ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 759/16293/20
провадження № 51-3974км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоБущенка А.П.,суддівАнтонюк Н.О., Шевченко Т.В., за участю: секретаря судового засідання Манацької І.А.,засудженого захисникаОСОБА_2. (в режимі відеоконференції), Киченка А.С.,прокурораЄременка М.В.,розглянув у судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, та захисника Киченка А.С. на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Меджибіж Летичівського району Хмельницької області, жителя м. Києва.
Обставини справи
1. Оскарженим вироком суд засудив ОСОБА_2 за частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді арешту на строк 6 місяців, на підставі статей 71, 72 КК до призначеного покарання частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 22 квітня 2019 року і призначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 1 місяць. Керуючись положеннями частини 3 статті 72 КК, суд ухвалив виконувати самостійно покарання у виді штрафів в розмірі 1 700 та 850 грн, призначені відповідно вироками Святошинського районного суду м. Києва від 8 липня та 4 серпня 2020 року.
2. Суд визнав доведеним, що 22 червня 2020 року приблизно о 16:00 на проспекті Перемоги, 106-А у м. Києві засуджений незаконно придбав та зберігав при собі без мети збуту наркотичний засіб метадон (фенадон) загальною масою 0,362 г.
3. Апеляційний суд ухвалою від 12 травня 2021 року змінив вирок та виключив з резолютивної частини рішення суду про самостійне виконання вироків від 8 липня та 4 серпня 2020 року, пославшись на їх повне виконання засудженим на час апеляційного розгляду.
Вимоги і доводи касаційних скарг
4. Прокурор, посилаючись на пункти 1, 2 частини 1 статті 438 КПК, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
5. Він зазначає, що на підставі частини 4 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироками від 8 липня та 4 серпня 2020 року, більш суворим, призначеним за цим вироком, засудженому належало призначити остаточне покарання у виді 6 місяців арешту.
6. Суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора, а тому його ухвала не відповідає приписам статті 419 КПК. Окрім того, його рішення про виключення з резолютивної частини вироку посилання про самостійне виконання вироків від 8 липня та 4 серпня 2020 року призвело до суперечностей між мотивувальною та резолютивною частинами вироку.
7. Сторона захисту просить скасувати оскаржені вирок та ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
8. Вона зазначає, що:
засудженому не було роз`яснено його прав та обов`язків як обвинуваченого, суті обвинувачення, наслідків підписання заяви про розгляд справи в порядку статті 382 КПК;
всі процесуальні дії були проведені за відсутності захисника, а судовий розгляд - без виклику та участі засудженого;
фактичне затримання засудженого проведено з порушення норм КПК;
не було перевірено, чи не було правопорушення вчинене внаслідок провокативних дій з боку правоохоронних органів;
суди не дослідили та не оцінили доказів, не з`ясували фактичних обставин кримінального правопорушення.
Позиції учасників касаційного розгляду
9. В судовому засіданні прокурор заперечив проти доводів сторони захисту та не підтримав скаргу сторони обвинувачення.
10. Захисник та засуджений підтримали свою скаргу та просили залишити без задоволення скаргу прокурора.
Оцінка Суду
11. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скаргах доводи, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги слід залишити без задоволення на таких підставах.
Щодо касаційної скарги прокурора
12. Прокурор вважає, що за правилами частини 4 статті 70 КК покарання, призначене оскарженим вироком, мало поглинути покарання у вигляді штрафів за попередніми вироками, і лише потім сплачені штрафи мали бути вирахувані з призначеного покарання. Проте апеляційний суд, враховуючи, що штрафи засудженим сплачені, не провів це поглинання і наступне вирахування, а просто виключив з вироку вказівку про самостійне виконанні цих покарань.
13. Суд відхиляє цей довід прокурора. Відповідно до частини 3 статті 72 КК покарання у виді штрафу при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно. Оскільки до апеляційного розгляду цієї справи засуджений сплатив штрафи, тобто виконав призначені покарання, апеляційний суд правомірно виключив з вироку вимогу їх самостійного виконання.
14. Таким чином, Суд не вбачає порушення апеляційним судом вимог кримінального закону.
15. Крім того, Суд звертає увагу на те, що у судовому засіданні касаційного суду прокурор не підтримав вимог касаційної скарги сторони обвинувачення, вважаючи викладені у ній доводи непереконливими.
Щодо касаційної скарги захисника
16. Суд зазначає, що судовий розгляд цієї справи відбувався у спрощеному провадженні, можливість якого передбачена статтею 382 КПК для розгляду обвинувачення у вчиненні кримінального проступку. Засуджений погодився на такий порядок розгляду і підписав, у присутності свого захисника, відповідні документи, які дали можливість прокурору відповідно до статті 302 КПК звернутися до суду з клопотанням про такий розгляд.
17. Особа, яка добровільно відмовляється користуватися певними правами, що надаються для захисту від обвинувачення, тим самим погоджується на обмеження, які закон передбачає для апеляційного оскарження вироку, постановленого за результатами спрощеного провадження. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 394 КПК такий вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.