Постанова
Іменем України
20 вересня 2022 року
місто Київ
справа № 2-4076/2005
провадження № 61-13049св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Малиновська районна адміністрація міста Одеси,
особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвали Одеського апеляційного суду від 07 червня 2021 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дришлюка І. І., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позовних вимог
У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом Малиновської районної адміністрації міста Одеси про визнання права власності на 53/100 частини домоволодіння на АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
Стислий виклад змісту рішень суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2005 року позов задоволено. Встановлено факт вступу ОСОБА_1 в управління і володіння спадковим майном після смерті спадкодавця ОСОБА_3 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 53/100 частки домоволодіння на АДРЕСА_1 .
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 червня 2005 року виправлено арифметичну помилку у рішенні Малиновського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2005 року, в частині частки спірного домоволодіння, з "53/100" на "37/100" частки спірного нерухомого майна, у зв`язку з чим визнано за ОСОБА_1 право власності на 37/100 частки домоволодіння на АДРЕСА_1 .
Стислий виклад змісту рішень суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішенням, ОСОБА_2, як особа, яка не брала участі у справі, 30 листопада 2018 року подала апеляційну скаргу.
Ухвалами Одеського апеляційного суду від 25 січня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2005 року та ухвалу цього ж суду про виправлення описки від 10 червня 2005 року, з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Постановою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року (провадження
№ 61-6222ск19) касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано ухвали Одеського апеляційного суду від 25 січня 2019 року, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвалами Одеського апеляційного суду від 07 червня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2005 року та ухвалу цього ж суду про виправлення описки від 10 червня 2005 року.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовував оскаржувані ухвали тим, що наведені представником заявника - адвокатом Марченко Н. В. обставини не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому наявні передбачені статтею 358 ЦПК України, підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження. Зазначив, що 28 березня 2017 року представник ОСОБА_2 - адвокат Марченко Н. В. ознайомилася з матеріалами цивільної справи № 2-4076/2005, однак апеляційну скаргу подала лише 30 листопада 2018 року. Суд визнав неповажними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження посилання заявника лише на те, що оскаржуваними судовими рішеннями вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_2, яка не була залучена до участі у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
02 серпня 2021 року ОСОБА_2 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвали Одеського апеляційного суду від 07 червня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2005 року та ухвалу цього ж суду про виправлення описки від 10 червня 2005 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Зважаючи на те, що Малиновським районним судом м. Одеси справа була розглянута за правилами ЦПК в редакції 1963 року (рішення ухвалено 13 квітня 2005 року), суд апеляційної інстанції при визначенні початку перебігу строку на апеляційне оскарження, помилково застосував положення ЦПК України в редакції 2004 року, не врахував, що ОСОБА_2 не була залучена до участі у справі № 2-4076/2005, а отже, не мала об`єктивної можливості оскаржити судові рішення місцевого суду в строки, визначені процесуальним законом у редакції 1963 року, що є підставою для поновлення цього строку, а тому суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, що свідчить про обмеження її у праві доступу до правосуддя.
Звертала увагу на те, що при повторному апеляційному розгляді справи до складу колегії суддів входив суддя Драгомарецький М. М., який вже здійснював перегляд тих самих судових рішень, які були скасовані судом касаційної інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Відомості про рух справи в суді касаційної інстанції, межі розгляду справи судом
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Критерії оцінки законності та обґрунтованості рішення суду апеляційної інстанції визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції
З матеріалів справи убачається, що 13 квітня 2005 року Малиновським районним судом м. Одеси ухвалено рішення, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на 53/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 .
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 червня 2005 року виправлено арифметичну помилку в зазначеному судовому рішенні, в частині визначеної за ОСОБА_1 частки у праві власності на домоволодіння АДРЕСА_1, з "53/100" на "37/100" частки.
28 березня 2017 року адвокат Марченко Н. В., яка діяла в інтересах ОСОБА_2 ознайомилася з матеріалами справи № 2-4076/2005.
30 листопада 2018 року представник ОСОБА_2 - адвокат Марченко Н. В. звернулася з апеляційною скаргою на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2005 року та ухвалу цього суду від 10 червня 2005 року про виправлення арифметичної помилки.
Заявник обґрунтовувала причину пропуску строку на апеляційне оскарження зазначених судових рішень тим, що ОСОБА_2 не була залучена до участі у справі, оскаржувані судові рішення стосуються її прав та обов`язків, а тому пропустила встановлений законом процесуальний строк на їх оскарження з причин, які є поважними.
Суд апеляційної інстанції відхилив зазначені доводи заявника. Вказав, що саме по собі не залучення до участі у справі ОСОБА_2, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки представник ОСОБА_2 - адвокат Марченко Н. В. ознайомилася з матеріалами справи 28 березня 2017 року, а апеляційну скаргу подала лише 30 листопада 2018 року.
На виконання ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, заявник зазначила, що визначення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції має відбуватися не за правилами ЦПК України в редакції 2004 року, а за правилами процесуального закону в редакції 1963 року, під час дії якого ухвалювалися оскаржувані судові рішення.
Перевіряючи доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив початок перебігу строку на апеляційне оскарження з дня ознайомлення представника ОСОБА_2 з матеріалами справи, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до статті 292 ЦПК України, у редакції 1963 року, апеляційні скарги, апеляційне подання прокурора на рішення суду першої інстанції можуть бути подані протягом одного місяця з наступного дня після проголошення рішення. Якщо в справі ухвалено додаткове рішення, зазначене в частині першій цієї статті, то строк на апеляційне оскарження обчислюється з наступного дня після його проголошення. Скарги, подання на ухвали суду першої інстанції подаються протягом п`ятнадцяти днів з наступного дня після їх ухвалення. Скарги, подання, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд за заявою особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.
Згідно з частиною першою статті 292 ЦПК України 2004 року, який набрав чинності 01 вересня 2005 року, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За правилом статті 294 ЦПК Україні 2004 року, заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відповідно до пункту 10 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень
ЦПК України 2004 року, судові рішення, які ухвалені судом першої інстанції до набрання чинності цим Кодексом і не набрали законної сили, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку без подання заяви про апеляційне оскарження, якщо строк апеляційного оскарження відповідно до
ЦПК України 1963 року не закінчився. Неоскаржені судові рішення, ухвалені судом першої інстанції до набрання чинності цим Кодексом, набирають законної сили у порядку, встановленому ЦПК України 1963 року.
15 грудня 2017 набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.
Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Пунктом 9 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.