Постанова
Іменем України
08 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 638/15266/18
провадження № 61-13290св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
особа, яка звернулася з апеляційною скаргою - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3,
в інтересах якої діє адвокат Сухецька Світлана Михайлівна, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 липня 2021 року в складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин.
Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є єдиним спадкоємцем, яка звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 у встановлені законом строки. Родинний зв`язок між заявником та спадкодавцем підтверджується: свідоцтвом про народження ОСОБА_1 від 12 вересня 1984 року серії НОМЕР_1 ; свідоцтвом про зміну прізвища матері заявника № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 ; довідкою про укладення шлюбу № 402, виданою 06 травня 2017 року; свідоцтвом про народження матері заявника № НОМЕР_4 ; довідкою про народження спадкодавця від 13 березня 2018 року № 115.
Таким чином, у заявника наявні всі документи, що підтверджують родинний зв`язок між нею та спадкодавцем, проте довідка про народження останньої видана органами Республіки Абхазія, незалежність якої Україною та більшістю країн світу не визнається.
Так, у серпні 2017 року заявник намагалася отримати довідку про народження спадкодавця звернувшись до органів реєстрації актів цивільного стану на території України з проханням направити запит на міжнародно-правову допомогу до Міністерства юстиції Грузії. Проте листом Міністерства юстиції Грузії від 24 жовтня 2017 року було повідомлено про неможливість задовольнити прохання у зв`язку з тим, що документ, який запитувався, складений на території колишньої Автономної Республіки Абхазії, тобто на території, яка на сьогодні не контролюється легітимною владою Грузії.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила встановити факт родинних відносин, що вона є племінницею ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 липня
2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт родинних відносин, що ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_3, є племінницею ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зібраними у справі доказами підтверджено факт родинних відносин, щодо якого подано заяву, іншим способом встановити факт родинних відносин заявника та спадкодавця неможливо, а ОСОБА_1 не може отримати спадщину, хоча є єдиним спадкоємцем, яким подано заяву про прийняття спадщини
у встановлені законом строки.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 липня 2021 року клопотання ОСОБА_1, в інтересах якої діяв адвокат Задерей О. В. задоволено.
Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 липня 2019 року закрито.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскарженим рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 липня 2019 року права, обов`язки чи інтереси ОСОБА_3 безпосередньо не вирішувалися. Так, ОСОБА_3 не належить до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_4, набув право власності на майно, спір щодо якого розглядається іншим судом у справі № 523/7802/20 не у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, а з інших підстав. Разом з тим
у цій справі ОСОБА_5 вирішувала безспірне питання про встановлення її родинних відносин зі спадкодавцем, а не щодо права власності на майно, яке є предметом спору у справі № 523/7802/20.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
02 серпня 2021 року ОСОБА_3, в інтересах якої діє адвокат
Сухецька С. М., надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 липня 2021 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_3,посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 липня 2021 року, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 11 серпня 2021 рокувідкрив касаційне провадження та витребував справу із суду першої інстанції.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Розпорядженням Верховного Суду від 17 вересня 2021 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_6 у справі було призначено повторний автоматизований розподіл справ.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 вересня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві Ігнатенку В. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкових висновків, що рішенням суду першої інстанції не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_3, тому помилково закрив апеляційне провадження.
Спірні правовідносини безпосередньо стосуються прав та інтересів ОСОБА_3, оскільки саме останньому належить майно, яке
він придбав за договорами купівлі-продажу та яким незаконно намагається заволодіти ОСОБА_1 під приводом реалізації своїх спадкових прав.
При цьому ОСОБА_1 не відноситься до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_4, зазначені особи не є родичами, а матеріалах справи відсутні докази на підтвердження цих обставин. Фактично суд першої інстанції розглянув спір про право власності на спадкове майно.
Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не направили.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення родинних відносин зі спадкодавцем, оскільки відсутні документи, які підтверджують цей факт. Суд першої інстанції встановив, що згідно зі свідоцтвом про народження батьками ОСОБА_1
є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .
Копією свідоцтва про зміну прізвища, імені та по-батькові підтверджується факт зміни прізвища ОСОБА_8 на ОСОБА_7 .
Згідно з довідкою про народження, виданою "Республіканським архівом РАЦС по сел. Гантіаді Гагарського району республіки Абхазія", батьками ОСОБА_9 є ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Свідоцтвом про народження, виданим Спатським відділом актів цивільного стану Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР, підтверджується, що батьками ОСОБА_9 (матері заявника) є ОСОБА_10 та ОСОБА_11, тобто заявниця є племінницею ОСОБА_4
ОСОБА_2, який також є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 та прийняв спадщину, підтвердив, що ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_4 .
Обґрунтовуючи право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, ОСОБА_3 зазначив, що він 23 травня 2018 року придбав за договорами купівлі-продажу, укладеними з ОСОБА_12, земельні ділянки, які розташовані на АДРЕСА_1 площею 0,04 га та
0,02 га. Крім того, він на підставі договору купівлі-продажу від 23 травня 2018 року придбав у ОСОБА_12 житловий будинок з надвірними будівлями за вказаною адресою.
Своє право власності на вказані земельні ділянки та житловий будинок ОСОБА_3 зареєстрував 29 травня 2018 року.
У провадженні Суворовського районного суду міста Одеси знаходиться справа № 523/7802/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_13 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності в порядку спадкування за законом.
ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_1 приховала від суду при зверненні із заявою про встановлення родинних відносин про наявність вищевказаних обставин, внаслідок чого він як заінтересована особа не був залучений до розгляду цієї справи з метою створення правових підстав для позбавлення його права власності на житловий будинок та земельні ділянки.
Апеляційний суд встановив, що у справі відсутні докази, що ОСОБА_1 на час розгляду цієї справи знала про наявність договорів купівлі-продажу, які наведені у доводах апеляційної скарги.
Так, ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 15 червня
2020 року у справі № 523/7802/20 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_14 про витребування з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
Згідно з указаною ухвалою в інтересах ОСОБА_1 адвокатом Боднарчуком С. Я. подано до суду позовну заяву про витребування з чужого незаконного володіння у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 : будинку на АДРЕСА_1 та земельних ділянок площею 0,04 га та 0,02 га за цією ж адресою; визнання за ОСОБА_1 права власності на вищезазначене нерухоме майно у порядку спадкування за законом після смерті тітки ОСОБА_4, оскільки це нерухоме майно вибуло із власності спадкодавця поза її волею та на підставі підроблених документів та існують перешкоди в оформленні права власності
у нотаріальному порядку.
Як вбачається з доводів позовної заяви ОСОБА_1 дізналася про наявність спірних договорів та реєстрацію права власності на спадкове майно за ОСОБА_3 за результатом звернення до Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на будинок та земельні ділянки та відмову у видачі свідоцтва з огляду на те, що право власності на спадкове майно вже зареєстроване за невідомою іншою особою - ОСОБА_3 .
Встановлено, що ОСОБА_3 набув право власності на майно, спір щодо якого розглядається іншим судом у справі № 523/7802/20, не
у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, а з інших підстав.
У цій справі ОСОБА_5 вирішувала безспірне питання про встановлення родинних відносин заявника зі спадкодавцем, а не
про визнання права власності на майно, щодо якого вирішується спір
у справі № 523/7802/20.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція),
а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)
як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені
в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити
у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову
у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову
у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень
у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони
у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.