Постанова
Іменем України
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 688/684/20
провадження № 61-18750св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя -доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", державний реєстратор відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради Ачкасова Азіма Зіяфеддінівна, Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2020 року у складі судді Козачук С. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради Хмельницької області Ачкасової А. З. (далі - державний реєстратор Ачкасова А. З.), Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради в особі Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності.
Позовна заява мотивована тим, що 02 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № НМС0GK00002748, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 111 250,00 грн строком до 01 серпня 2017 року.
Того ж дня, між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, відповідно до якого останній поручився перед банком за виконання ОСОБА_4 зобов`язань за договором від 02 серпня 2007 року № НМС0GK00002748.
Також, 02 серпня 2007 року між ОСОБА_5 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір іпотеки, предметом якого було придбане за кредитні кошти домоволодіння АДРЕСА_1 .
Позивачі вказували, що протягом дії кредитного договору ОСОБА_1 добросовісно виконувала умови кредитного договору, проте в листопаді 2011 року дізналась про підвищення банком процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку, у зв`язку із чим звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про визнання неправомірними підвищення банком процентної ставки за кредитним договором, зарахування сплачених платежів в рахунок погашення кредиту. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 червня 2014 року у справі № 688/1388/14-ц в задоволенні позову відмовлено. Позивач ОСОБА_1 наголошувала, що, незважаючи на відмову у позові, вона продовжувала вести переговори про реструктуризацію боргу. За результатом усних переговорів з представником банку між сторонами договору було досягнуто домовленостей про прощення частини заборгованості, що виникла за кредитним договором.
Позивачі зазначали, що 08 січня 2019 року ОСОБА_4 уклала з АТ КБ "ПриватБанк" додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 02 серпня 2007 року № НМС0GK00002748, відповідно до якої нею було погашено заборгованість.
У зв`язку з наміром продати будинок, 22 серпня 2019 року вона отримала довідку Центру надання адміністративних послуг Шепетівської міської ради Хмельницької області, зі змісту якої дізналася, що власником спірного домоволодіння АДРЕСА_1 є ПАТ КБ "ПриватБанк", право за яким зареєстровано на підставі договору іпотеки та рішення державного реєстратора Ачкасової А. З. про державну реєстрацію права від 12 жовтня 2016 року.
Позивачі вважали рішення державного реєстратора Ачкасової А. З. про державну реєстрацію права власності від 12 жовтня 2016 року незаконним, оскільки повідомлення про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором не отримували. Банк у додатковій угоді № 1 до кредитного договору від 02 серпня 2007 року № НМС0GK00002748 на загальну суму прощеного боргу не зазначив про задоволення своїх вимог шляхом оформлення права власності на предмет іпотеки та не вказав його вартість.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Ачкасової А. З. від 12 жовтня 2016 року про реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ПАТ КБ "ПриватБанк"; скасувати запис про право власності № 16873354, дата внесення запису 11 жовтня 2016 року на нерухоме майно - будинок АДРЕСА_1 за АТ КБ "ПриватБанк"; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Ачкасової А. З. від 12 жовтня 2016 року про реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ПАТ КБ "ПриватБанк".
Припинено право власності АТ КБ "ПриватБанк" на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 48,7 кв. м, житловою площею 30,9 кв. м за ОСОБА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ПАТ КБ "ПриватБанк", направляючи письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання за кредитним договором від 02 серпня 2007 року №НМС0GK00002748 не зазначив ціну, за якою предмет іпотеки перейде у власність іпотекодержателя, що в свою чергу позбавило іпотекодавця можливості оспорити ціну у разі незгоди. Зі змісту наданого банком висновку про вартість спірного майна вбачається, що він зроблений оцінювачем ОСОБА_6 станом на 20 жовтня 2016 року, власником нерухомості зазначено не позивача, а іншу особу - ОСОБА_7 . При цьому процедура оцінки відбулася оцінювачем без фактичного огляду домоволодіння, на підставі ринкових цін на аналогічні об`єкти, тому ця оцінка об`єкту нерухомості не відповідає його справжній вартості на момент проведення такої оцінки.
Щодо отримання письмового повідомлення позивачами від 26 липня 2016 року № Е.НМ.0.0.0.0/1-1495 про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції вказав, що матеріали справи не містять доказів особистого отримання ОСОБА_1 або членами її сім`ї відповідного повідомлення, у зв`язку з чим вважав, що подане державному реєстратору рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення є неналежним доказом відповідно до статті 77 ЦПК України. Оскільки іпотекодержатель не дотримався свого обов`язку, передбаченого положеннями Закону України "Про іпотеку" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі - Порядок № 1127), щодо надіслання боржникові повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, тому ця обставина унеможливила встановлення державним реєстратором закінчення 30-денного строку, сплив якого пов`язується із вчиненням дій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі й шляхом набуття права власності.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2020 року в частині часткового задоволення позовних вимог до державного реєстратора Ачкасової А. З. та Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову до цих відповідачів.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки при проведенні реєстраційної дії щодо державної реєстрації права власності на спірну квартиру за іпотекодержателем державний реєстратор прийняла рішення, яке не відповідає положенням частини третьої статті 37 Закону України "Про іпотеку". Державна реєстрація права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем була проведена за відсутності відомостей про вартість предмету іпотеки, визначеної на момент такого набуття, а також документу, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушень щодо виконання кредитного договору.
Разом з цим, апеляційний суд, врахувавши правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 336/4662/19 (провадження № 61-19598св20), від 11 серпня 2021 року у справі №363/3686/18 (провадження № 61-3976св21), виходив з того. що у справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та АТ К "ПриватБанк", тому державний реєстратор та відповідне управління з питань реєстрації речових прав на нерухоме майно органу місцевого самоврядування не є належними відповідачами, і у зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до державного реєстратора відповідного управління та самого управління необхідно відмовити із зазначеної підстави.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 760/16916/14-ц (провадження
№ 61-1727св17) стосовно того, що банк має право на визнання права власності на предмет іпотеки і це не порушенням норм законодавства України, та постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16 щодо того, що правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки і рахунок виконання основного зобов`язання.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що суди не звернули належної уваги на те, що в матеріалах справи міститься письмове повідомлення (вимога) іпотекодержателя від 26 липня 2016 року, надіслане іпотекодавцю та боржнику про усунення порушень умов кредитного договору рекомендованим листом 02 серпня 2016 року за штрихкодовим ідентифікатором 2901702239944 на адресу: АДРЕСА_2 з доказами про вручення поштового відправлення.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою і витребувано цивільну справу.
У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року справу призначено до розгляду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що 02 серпня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_8 укладено кредитний договір № НМС0GK00002748, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 111 250,00 грн строком до 01 серпня 2017 року у вигляді невідновлюваної кредитної лінії, з яких 100 000,00 грн - на споживчі цілі, а 11 250,00 грн - на сплату страхових платежів, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,2% від суми виданого кредиту, з встановленим періодом сплати платежів з 02 до 07 числа кожного місяця.
ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 02 серпня 2007 року, зареєстрованого за № 4797 належить домоволодіння АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 7.3 кредитного договору забезпеченням виконання зобов`язань за кредитним договором виступає поручитель ОСОБА_2 та іпотека: домоволодіння АДРЕСА_1 .
02 серпня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній поручився перед банком за виконання ОСОБА_4 умов укладеного кредитного договору від 02 серпня 2007 року № НМС0GK00002748 в тому ж розмірі, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Крім того, 02 серпня 2007 року в забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Хмельницької області Петровською Л. О., зареєстрований в реєстрі за № 4818, відповідно до умов якого надано в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1, загальною площею 48,7 кв. м, житловою площею 30,9 кв. м.
Відповідно до пунктів 1, 18.8.1, 18.13 договору іпотеки від 02 серпня 2007 року, в разі невиконання іпотекодавцем зобов`язань, забезпечених іпотекою, іпотекодержатель має право одержати задоволення вимог за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки (звернути стягнення на предмет іпотеки) переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України та цього договору.
Відповідно до пунктів 24, 29 цього договору іпотеки, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку сторони погодились, що початкова ціна предмету іпотеки встановлюється в розмірі, зазначеному в пункті 35.5 цього договору. Іпотекодержатель має право реалізувати предмет іпотеки за ціною, вище зазначеної в цьому пункті.
Звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" або продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця, у тому числі отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, ПАТ КБ "ПриватБанк" на адресу позичальника: АДРЕСА_2 надіслало повідомлення від 26 липня 2016 року № Е.НМ.0.0.0.0/1-1495, відповідно до змісту якого запропоновано боржникові протягом 30 календарних днів з моменту направлення повідомлення погасити в повному обсязі заборгованість за кредитним договором від 02 серпня 2007 року № НМС0GK00002748 в сумі 652 235,00 грн, а також вона попереджена банком про те, що у разі невиконання зазначеної вимоги зі спливом тридцятиденного строку, банком буде зареєстроване право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 .
Згідно з поданою заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 жовтня 2016 року, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 31841224 від 12 жовтня 2016 року державним реєстратором Ачкасовою А. З. 11 жовтня 2016 року було проведено державну реєстрацію права власності, на домоволодіння АДРЕСА_1, за ПАТ КБ "ПриватБанк".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в його незміненій частині та постанова суду апеляційної інстанцій відповідають повністю зазначеним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про іпотеку", в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Частинами першою, другою статті Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.