ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 826/3895/18
адміністративне провадження № К/9901/31147/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Інжиніринг" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2020 (суддя Добрівська Н.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 (головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді Оксененко О.М., Аліменко В.О.),
У С Т А Н О В И В :
У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант- Інжиніринг" (далі - ТОВ "Атлант-Інжиніринг", Товариство, позивач) (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю "Кампані-Буд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промет") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС, відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2018 №0004881413 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2 878 197 грн (податкове зобов`язання - 1 918 798,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 959 399,00 грн).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначало, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та базуються виключно на припущеннях. Натомість, у позивача наявні всі первинні документи, які, на переконання ТОВ "Атлант-Інжиніринг", підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ "БУДАЛЬТЕРНАТИВА", ТОВ "ЕКСПЕРТБІЛД", ТОВ "ЛАНМАРК", ТОВ "ЛОСТИС", ТОВ"МЕДІАПРОФГРУР", ТОВ "ТД ЛІДЕР" та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача. Товариство вказувало, що жодних зауважень щодо дефектності наданих первинних документів в акті перевірки немає. Стверджувало, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020, позов задоволено.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що Товариство спростувало належними та допустимими доказами висновки в акті перевірки про безтоварність операцій із зазначеними контрагентами з придбання товарів та послуг. Такого висновку суди дійшли на підставі оцінки наданих позивачем договорів, первинних документів, що були складені на господарські операції у межах цих договорів та на підставі яких Товариство сформувало дані бухгалтерського та податкового обліку.
ГУ ДПС подало касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі ГУ ДПС зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), частин першої та другої статті 9 Закону України ʼʼПро бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україніʼʼ та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.10.2018 у справі №826/6146/16, від 06.10.2020 у справі №826/13468/18.
Відповідно до доводів касаційної скарги Верховний Суд ухвалою від 24.12.2020 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Атлант- Інжиніринг" просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Головне управління ДФС у Київській області провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Капмані-Буд" з питань дотримання вимог податкового, валютного (бюджетного) законодавства, правильності визначення об`єкту оподаткування, повноти нарахування та сплати податків до бюджетів всіх рівнів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт №44/10/36-14-13/30473061 від 01.02.2018 (далі - акт перевірки).
Згідно з висновками акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення Товариством пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, абзацу г) пункту198.5, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 1 918 799,00 грн.
Згідно з висновками акта перевірки в ході її проведення контролюючим органом встановлено ряд обставин, що свідчать про "дефектність" документів, виписаних на оформлення господарських операцій, та нереальність цих операцій, а саме:
-відсутність реального (законного) джерела походження товару (відсутність дійсного формування цього активу), що унеможливлює його рух за ланцюгом усіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій;
-відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарських операцій;
-відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій;
-відсутній кваліфікований персонал;
-відсутні основні фонди;
-не подано податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку форми №1ДФ;
-не подано звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Також на підтвердження висновку про безтоварний характер операцій позивача з ТОВ "Ланмарк", ТОВ "Лостис" та ТОВ "Компанія "Медіапрофгруп" в акті перевірки зроблено посилання на кримінальне провадження №32017100080000005 від 24.01.2017, порушеного за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 209, частиною другою статті 205, частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України. У процедурі досудового розслідування вказаного кримінального провадження ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (засновники та керівники ТОВ "Ланмарк", ТОВ "Лостис" та ТОВ "Компанія "Медіапрофгруп") під час допиту заявили про свою непричетність до створення та фінансово-господарської діяльності зазначених товариств.
Також відповідач посилався на ухвалу Святошинського районного суду міста Києві від 14.09.2017 у справі №759/12108/17, згідно з якою засновника ТОВ "Компанія "Медіапрофгруп" ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав (за закінченням строків давності). Під час розгляду клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності судом встановлено, що ОСОБА_3, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, на пропозицію невстановленої слідством особи та за винагороду створив ТОВ "Компанія "Медіапрофгруп" з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб. Під час судового засідання ОСОБА_3 підтвердив вказані обставини.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.02.2018 №0004881413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 918 798,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 959 399,00 грн.
Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само). Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.
Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 КАС щодо достовірності доказів.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.
Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
Такий висновок щодо оцінки документів, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку, зробив Верховний Суд України в постанові від 27.03.2012 у адміністративній справі за позовом ПП "Ангара" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю прокурора м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та відшкодування ПДВ.
Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд в ряді постанов, зокрема в постанові від 06.10.2020 (справа № 826/13468/18), на яку посилається ГУ ДПС в обґрунтування підстави касаційного оскарження, а також в постановах від 24.01.2018 (справа №2а-19379/11/2670), від 28.10.2019 (справа №280/5058/18), від 26.02.2020 (справа №826/1308/18), від 06.05.2020 ( справа №640/4687/19).
Сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.