності на землю.
23. Посилання відповідача на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 911/1292/18, від 31.08.2021 у справі № 916/1852/20, що перехід земель колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, до комунальної власності відбувається згідно з імперативними вимогами пункту 21 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2019), колегія суддів відхиляє, оскільки ЗАТ "Піківець", якому було передано у колективну власність 639,3 га земель, що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю від 04.01.2002 серія ЧР 15-50, не було припинено, а було реорганізовано шляхом перетворення у ТОВ "Уманьагрохім" з тим самим ідентифікаційним кодом: 05281593, яке є правонаступником усіх прав та обов`язків ЗАТ "Піківець".