ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 818/1895/17
адміністративне провадження № К/9901/40361/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року (головуючий суддя Опімах Л.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Калиновський В.А., судді - Кононенко З.О., Мінаєва О.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство "Зодіак" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство "Зодіак" (далі - ТОВ "ТВП "Зодіак", Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Сумській області) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 7 вересня 2017 року №0003301401, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 786526,00 грн, та №0003291401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 185408,00 грн.
Обґрунтовуючи неправомірність оскаржуваних рішень позивач вказував, що за наслідками проведеної податкової перевірки контролюючий орган дійшов безпідставних і таких, що не відповідають дійсності, висновків про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "Силіконова долина", ТОВ "Прайд Трейд Груп", заниження фінансового результату до оподаткування на суму списаної дебіторської заборгованості по контрагентах ТОВ "Гофропак Україна" та ТОВ "Ренесанс Інвест Капітал", а також заниження бази оподаткування з продажу обрізної прокладки за цінами, нижчими ціни придбання сировини.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року позовні вимоги Товариства задоволено в повному обсязі. Своє рішення окружний суд мотивував тим, що позивачем дотримано норми податкового законодавства при формуванні податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за наслідками господарських операцій, які були предметом податкової перевірки, та правильно відображено спірні операції в бухгалтерському обліку й податковій звітності.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2018 року скасовано рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року та прийнято нове, яким Товариству в позові відмовлено. Приймаючи таке рішення апеляційний суд виходив з того, що позивачем не дотримано засад розумності та добросовісності під час проведення господарських операцій з контрагентами ТОВ "Силіконова долина", ТОВ "Прайд Трейд Груп", які, з огляду на наявні у справі докази, мають ознаки фіктивності. Щодо решти податкових правопорушень, зафіксованих в акті податкової перевірки, апеляційний суд визнав їх такими, що не спростовані позивачем.
Постановою Верховного Суду від 25 травня 2021 року скасовано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2018 року, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційний суд виходив при цьому з того, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи переоцінку та додаткову оцінку доказів, не зазначив мотивів та підстав для протилежного висновку, не спростувавши висновки суду першої інстанції, а надав їм іншу протилежну юридичну оцінку, посилаючись виключно на висновки контролюючого органу, відображені в акті перевірки.
За наслідками нового апеляційного розгляду справи Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 6 вересня 2021 року залишив рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року без змін, погодившись із висновками і мотивами окружного суду, які слугували підставою до задоволення позовних вимог Товариства.
Не погоджуючись з рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2021 року, відповідач, ГУ ДПС у Сумській області, звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані рішення й прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У розрізі заявленої підстави касаційного оскарження, позивач звертає увагу на застосування судами попередніх інстанції норми права без урахування висновків, висловлених Верховним Судом у справах за подібних правовідносин, у постановах: від 17 квітня 2018 року (справа №808/2459/17), від 22 листопада 2019 року у справі №826/17642/14), від 29 січня 2020 року (справа №826/6986/14), від 18 червня 2020 року (справа №826/14035/17), від 15 жовтня 2019 року (справа №804/819/16), від 14 січня 2020 року (справи №П/811/210/16, №826/9337/16), від 28 травня 2020 року (справа №826/15364/17), від 10 грудня 2020 року (справа №804/10796/15), від 23 квітня 2021 року (справа №200/7209/19-а), від 10 квітня 2020 року (справа №816/4409/15), від 26 червня 2018 року (справа №816/1422/17), в яких касаційний суд досліджував наслідки господарських правовідносин платників податків з суб`єктами господарювання, які не мали ознак реального характеру, що підтверджено відповідними вироками суду, а також надавав оцінку факту відсутності у контрагентів достатніх трудових та інших ресурсів, необхідних для здійснення задекларованих господарських операцій.
Також, відповідач звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 5 березня 2012 року у справі №21-421а11), відповідно до якого податкові накладні, котрі стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть уважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення зазначених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.
У світлі наведених вище постанов Верховного Суду та мотивів оскаржуваних судових рішень скаржник вважає, що під час розгляду даної справи суди не дослідили належним чином обставини, встановлені у вироках: Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2018 року (справа №761/12271/17), Малинського районного суду Житомирської області від 9 листопада 2015 року (справа №283/1849/15-к) та Деражнянського районного суду Хмельницької області від 10 червня 2016 року (справа №673/736/16-к), в яких йдеться про фіктивну діяльність контрагента позивача та інших суб`єктів господарювання у ланцюгу постачання продукції.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу контролюючого органу - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходив суди при ухваленні рішень.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що Головним управлінням ДФС у Сумській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ТВП "Зодіак" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2015 року по 31 березня 2017 року, за результатами якої 11 серпня 2017 року складено акт.
Проведеною перевіркою зафіксовано порушення позивачем: підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 6 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31 грудня 1999 року, статей 1, 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), пункту 1, підпунктів 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року (далі - Положення №88), що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 170897,00 грн; пункту 44.1 статті 44, пункту 188.1 статті 188, підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 ПК України, статті 1, пункту 2 статті 3, пунктів 1, 2 статті 9 Закону №996-XIV, пунктів 2.15, 2.16 пункту 2 Положення №88, що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 629221 грн.
На підставі встановлених перевіркою порушень 7 вересня 2017 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №0003301401 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 786526,00 грн та №0003291401 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 185408 грн, не погодившись із якими, позивач звернувся до суду з цим позовом.
За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
I. Аналізуючи висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "Силіконова долина", ТОВ "Прайд Трейд Груп", суди зазначили таке.
Так, суди встановили з наявних у справі матеріалів, що позивач, ТОВ "ТВП "Зодіак", є виробником продукції з гофрокартону, для виробництва якого використовується певна сировина, у тому числі, папір, картон, крохмаль тощо.
15 вересня 2015 року між позивачем та ТОВ "Силіконова Долина" укладено договір купівлі-продажу, на виконання умов якого позивач придбав 10000 кг крохмалю на загальну суму 100500 грн (ПДВ 16750 грн), що, як встановили суди, підтверджується копіями рахунку на оплату товару, видатковою накладною, податковою накладною, платіжним дорученням; факт перевезення товару підтверджується товарно-транспортною накладною.
Також, 16 листопада 2015 року між позивачем та ТОВ "Прайд Трейд Груп" укладено договір купівлі-продажу картонно-паперової продукції, на виконання умов якого позивач придбав 21,42 т паперу Б-0 125, ф.1150 на загальну суму 213343,20 грн (ПДВ 35557,20 грн), що підтверджується копіями рахунку на оплату товару, видатковою накладною, податковою накладною, платіжним дорученням; факт перевезення товару підтверджується товарно-транспортною накладною.
Перелічені вище документи досліджувалися в ході перевірки податковим органом, зауважень щодо їх наявності та повноти оформлення не висловлювалось.
Системним дослідженням наданих позивачем первинних та інших документів судами попередніх інстанцій встановлено, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів, свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку, опосередковується реальним характером, а надані позивачем до матеріалів справи документи містять усі необхідні реквізити, передбачені статтею 9 Закону №996-XIV.
Надаючи оцінку висновкам контролюючого органу, викладеним в акті перевірки, щодо наявності ознак фіктивності контрагентів позивача (ТОВ "Силіконова долина", ТОВ "Прайд Трейд Груп"), суди попередніх інстанцій виходили з того, що під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів означені суб`єкти господарювання були зареєстровані як юридичні особи, на момент проведення фінансово-господарських операцій були платниками податків, а тому мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.
Відхилили суди й посилання податкового органу на наявність податкової інформації про відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, основних засобів, відсутність господарських операцій щодо придбання ними цих матеріалів у інших постачальників як на доказ, що спростовує факт здійснення господарських операції між позивачем та ТОВ "Силіконова Долина" і ТОВ "Прайд Трейд Груп", оскільки такі твердження, на думку судів, не виключають можливості виконання господарської операції та не спростовують обставин поставки товару, використаного позивачем у своїй діяльності. Висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Відповідач не обґрунтовував в судах попередніх інстанцій, який саме обсяг трудових та матеріальних ресурсів необхідно мати підприємству для здійснення такої господарської діяльності та чим це підтверджується.
Тут варто додати й те, що у справі, що розглядається, контролюючий орган не довів та не надав належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні в контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення, тощо були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем. Відповідач також не надав належних доказів, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними.
На додаток до викладеного врахували суди й те, що відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій позивача з контрагентами, про які йде мова вище. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчили б про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об`єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.