1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 921/811/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Губенко Н.М., Кібенко О.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області

(суддя - Гевко В.Л.)

від 30.12.2021,

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Марко Р.І., судді - Матущак О.І., Скрипчук О.С.)

від 18.04.2022,

за заявою ОСОБА_2

про забезпечення позову у справі №921/811/21

за позовом ОСОБА_2

до 1) ОСОБА_3, 2) ОСОБА_4, 3) ОСОБА_1,

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДРУЖБА"

2. Приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір Івана Теодоровича,

про визнання недійсним договору дарування та акту приймання-передачі частки в статутному капіталі, визнання недійсним рішення загальних зборів учасників та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу,

В С Т А Н О В И В:

у грудні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовом про визнання недійсними договору дарування частки у статутному капіталі ТОВ "АГРОДРУЖБА" від 11.01.2021, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "АГРОДРУЖБА" від 11.01.2021, укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_1 . Також просив визнати недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "АГРОДРУЖБА", оформлені протоколом № 1/2021 від 12.01.2021; скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, пов`язану зі зміною складу засновників ТОВ "АГРОДРУЖБА" від 30.12.2020 за номером 1006421070013000510; від 12.01.2021 за номером 1006421070014000510; скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, пов`язану зі зміною відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) та зміни місцезнаходження юридичної особи ТОВ "АГРОДРУЖБА" від 14.01.2021 за номером 1006421070015000510; скасувати державну реєстрацію переходу юридичної особи на діяльність на підставі власного установчого документа або модельного статуту ТОВ "АГРОДРУЖБА" від 14.01.2021 за номером 1006421810016000510.

28.12.2021 позивач подав до суду заяву, у якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам (нотаріусам) речових прав на нерухоме майно приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь - яку державну реєстрацію змін стосовно будь-якого нерухомого та рухомого майна на це майно, яке належить ТОВ "АГРОДРУЖБА" та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в тому числі, зміни на підставі рішень загальних зборів учасників ТОВ "АГРОДРУЖБА" чи директора ТОВ "АГРОДРУЖБА", які прямо стосуються нерухомого чи рухомого майна або прав на це майно ТОВ "АГРОДРУЖБА" (а.с. 117-120, матеріалів оскарження ухвали).

Вказана заява обґрунтована тим, що існують докази часткового відчуження відповідачами майна ТОВ "АГРОДРУЖБА". Зокрема, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 270163101, сформованої щодо ТОВ "АГРОДРУЖБА" від 12.08.2021, ТОВ володіло правами оренди земельних ділянок в кількості 85 шт. і договори оренди були укладені строком не менше ніж на 7-10 років та діяли до 2025 року. 28.12.2021 було повторно отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 292786780, якою підтверджується, що станом на 28.12.2021 в оренді ТОВ "АГРОДРУЖБА" перебуває всього 27 земельних ділянок, що свідчить про те, що за період з 12.08.2021 до 28.12.2021 ТОВ "АГРОДРУЖБА" відчужило права оренди на 58 земельних ділянок. При цьому, раніше орендовані ТОВ "АГРОДРУЖБА" земельні ділянки тепер перебувають в оренді ТОВ "Зірка Волині", засновником якого є ОСОБА_5, дружина ОСОБА_3 та мати ОСОБА_4, а директором цього Товариства - ОСОБА_3 . Вказане свідчить, що ОСОБА_3, директор ТОВ "АГРОДРУЖБА", разом із новими засновниками ТОВ "АГРОДРУЖБА", одним з яких є його син ОСОБА_4, умисне, після прийняття постанови Верховного Суду від 04.08.2021 у справі 921/383/20, вчинили дії пов`язані із відчуженням ТОВ "АГРОДРУЖБА" права оренди на 58 земельних ділянок і лише 27 земельних ділянок ще перебувають в оренді в ТОВ "АГРОДРУЖБА".

Стверджує, що вказані обставини зумовили його повторне звернення із заявою про забезпечення позову шляхом вжиття заходу, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.12.2021, залишеною без зміною постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.04.2022, заяву № б/н від 28.12.2021 задоволено частково.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам (нотаріусам) речових прав на нерухоме майно приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати державну реєстрацію змін стосовно нерухомого та рухомого майна прав на таке майно, що належить ТОВ "АГРОДРУЖБА" та вносити записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в тому числі, зміни на підставі рішень загальних зборів учасників ТОВ "АГРОДРУЖБА" чи директора ТОВ "АГРОДРУЖБА", які прямо стосуються нерухомого чи рухомого майна або прав на таке майно ТОВ "АГРОДРУЖБА" до вирішення справи у суді по суті.

17.05.2022 ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 30.12.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.04.2022, в якій просить вказані судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову № б/н від 28.12.2021.

Підставами для скасування оскаржуваної ухвали та постанови суду апеляційної інстанції зазначає, що судами попередніх інстанцій було порушено норми процесуального права, а саме: ч. 1 ст. 14, п. 4 ч. 5 ст. 137, ч. 10 ст. 137 ГПК України; неправильно застосовано п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, п. 7 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 7, п. п. 8, 15 ч. 2 ст. 9, ч. 1 ст. 10, ч. 10 ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про нотаріат", ч. 1 ст. 5, ч. 6 ст. 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 328 ЦК України, ч. 1 ст. 167 ГК України, ч. 5 ст. 93 ЗК України, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 77, ч. 1 ст. 284 ГПК України; прийнято оскаржувані судові рішення без врахування висновків щодо застосування норм права (ч. 10 ст. 137 ГПК України), викладених в постановах Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 921/629/19, від 29.04.2020 у справі № 910/13230/18, від 07.08.2020 у справі № 925/468/19, від 20.12.2021 у справі № 927/460/21.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2022 у зв`язку із відпусткою суддів Бакуліної С.В., Кролевець О.А. для розгляду цієї справи було сформовано склад колегії суддів: Стратієнко Л.В. (доповідач), судді - Губенко Н.М., Кібенко О.Р.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень (абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному ст. ст. 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 137 ГПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про забезпечення позову).

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначено, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.


................
Перейти до повного тексту