Постанова
Іменем України
16 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 463/8370/21
провадження № 61-7304св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Львівське комунальне підприємство "Рясне 402"
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 грудня 2021 року у складі судді Невойта П. С. та постанову Львівського апеляційного суду від 21 липня 2022 року в складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Львівське комунальне підприємство "Рясне 402" (далі - ЛКП "Рясне 402"), про демонтаж самочинно встановленої площадки.
В обґрунтування позову зазначала, що наказом директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 27 червня 2019 року № 320 (пункт 1.6) дозволено ОСОБА_1 використовувати квартиру АДРЕСА_1 як нежитлове приміщення при умові заборони влаштування у приміщенні квартири закладу грального бізнесу та зобов`язано звернутися в департамент містобудування для розгляду питання щодо технічної можливості використання квартири як нежитлової для інших цілей під конкретний об`єкт.
За зверненням ОСОБА_1 від 05 жовтня 2019 року та поданими документами, наказом начальника управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 07 листопада 2019 року затверджено вимоги до архітектурно-планувальної частини проекту реконструкції квартири АДРЕСА_1 під магазин промислових товарів із влаштуванням дверного прорізу на місці віконного отвору та зобов`язано ОСОБА_1 : у встановленому порядку отримати технічні умови на інженерне забезпечення проектованого об`єкту; розробити робочий проект на реконструкцію у спеціалізованій проектній організації або архітектора, який має кваліфікаційний сертифікат на виконання робіт та провести його експертизу згідно з чинним законодавством; звернутися в Інспекцію державного-будівельного контролю у місті Львові для отримання дозвільних документів про початок виконання будівельних робіт та для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.
Також в позові вказано, що ОСОБА_1 розпочала будівельні роботи без відповідних дозволів, нею встановлено металевий каркас та закладено дверний проріз у капітальній стіні нежитлового приміщення, що спричинило скарги мешканців будинку.
Також зазначено, що розпорядженням голови Шевченківської районної адміністрації міста Львова від 01 квітня 2020 року "Про демонтаж самочинно влаштованої сітчастої огорожі та металевих стовпців" зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати самочинно встановлений металевий каркас та закласти дверний проріз у капітальній стіні нежитлового приміщення спірної квартири.
Згідно з розпорядженням голови Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 19 травня 2021 року зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати самочинну встановлену площадку на металевих стовпцях, змонтовану з металевими сходами та закласти дверний проріз в капітальній стіні нежитлового приміщення спірної квартири.
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18 червня 2021 року скасовано наказ начальника управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 07 листопада 2019 року "Про затвердження ОСОБА_1 вимог до архітектурно?планувальної частини проекту реконструкції квартири АДРЕСА_1 під магазин промислових товарів із влаштуванням дверного прорізу на місці віконного отвору".
Відповідач розпорядження не виконала, а продовжила будівельні роботи.
З урахуванням викладеного, Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради просила зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати самочинно встановлену площадку на металевих стовпцях, змонтовану з металевими сходами, та закласти дверний проріз в капітальній стіні нежитлового приміщення № 2 на АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 24 грудня
2021 року позов Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати самочинно встановлену площадку на металевих стовпцях, змонтовану з металевими сходами, та закласти дверний проріз в капітальній стіні нежитлового приміщення АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем проведено перепланування не в середині квартири, а шляхом порушення цілісності зовнішньої стіни дев`ятиповерхового будинку, яка несе навантаження від перекриттів і даху будинку, а тому влаштування дверного прорізу на місці віконного потребувало отримання відповідного дозволу.
Постановою Львівського апеляційного суду від 21 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 грудня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суду погодився з висновком місцевого суду про наявність підстав для демонтажу встановленої площадки на металевих стовпцях, змонтованої з металевими сходами, та закладення дверного прорізу в капітальній стіні, оскільки такі споруди здійснено самочинно і несуть загрозу для мешканців будинку.
Також зазначив, що демонтаж самочинних споруд не позбавляє ОСОБА_1 права повторно отримати технічні умови на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 під магазин промислових товарів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у серпні 2022 року, ОСОБА_1 просила рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) як на підставу оскарження судових рішень.
Також у касаційній скарзі посилається на пункт 4 частини другої
статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначає, що справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
Заявник у касаційній скарзі вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 2-6977/11 (провадження № 61-9096св18), від 10 жовтня 2018 року у справі № 520/17520/14-ц (провадження № 61-12893св18), від 16 січня 2019 року у справі № 704/435/19-ц (провадження № 61?17797св18), від 16 січня 2019 року у справі № 458/1173/14-ц (провадження № 61?13282св18), від 27 березня 2019 року у справі № 201/6092/17 (провадження № 61-48215св18), від 17 липня 2019 року у справі № 820/2007/18 (провадження № К/9901/66851/18), від 21 листопада 2019 року у справі № 462/2845/16-а (провадження № К/9901/38766/18), від 22 січня 2020 року у справі № 646/7646/16-ц (провадження № 61-2011св19), від 28 квітня 2020 року у справі № 727/11479/17 (провадження № 61?44094св18), від 11 серпня 2020 року у справі № 296/5460/17 (провадження № 61-801св20).
Суди не врахували, що демонтаж є крайньою мірою, допустимий за наявності ознак самочинності, а також пред`явлення вимоги про перебудову. Також судами не враховано, що немає потреби отримувати дозвіл та введення в експлуатацію, якщо перепланування не передбачає втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування.
Крім того, суди попередніх інстанцій не повідомили ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, що є порушенням норм процесуального права та безумовною підставною для скасування судового рішення.
Також зазначено, що направлення SMS-повідомлення не є належним повідомленням учасника справи про дату, час та місце судового засідання.
Доводи інших учасників справи
У вересні 2022 року ЛКП "Рясне 402" надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відхилити доводи заявника через їх необґрунтованість, оскільки рішення суду першої та постанова апеляційного суду є законними та достатньо обґрунтованими.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга ОСОБА_1 подана до Верховного Суду у серпні 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.
24 серпня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власницею нежитлового приміщення № 2, розташованого на АДРЕСА_2, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Наказом директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 27 червня 2019 року № 320 (пункт 1.6), дозволено ОСОБА_1 використовувати приміщення квартири АДРЕСА_1 як нежитлове приміщення при умові заборони влаштування у приміщенні квартири закладу грального бізнесу та зобов`язано звернутися в департамент містобудування для розгляду питання щодо технічної можливості використання приміщення квартири як нежитлової для інших цілей.
Наказом начальника управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 07 листопада 2019 року №84?2019-АПВ ОСОБА_1 затверджено вимоги до архітектурно?планувальної частини проекту реконструкції квартири АДРЕСА_1 під магазин промислових товарів із влаштуванням дверного прорізу на місці віконного прорізу.
Цим же наказом зобов`язано ОСОБА_1 : у встановленому порядку отримати технічні умови на інженерне забезпечення проектованого об`єкту; розробити робочий проект на реконструкцію у спеціалізованій проектній організації або архітектора, який має кваліфікаційний сертифікат на виконання робіт та провести його експертизу згідно чинного законодавства; звернутися в Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові для отримання дозвільних документів про початок виконання будівельних робіт та для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.
Перевіряючи підставність скарги мешканців будинку АДРЕСА_2, працівниками ЛКП "Рясне-402" у березні 2020 року було виявлено, що відповідач розпочала будівельні роботи з реконструкції квартири АДРЕСА_3 у спірному будинку самочинно, не маючи дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові на виконання будівельних робіт.
01 квітня 2020 року головою Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради видано розпорядження від 01 квітня 2020 року № 189, яким зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати самочинно встановлений металевий каркас та закласти дверний проріз у капітальній стіні нежитлового приміщення № 2 на АДРЕСА_2 .
Постановою адміністративної комісії при Личаківській районній адміністрації Львівської міської ради № 55 від 14 травня 2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею150 КУпАП, оскільки нею здійснено перепланування нежитлового приміщення із розташуванням на місці віконного прорізу дверного прорізу.
Не погоджуючись із зазначеною постановою ОСОБА_1 оскаржила її до суду.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24 вересня 2020 року у справі № 463/5726/20, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування постанови № 55 від 15 травня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення відмовлено.
У справі № 463/5726/20 суд встановив, що ОСОБА_1 проведено перепланування не в середині квартири, а шляхом втручання у зовнішню стіну дев`ятиповерхового будинку, яка приймає на себе навантаження від перекриттів і даху будинку, а тому влаштування дверного прорізу на місці віконного потребувало отримання відповідного дозволу.
У травні 2021 року, для влаштування окремого входу у приміщення АДРЕСА_3, зі сторони влаштованих перед будинком зелених насаджень на прибудинковій території, ОСОБА_1 встановила площадку на металевих стовпцях, змонтовану з металевими сходами.
Розпорядженням голови Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 19 травня 2021 року № 256 зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати самочинно встановлену площадку на металевих стовпцях, змонтовану з металевими сходами, та закласти дверний проріз в капітальній стіні нежитлового приміщення № 2 на АДРЕСА_2 .
31 травня 2021 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові було складено акт № 309-пп, згідно з яким встановлено наявність порушень вимог законодавства, а саме, що ОСОБА_1 проведено будівельні роботи з реконструкції нежитлового приміщення шляхом влаштування дверного прорізу на місці віконного без відповідних дозвільних документів та без отримання вихідних даних для проектування.
31 травня 2021 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові винесено припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт.
Також 31 травня 2021 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18 червня 2021 року № 516 скасовано наказ начальника управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 07 листопада 2019 року № 84-2019-АПВ "Про затвердження громадянці ОСОБА_1 вимог до архітектурно-планувальної частини проекту реконструкції квартири АДРЕСА_1 під магазин промислових товарів із влаштуванням дверного прорізу на місці віконного отвору".
Підставою скасування наказу начальника управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 07 листопада 2019 року № 84-2019-АПВ було те, що ОСОБА_1 не розробила робочий проект на реконструкцію у спеціалізованій проектній організації або архітектора, який має кваліфікаційний сертифікат на виконання робіт, не провела експертизу згідно чинного законодавства, не звернулася в інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові, не отримувала дозволів про початок виконання будівельних робіт, і самостійно влаштувала дверний проріз на місці віконного прорізу у капітальній стіні будинку.
Станом на час розгляду справи ОСОБА_1 не виконала розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 19 травня 2021 року № 256, самочинно встановлену площадку на металевих стовпцях, змонтовану з металевими сходами, не демонтувала та не заклала дверний проріз в капітальній стіні нежитлового приміщення № 2 на АДРЕСА_2 .
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується
з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Згідно зі статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з частиною другою статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Відповідно до статті 152 ЖК УРСР (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.
Розділом 3 Державних будівельних норм України А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів в наслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників, поліпшення умов експлуатації відноситься до реконструкції.
До перепланування відносяться ремонтно-будівельні роботи, що провадяться за відповідними проектами із зміною фізичних параметрів цих приміщень, знесенням або перенесенням внутрішніх легких некапітальних перегородок, улаштуванням нових елементів і деталей, прорізів без втручання у зовнішні стіни, міжповерхові перекриття та інші несучі конструкції жилого будинку з метою підвищення благоустрою та поліпшення умов проживання без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку або приміщенні.
У справі, яка переглядається, установлено, що відповідачем здійснено перепланування не всередині квартири, а шляхом порушення цілісності зовнішньої стіни дев`ятиповерхового будинку, яка несе навантаження від перекриттів і даху будинку.
Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що здійснене ОСОБА_1 у належному їй нежитловому приміщенні перепланування із втручанням у зовнішню стіну будинку, яка є несучою, що потребує отримання відповідних дозвільних документів на проведення таких робіт.
Тобто, при здійсненні будівництва власник зобов`язаний дотримуватися норм та правил, встановлених законодавством України.
За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через ознаки, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.
Разом з тим положення статті 376 ЦК України передбачають різні підстави для знесення самочинного будівництва.
Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.
При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.
Під істотним порушенням будівельних норм і правил, з огляду на положення законів України "Про основи містобудування", "Про архітектурну діяльність", "Про регулювання містобудівної діяльності", постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт", необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо.
Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.