Постанова
Іменем України
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 275/1042/20
провадження № 61-16504св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Брусилівська селищна рада Брусилівського району Житомирської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гоголєвої Олени Анатоліївни на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 19 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Данилюк О. С., та постанову Житомирського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (далі - Брусилівська селищна рада), ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання рішення протиправним та його скасування.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі її заяви про прийняття спадщини Третьою київською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу № 111/2020 щодо майна померлої ОСОБА_4 .
У серпні 2020 року вона звернулась до державного нотаріуса Третьої Київської нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1, що належав ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та спадкоємцем за заповітом якої була ОСОБА_4, яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.
Постановою державного нотаріуса Третьої київської державної нотаріальної контори від 07 серпня 2012 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1, оскільки право власності на вказаний будинок зареєстровано за іншою особою.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі рішення виконкому Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області від 26 вересня 2012 року № 102, ОСОБА_6 29 листопада 2012 року видано свідоцтво про право власності, а 24 грудня 2012 року за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла і після її смерті залишився спадкоємець ОСОБА_2 (син спадкодавця).
Зазначала, що рішення виконавчого комітету Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області від 26 вересня 2012 року № 102 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Вказувала, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, після її смерті залишилося спадкове майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 (на той час) району Житомирської області, який належав спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 26 серпня 1970 року, посвідченого виконкомом Хомутецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області.
Відповідно до заповіту від 03 вересня 1991 року, посвідченого секретарем виконаного комітету Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області, спадкоємцем спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_5, є ОСОБА_4 .
Згідно з довідками Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області від 10 серпня 1993 року № 103 та від 12 березня 1998 року № 104 ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 прийняла спадщину, оскільки вступила у фактичне володіння спадковим майном спадкодавця, однак своїх спадкових прав не оформила.
Отже, після того як ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5, спадщина - житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 .
Вважала, що виконавчий комітет Хомутецької сільської ради Брусилівського району району Житомирської області вчинив протиправні дії, прийнявши рішення від 26 вересня 2012 року № 102 про передачу житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_6, чим позбавив ОСОБА_4 прав на зазначене майно і тим самим позбавив її права на оформлення спадщини на спірний житловий будинок.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області від 26 вересня 2012 року № 102 "Про розгляд заяв громадян про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна".
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 19 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Рішення виконавчого комітету Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області № 102 від 26 вересня 2012 року "Про розгляд заяв громадян про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна" визнано протиправним та скасовано.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскаржуваним рішенням від 26 вересня 2012 року № 102 виконавчим комітетом Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області "Про розгляд заяв громадян про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна", яким вирішено видати ОСОБА_6 свідоцтво про право власності на житловий будинок та господарські споруди, які знаходяться АДРЕСА_1, фактично позбавлено спадкоємців власниці вказаного будинку ОСОБА_5 права на зазначений будинок без законних на те підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У жовтня 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Гоголєва О. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що померла ОСОБА_6 була добросовісним володільцем спірного житлового будинку, право власності на який зареєструвала у встановленому законом порядку, проживала там з сім`єю з 2012 року.
Суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач не довела, що саме спірним будинком володіла померла ОСОБА_5, ОСОБА_4 чи позивач. Надані позивачем докази не дають підстав вважати, що мова йде про спірний будинок, ідентифікувати його не є можливим з наданих документів. Крім того, не є доведеним, хто саме є спадкоємцем померлої ОСОБА_5, ідентифікувати особу спадкоємця не є можливим.
Крім того, суд першої інстанції не розглянув заяву про застосування строку позовної давності, про застосування якої заявив ОСОБА_2 в усному порядку.
Також суд першої інстанції розглянув справу у спрощеному порядку, а не у загальному порядку.
Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 297/3225/16-ц (провадження № 61-19259св19), від 10 березня 2021 року у справі № 450/1728/17 (провадження № 61-16930св19).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі договору купівлі-продажу будинку від 26 серпня 1970 року ОСОБА_5 належав житловий будинок у с. Вільшка Коростишівського району Житомирської області.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, після її смерті відкрилась спадщина на вказаний житловий будинок.
Згідно з заповітом від 03 вересня 1991 року ОСОБА_5 заповіла все своє майно ОСОБА_4, що проживає у місті Києві. Даний заповіт був посвідчений виконавчим комітетом Хомутецької сільської ради народних депутатів Брусилівського району Житомирської області та зареєстрований в реєстрі за № 24.
Станом на 21 червня 1993 року заповіт не змінено та не скасовано.
Відповідно до довідок від 10 серпня 1993 року № 104 та від 12 березня 1998 року № 104, виданих виконавчим комітетом Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області, за ОСОБА_5 згідно з записами погосподарської книги № 8, особовий рахунок № НОМЕР_1, числиться житловий будинок, що знаходиться у с. Вільшка Брусилівського району Житомирської області та розташований на землі, належній сільській раді. Будинок дерев`яний, критий шифером, загальна площа якого складає 27 кв. м. До будинку примикають сільськогосподарські будівлі - хлів. Спадкоємці - ОСОБА_4 вступила в фактичне володіння спадковим майном до шести місяців з дня смерті ОСОБА_5, проводила ремонт будівлі, огорожі, сплачувала страхові внески.
Згідно зі страховим свідоцтвом серії НОМЕР_2 від 12 березня 1998 року ОСОБА_4 проживала по АДРЕСА_1 та застрахувала вказаний будинок на рік.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є дочка ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки від 06 червня 2019 року № 203, виданої комітетом мікрорайону "Рада житлового масиву Виноградар" м. Київ, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Її мати ОСОБА_4 також проживала за вказаною адресою.
Постановою державного нотаріуса Третьої київської державної нотаріальної контори від 07 серпня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва на право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, що належав ОСОБА_5, спадкоємицею якої була ОСОБА_4, яка фактично прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав, оскільки встановлено, що право власності на вище вказаний житловий будинок зареєстроване за іншою особою.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 21 жовтня 2020 року та довідки від 23 липня 2020 року № 53, виданої КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі рішення виконкому Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області від 26 вересня 2012 року № 102.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області "Про розгляд заяв громадян про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна" від 26 вересня 2012 року № 102, вирішено видати ОСОБА_6 свідоцтво про право власності на житловий будинок та господарські споруди, які знаходяться по АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного рішення виконавчим комітетом Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області 29 листопада 2012 року ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 .
Згідно зі свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 29 листопада 2012 року ОСОБА_6 на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, який складається з одного житлового будинку загальною площею 66,6 кв. м та допоміжних господарських будівель та споруд.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла.
Згідно з заповітом від 06 жовтня 2014 року,який посвідчений секретарем Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області та зареєстрований в реєстрі за № 98, ОСОБА_6 все своє майно заповіла ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки Брусилівської селищної ради (витягу з погосподарської книги) від 02 лютого 2021 року № 84, ОСОБА_3 зареєстрований по АДРЕСА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтею 321 ЦК України гарантовано непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до частини першої статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Аналіз положень зазначених норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просила визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області від 26 вересня 2012 року № 102 "Про розгляд заяв громадян про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна", оскільки цим рішенням порушено її право як спадкоємця ОСОБА_4 .