ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 266/507/17
провадження № 51-4785км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючогоБущенка А.П.,суддівАнтонюк Н.О., Шевченко Т.В., за участю: секретаря судового засідання Манацької І.А.,захисника засудженогоСукача О.В. (в режимі відеоконференції), ОСОБА_1. (в режимі відеоконференції),прокурораЄременка М.В.,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Сукача О.В. на вирок Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 грудня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 30 червня 2021 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Киштим Челябінської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_2
Оскаржені судові рішення
1. Оскарженим вироком ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 15 та частиною 1 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
2. Суд визнав доведеним, що 21 жовтня 2016 року приблизно о 19:00 в будинку на АДРЕСА_1 між засудженим, який перебував в стані алкогольного сп`яніння, та потерпілим ОСОБА_2 виник конфлікт. Маючи умисел на вбивство, ОСОБА_1 здійснив постріл з мисливської рушниці в потерпілого, заподіявши тому тяжких тілесних ушкоджень, які не призвели до смерті з причин, що не залежали від волі засудженого.
3. Суд апеляційної інстанції залишив вирок без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на пункти 1, 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені рішення і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
5. Він вважає, що суди не спростували версії засудженого про те, що він достовірно не знав про те, що рушниця заряджена, а постріл здійснив випадково, оскільки потерпіла ОСОБА_3 штовхнула руку зі зброєю. Засуджений мав реальну можливість позбавити життя потерпілого, однак не зробив цього. Таким чином, в ході судового розгляду не доведено умислу на вбивство, а тому вчинений ним злочин слід кваліфікувати за статтею 128 КК.
6. Захист вважає, що суди безпідставно надали перевагу показанням свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, отриманим в порядку статті 225 КПК, перед свідченнями під час судового розгляду, хоча стороні захисту не було повідомлено про допит згаданих свідків слідчим суддею під час досудового розслідування.
7. На думку захисника, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 КПК, оскільки цей суд належним чином не спростував доводів апеляційної скарги та безпідставно залишив вирок без змін.
Позиції учасників касаційного розгляду
8. Під час касаційного розгляду захисник та засуджений підтримали доводи скарги. Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги.
9. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
10. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
11. При вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення Суд керується статтями 412-414 КПК. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
12. У касаційній скарзі захисник переважно посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і просить дати доказам оцінку, відмінну від оцінки судами попередніх інстанцій.
13. Суд нагадує, що оцінка доказів у справі є завданням перш за все судів попередніх інстанцій. Проте за наявності відповідних доводів сторони Суд перевіряє, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
14. Сторона захисту не заперечує здійснення засудженим пострілу з рушниці в бік потерпілого, однак стверджує, що це відбулося випадково внаслідок поштовху з боку ОСОБА_3 .
15. Ця версія перевірялась судами попередніх інстанцій, які визнали, що вона суперечить наявним у справі доказам.
16. Суд першої інстанції на спростування цієї версії послався на показання потерпілого ОСОБА_2, який на досудовому розслідуванні та під час судового розгляду послідовно стверджував, що засуджений умисно вистрілив в нього без будь-якого стороннього впливу. Ці показання узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_3 під час слідчого експерименту, що в момент пострілу вона стояла на відстані від засудженого і його не торкалась.
17. Сторона захисту вважає недопустимими відомості, отримані від потерпілого та свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час допиту в порядку статті 225 КПК, оскільки він проведений без участі засудженого та захисника.
18. Суд зазначає, що питання допустимості доказів отриманих під час досудового розслідування неодноразово розглядалося цим Судом. Суд зазначав, що частина 2 статті 23 КПК допускає прийняття як доказу показань осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні у випадках, передбачених цим Кодексом, а частина 4 статті 96 КПК передбачає, що свідок може бути допитаний щодо попередніх показань, які не узгоджуються із його показаннями. Таким чином, показання, надані під час досудового розслідування, є допустимими і належними для з`ясування достовірності показань, які особа надає під час судового розгляду.[1]