1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 640/2665/20

адміністративні провадження № К/9901/29482/21 К/9901/33061/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,

представника позивача Токара А.В.,

представника відповідача Перепелюка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУБНИМ`ЯСО" та Головного управління ДПС у м. Києві, правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року (головуючий суддя Пащенко К.С.), постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року (головуючий суддя Єгорова Н.М., судді - Сорочко Є.О., Федотов І.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2021 року (головуючий суддя Сорочко Є.О., судді - Єгорова Н.М., Коротких А.Ю.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУБНИМ`ЯСО" до Головного управління ДПС у м. Києві, правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУБНИМ`ЯСО" (далі - ТОВ "ЛУБНИМ`ЯСО") звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 січня 2020 року: №00592615050106 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1415426 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 943617 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 471 809 грн); №00572615050106 (форма "ПН") за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 749234 грн застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 374 617 грн; №00562615050106 (форма "В1"), яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1500595 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 375149 грн; №00582615050106 (форма "В4"), яким зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 25282 грн; від 13 січня 2020 року №0011050603 (форма "Д"), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів на 25989 грн (у тому числі за податковим зобов`язанням - 20791 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5198 грн).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13 січня 2020 року №0011050603 (форма "Д") в частині збільшення основного зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 12474,50 грн та нарахування штрафних санкцій у розмірі 3119 грн; від 14 січня 2020 року №00592615050106 (форма "Р") в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 50760 грн за основним платежем та 25380 грн за штрафними санкціями по взаємовідносинам із ТОВ "Імпекс ТВ" (код ЄДРПОУ 39566419); від 14 січня 2020 року № 00562615050106 (форма "В1") в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 749234 грн за основною сумою та 187309 грн за штрафними санкціями по взаємовідносинам із компанією "Савой Коммодітіс Лімітед"; від 14 січня 2020 року № 00572615050106 (форма "ПН") про відсутність складання та реєстрації податкових накладних у сумі 374 617 грн за штрафними санкціями.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивачем на рішення суду першої інстанції було подано апеляційну скаргу в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

У свою чергу, контролюючий орган звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "ЛУБНИМ`ЯСО" залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року - без змін.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2021 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року - без змін.

Не погодившись з ухваленими у справі рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції від 19 травня 2021 року, ТОВ "ЛУБНИМ`ЯСО" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток та зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість по взаємовідносинам із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та постанову суду апеляційної інстанції 19 травня 2021 року у цій частині скасувати та в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач також звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції від 3 серпня 2021 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та постанову суду апеляційної інстанції 3 серпня 2021 року скасувати.

У судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про заміну відповідача у справі з ГУ ДПС у м. Києві на його правонаступника ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС.

У відповідності до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником, Верховним Судом задоволено вказане клопотання представника позивача та допущено заміну відповідача з ГУ ДПС у м. Києві на ГУ ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представників сторін, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги контролюючого органу без задоволення та про часткове задоволення касаційної скарги ТОВ "ЛУБНИМ`ЯСО".

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ЛУБНИМ`ЯСО" з питань податкового законодавства за період з 1 січня 2017 року по 30 червня 2019 року, валютного - за період з 1 січня 2017 року по 30 червня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 1 січня 2017 року по 30 червня 2019 року та іншого законодавства, за результатами якої 9 грудня 2019 року складено Акт №184/26-15-05-01-06/37969771 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акта перевірки та з урахуванням листа від 10 січня 2020 року про розгляд заперечення, встановлено порушення позивачем:

пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року № 73, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за №336/22868, пункту 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV), пунктів 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, в результаті занижено податок на прибуток на загальну суму 943 617 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 158 508 грн та за 2018 рік на суму 785 109 грн;

підпункту 141.4.1, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК, в результаті чого занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб за період з 1 січня 2017 року по 30 червня 2019 року всього у сумі 20791 грн, у тому числі за І квартал 2017 року у сумі 20791 грн;

пункту 44.1 статті 44, пункту 186.3 статті 186, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 208.1, 208.2, 208.3 статті 208 ПК України, Закону № 996-XIV, пункту 1.2 статті 1, пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на загальну суму 1500595 грн, в тому числі за грудень 2017 року на суму 218183 грн, за лютий 2018 року на суму 6685 грн, за березень 2018 року на суму 45800 грн, за травень 2018 року на суму 273472 грн, за червень 2018 року на суму 69612 грн, за серпень 2018 року на суму 211321 грн, за жовтень 2018 року на суму 216301 грн, за листопад 2018 року на суму 4753 грн, за грудень 2018 року на суму 360320 грн, за березень 2019 року на суму 35513 грн, за квітень 2019 року на суму 7147 грн, за травень 2019 року на суму 47691 грн, за червень 2019 року на суму 3797 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2019 року на суму 25282 грн;

пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, встановлено відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку за грудень 2017, грудень 2018 року.

На підставі висновків Акта перевірки, контролюючим органом 14 січня 2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 00592615050106 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1415426 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 943617 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 471 809 грн);

№ 00572615050106 (форма "ПН") за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 749234 грн застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 374617 грн;

№ 00562615050106 (форма "В1"), яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1500595 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 375149 грн;

№ 00582615050106 (форма "В4"), яким зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 25282 грн;

А також 13 січня 2020 року №0011050603 (форма "Д"), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів на 25989 грн (у тому числі за податковим зобов`язанням - 20791 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5198 грн).

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та про їх скасування.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження наявності передбачених чинним законодавством підстав для звільнення від оподаткування позивачем не було надано довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує статус податкового резидента країни, з якою укладено міжнародний договір, тобто ІП "БелПродСервіс", що зареєстроване і діє відповідно до законодавства Республіки Казахстан, а відтак, відсутні підстави для використання нерезидентом переваг міжнародного договору, а тому здійснюючи операції з нерезидентом та виплачуючи йому суми фрахту, позивач повинен був сплачувати податок за ставкою 6%, замість нарахованого відповідачем податку за ставкою 15%. Також в обгрунтування рішення суд вказав, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності. Протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Доводи контролюючого органу в обґрунтування своєї позиції щодо присвоєння грошовим коштам, що були сплачені ТОВ "Імпекс ТВ" на користь позивача за поставлений товар, статусу безповоротної фінансової допомоги є припущеннями, які не доведено належними та допустимими доказами.

Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині вимог, суд першої інстанції зазначив, що обставини відсутності наміру здійснювати підприємницьку діяльність ОСОБА_1, встановлені ухвалою Любенського міськрайонного суду від 7 грудня 2019 року у справі №539/1462/19, нівелюють висновки про товарність господарських операцій позивача з вказаним підприємцем.

Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в частині задоволення позовних вимог погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ "Імпекс ТВ" та компанією "Савой Коммодітіс Лімітед", то судами першої та апеляційної інстанцій встановлено таке.

Відповідно до підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року №73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон №996-XIV.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У статті 1 Закону №996-XIV наведено визначення, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.


................
Перейти до повного тексту