Постанова
Іменем України
14 вересня 2022 року
місто Київ
справа № 520/7996/18
провадження № 61-648св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА",
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2018 року, постановлене суддею Петренком В. С., та постанову Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА"
(далі - ПрАТ "СК "УНІКА") 26 червня 2018 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - ПрАТ "СК "ПЗУ Україна"), у якому просило стягнути з ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 795 738, 00 грн.
Свої вимоги ПрАТ "СК "УНІКА" обґрунтовувало тим, що 26 червня 2017 року ПрАТ "СК "УНІКА" та ОСОБА_2 уклали договір добровільного страхування на транспорті № 030348/4610/0000576, предметом якого є страхування транспортного засобу BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - договір добровільного страхування).
02 листопада 2017 року на вул. Медовій, 2 в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до довідки Управління патрульної поліції від 02 листопада 2017 року № 3017314437821722 та постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 24 січня 2018 року у справі № 760/25263/17 зазначена дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).
Згідно зі звітом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 ) від 21 грудня 2017 року № 03-21/12, рахунком-фактурою Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТ Баварія Київ" від 19 листопада 2017 року № К-13700 та розрахунком аварійного комісара ПрАТ "СК "УНІКА" вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля складає 895 238, 00 грн.
ПрАТ "СК "УНІКА" зазначало, що 03 січня 2018 року на виконання умов договору добровільного страхування здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ОСОБА_2 в розмірі 895 238, 00 грн, тому до позивача перейшло право на отримання від винуватця дорожньо-транспортної пригоди компенсації шкоди, завданої власнику застрахованого автомобіля.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована в ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" згідно з полісом АК/0929602, за яким ліміт відшкодування шкоди майну становив 100 000, 00 грн, франшиза - 500, 00 грн.
ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" 26 лютого 2018 року виплатило позивачу страхове відшкодування в сумі 99 500, 00 грн, що є страховою сумою в межах ліміту за страховим полісом відповідача, отже залишок страхового відшкодування становить 795 738, 00 грн, який відповідач не відшкодував.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням від 16 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, Київський районний суд м. Одеси позов задовольнив.
Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "СК "УНІКА" суму страхового відшкодування у розмірі 795 738, 00 грн; здійснив розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, яка є відповідальною за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, ОСОБА_1 повинен відшкодувати ПрАТ "СК "УНІКА" суму страхового відшкодування у розмірі 795 738, 00 грн, тобто вартість відновлювального ремонту в розмірі 895 238, 00 грн за відніманням відшкодованої ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" суми в розмірі 99 500, 00 грн.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 10 січня 2022 року з використанням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, якими задоволено позов та стягнуто суму страхового відшкодування у розмірі 795 738, 00 грн, скасувати в частині висновків про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 205 927, 00 грн, ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 589 811, 00 грн.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1 , наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм процесуального права та порушенням норм матеріального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначив, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норму права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 910/3867/16, від 12 березня 2018 року у справі № 910/5001/17, від 14 травня 2018 року у справі № 910/5092/17, від 06 липня 2018 року у справі № 924/675/17, від 10 липня 2018 року у справі № 922/1436/17;
- суди першої та апеляційної інстанцій здійснили розгляд справи без отримання доказів на підтвердження належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 22 лютого 2022 року Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про зупинення виконання оскаржуваних рішень та про призначення автотоварознавчої експертизи, відкрив касаційне провадження у справі. Ухвалою від 05 вересня 2022 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України), відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ПрАТ "СК "УНІКА" та ОСОБА_2 26 червня 2017 року уклали договір добровільного страхування на транспорті № 030348/4610/0000576, відповідно до умов якого застраховано автомобіль марки BMW Х5, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 24 січня 2018 року у справі № 760/25263/17, яка набрала законної сили, встановлено, що 02 листопада 2017 року о 04 годині 10 хвилин ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2, рухаючись на вул. Медовій, 2 в м. Києві, порушив вимоги пункту 16.11 ПДР, при виїзді на нерегульоване перехрестя не надав перевагу в русі автомобілю марки BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_1, який рухався головною дорогою, в результаті чого допустив з ним зіткнення. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
Зазначеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід держави в розмірі 340, 00 грн.
Відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу від 21 грудня 2017 року № 03-21/12, складеного ФОП ОСОБА_4, вартість відновлювального ремонту автомобіля BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент оцінки склала 895 453, 53 грн.
Згідно з рахунком-фактурою Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТ Баварія Київ" від 19 листопада 2017 року № К-13700 вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу складає 895 238, 41 грн, а згідно з розрахунком аварійного комісара ПрАТ "СК "УНІКА" від 26 грудня 2017 року № 00241388 вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу становить 895 238, 00 грн та саме ця сума погоджена на виплату страхувальником.
03 січня 2018 року ПрАТ "СК "УНІКА" перерахувало на рахунок ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 895 238, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 000032.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" згідно з полісом АК/0929602, за яким ліміт за відшкодування шкоди майну становив 100 000, 00 грн, франшиза - 500, 00 грн.
26 лютого 2018 року ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" на виконання вимоги ПрАТ "СК "УНІКА" виплатило страхувальниці страхове відшкодування в сумі 99 500, 00 грн, що є страховою сумою та лімітом за страховим полісом.
Процесуальне право, застосоване судом
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
У рішенні від 08 квітня 2010 року у справі "Гурепка проти України (№ 2)" (заява № 38789/04) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
У рішенні від 13 грудня 2011 року у справі "Трудов проти Росії" (заява № 43330/09) ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.
Згідно з частинами першою-п`ятою статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова
повістка-повідомлення - завчасно.
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У частині восьмій статті 128 ЦПК України зазначено, що днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі щодо неналежного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 належно повідомлявся про час та місце розгляду справи шляхом надсилання ухвали суду та повісток на адресу, зазначену в позовній заяві, яка не змінювалася. Втім відповідач у судове засідання не з`явився, про поважність причин неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав. Врахувавши, що судові повістки повернулися з відміткою "за закінченням терміну зберігання", суд вважав за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.
Суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком суду першої інстанції. Також врахував, що 24 січня 2018 року ОСОБА_1 був присутній в Солом`янському районному суді міста Києва під час розгляду справи про адміністративне правопорушення № 760/25263/17 щодо притягнення його до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, проте з дати визнання його винуватим у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди не звертався до потерпілого або позивача з питанням про розмір заподіяного збитку та порядок його відшкодування. Апеляційний суд виснував, що відповідачу об`єктивно було відомо про наявність в суді першої інстанції спору про стягнення страхового відшкодування, але він не виявив належної зацікавленості в розгляді справи судом першої інстанції та протягом двох років не звертався за інформацією до суду про стан вирішення спору, чим допустив зловживання своїми процесуальними правами.
ОСОБА_1 як апеляційну, так і касаційну скарги обґрунтовував тим, що він не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про дату, час і місце судового засідання.
Згідно з матеріалами справи ухвалою від 11 липня 2018 року Київський районний суд м. Одеси відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засідання на 12 вересня 2018 року.
Супровідним листом від 11 липня 2018 року Київський районний суд м. Одеси надіслав на адресу реєстрації місця проживання відповідача копію зазначеної ухвали та копію позовної заяви із доданими до неї документами.
Це поштове відправлення повернулося до суду першої інстанції без вручення адресатові із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання".
В судове засідання, призначене на 12 вересня 2018 року, ОСОБА_1 не з`явився. Протокольною ухвалою від 12 вересня 2018 року Київський районний суд м. Одеси відклав розгляд справи на 11 жовтня 2018 року.
Поштове відправлення, надіслане відповідачу з повідомленням про наступне призначене судом засідання, повернулося до суду першої інстанції без вручення із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання".
В судове засідання, призначене на 11 жовтня 2018 року, ОСОБА_1 не з`явився. Протокольною ухвалою від 11 жовтня 2018 року Київський районний суд м. Одеси відклав розгляд справи на 16 листопада 2018 року.
Поштове відправлення, надіслане відповідачу з повідомленням про наступне призначене судом засідання, повернулося до суду першої інстанції без вручення відповідачу із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання".
В судовому засіданні, призначеному на 16 листопада 2018 року, Київський районний суд м. Одеси постановив оскаржуване заочне рішення.
Враховуючи приписи частини восьмої статті 128 ЦПК України, повернення повістки про виклик до суду з відміткою про такі причини повернення, як "за закінченням терміну зберігання", не є підтвердженням відмови названої сторони від одержання судової повістки чи про відсутність учасника справи за адресою, повідомленою суду.
В оцінці спірних правовідносин суд зобов`язаний врахувати правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), в якій зроблено висновок про те, що повернення повістки про виклик до суду з відміткою про причини повернення "за закінченням терміну зберігання" не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи.
Доказів на підтвердження вжиття судом першої інстанції інших заходів з метою виклику в судове засідання відповідача матеріали справи не містять.
Отже, у матеріалах справи немає доказів на підтвердження належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи судом першої інстанції. Процесуальні гарантії забезпечення справедливого розгляду справи стосовно нього порушені через неналежне інформування відповідача про дату і час розгляду справи в суді першої інстанції.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) цього обов`язку судом призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
У ситуації, коли суд першої інстанції розглянув справу за відсутності сторони, яка не була належним чином повідомлена про час та місце її розгляду, а суд апеляційної інстанції, повідомивши відповідну сторону належним чином, залишив таке рішення суду першої інстанції без змін, якщо такий учасник справи обґрунтовував свою апеляційну скаргу такою підставою, суд касаційної інстанції не може застосувати правило про те, що "не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань" (частина друга статті 410 ЦПК України).
Правильним по суті рішення є в тому разі, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що "не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань" стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.