ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2022 року
м. Київ
справа №360/1605/21
адміністративне провадження № К/9901/46640/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Стрелець Т.Г., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 360/1605/21
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії
про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України
на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року (ухвалене у складі головуючого судді Борзаниці С.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Гайдара А.В., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся в суд із позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС, відповідач 1, скаржник), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - ліквідаційна комісія, відповідач 2), у якому просив:
визнати неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо безпідставного затягування у прийнятті рішення про призначення та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням йому з 01 листопада 2019 року ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку;
зобов`язати МВС у місячний строк прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та надіслати його разом із документами до ліквідаційної комісії для видання наказу про виплату йому такої допомоги;
зобов`язати ліквідаційну комісію здійснити ОСОБА_1 виплату одноразової грошової допомоги відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року, позов задоволено частково:
визнано протиправною бездіяльність МВС щодо належного розгляду висновку ліквідаційної комісії про призначення одноразової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон № 565-ХІІ) відносно ОСОБА_1 та прийняття рішення відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 (далі - Порядок № 850);
зобов`язано МВС у місячний строк прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому з 01 листопада 2019 року ІІ групи інвалідності, що настала у нього внаслідок травми, отриманої під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, та надіслати його разом із документами до ліквідаційної комісії для видання наказу про виплату йому такої допомоги;
у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
3. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що права позивача щодо прийняття рішення про призначення спірної допомоги порушені та підлягають відновленню. В контексті наведеного суди зазначили, що вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку № 850, і підстави, з якої виходило МВС, відмовляючи у призначенні одноразової грошової допомоги, вказана норма не містить. Окрім того, суди вказали, що аналіз положень пунктів 7, 8, 9 Порядку № 850 свідчить, що у МВС виникає обов`язок прийняти рішення про призначення або відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги після надходження до нього висновку на призначення одноразової грошової допомоги за результатами розгляду заяви та відповідних документів позивача. Суд апеляційної інстанції також вказав, що наведені висновки узгоджуються з позиціями Верховного Суду, висловленим у постановах від 30 січня 2018 року у справі №822/1579/17, від 23 червня 2020 року у справі № 296/10884/16-а, від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справах № 808/1866/16 та № 806/845/16, від 18 жовтня у справі № 369/13187/17, від 27 березня 2020 року у справі № 804/3064/17, від 30 березня 2020 року у справі № 711/493/17, від 15 квітня 2020 року у справі №806/3247/18, від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16, від 01 серпня 2018 року у справі № 750/5060/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 369/13187/17, від 28 березня 2019 року у справі № 296/10138/16-а, від 24 жовтня 2019 року у справі №817/713/16 та від 13 лютого 2020 року у справі № 822/1136/17.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Міністерство внутрішніх справ України звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
5. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті без дотримання судами положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) та Порядку № 850.
6. Скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у зв`язку зі встановленням вищої групи інвалідності зі спливом дворічного строку після первинного встановлення інвалідності.
7. У зв`язку з цим, скаржник наголошує, що така позиція судів попередніх інстанцій не відповідає висновкам, викладеним, зокрема, у постанові Верховного Суду 22 жовтня 2020 року у справі № 711/1837/18, де Верховний Суд прийняв рішення про необхідність відступлення від висновку, викладеного вперше у постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16 та інших, у яких міститься подібний висновок щодо застосування положень статті 23 Закону № 565-XII та пункту 4 Порядку № 850 та вказав, що положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку зі встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850; передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31 жовтня 2015 року - з дня набрання чинності вказаним Порядком; зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31 жовтня 2015 року чи після.
8. Окрім того, скаржник також наводить у касаційній скарзі висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 грудня 2020 року у справі № 696/575/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.006957, від 30 березня 2021 року у справі № 817/1599/18, від 31 березня 2021 року у справі №440/1491/20 аналогічного змісту.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
9. Касаційна скарга надійшла до Суду 16 грудня 2021 року.
10. Ухвалою Верховного Суду від 04 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №360/1605/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
11. Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року задоволено клопотання Міністерства внутрішніх справ України про зупинення виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року в адміністративній справі №360/1605/21 та зупинено виконання вказаного рішення до закінчення касаційного перегляду.
12. Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 22 вересня 2022 року.
Позиція інших учасників справи
13. 28 січня 2022 року до Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, у якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Позивач вказує, що Законом № 565-ХІІ не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, відтак рішення судів попередніх інстанцій ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства України та враховуючи усі фактичні обставини справи. Вказані твердження позивач обґрунтував посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справі № 828/1866/16 та №806/845/16, від 18 жовтня 2019 року у справі № 369/13187/17, від 27 березня 2020 року у справі № 804/3064/17, від 30 березня 2020 року у справі № 711/493/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 806/3247/18
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
14. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що відповідно до свідоцтва про хворобу № 32, виданого 02 квітня 2014 року військово-лікарською комісією, ОСОБА_1, 1973 року народження, підполковник міліції, начальник відділу управління ГУ МВС України у Луганській області, отримав захворювання, пов`язане з виконанням службових обов`язків.
15. Висновками акта про нещасний випадок №70 від 15 грудня 2010 року та акта розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 15 грудня 2010 року підтверджується настання нещасного випадку з ОСОБА_1 у період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі із злочинністю.
16. Виписка з акта огляду Медико-соціальної експертної комісії від 30 жовтня 2014 року до довідки серії 10 АВВ №613164 свідчить, що позивачу з 30 жовтня 2014 року встановлено ІIІ групу інвалідності, причина інвалідності: травма голови у 1999 році, пов`язана з виконанням службових обов`язків.
17. Згідно виписки з акта огляду Медико-соціальної експертної комісії від 15 жовтня 2019 року №142531, позивачу з 01 листопада 2019 року встановлено ІI групу інвалідності, причина інвалідності: травма голови у 1999 році, пов`язана з виконанням службових обов`язків; висновок про умови та характер праці: життєдіяльність значно обмежена.
18. У довідці про результати визначення у застрахованої особи ступеню втрати професійної працездатності у відсотках Медико-соціальної експертної комісії від 22 жовтня 2019 року серії 12 ААА № 005777 зазначено, що позивач має ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: повторно по страховці 70% по свідоцтву про хворобу № 32 від 02 квітня 2014 року згідно постанови КМУ № 850 від 21 травня 2015 року, первинно у 2014 році (30%), причина втрати професійної працездатності: травма голови у 1999 році, пов`язана з виконанням службових обов`язків.
19. Згідно з довідкою ліквідаційної комісії від 17 березня 2020 року № 255/111/22-2020 ОСОБА_1 була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при визначенні ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої при виконанні службових обов`язків, забезпечення їх проведення, в розмірі 62208 грн згідно платіжного доручення від 29 січня 2015 року № 90.
20. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року апеляційну скаргу на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 360/2962/20 задоволено частково. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року скасовано. Позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги та прийняття рішення відповідно до Порядку №850. Зобов`язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом №565-ХІІ та Порядком №850, як особі з інвалідністю ІІ групи з 01 листопада 2019 року, інвалідність якого настала внаслідок травми, отриманої під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та скласти висновок на призначення одноразової грошової допомоги, який направити до Міністерства внутрішніх справ України. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
21. 05 січня 2021 року на адресу ліквідаційної комісії від позивача надійшла заява про виплату одноразової грошової допомоги, яка зареєстрована за вх. № Г-18 від 05 січня 2021 року. До заяви були надані копії наступних документів: довідки МСЕК серія 12ААА 005777 від 22 жовтня 2019 року; висновку з огляду МСЕК серія 12 ААБ № 142531 від 15 жовтня 2019 року; свідоцтва про хворобу № 32 від 02 квітня 2014 року; актів про нещасний випадок Н-1 та Н-5; висновку про розслідування нещасного випадку; виписки з акта огляду МСЕК від 30 жовтня 2014 року серії 10 ААВ № 613164; копії паспорту та ідентифікаційного коду; банківські реквізити; наказу про звільнення позивача; довідка про взяття позивача на облік як ВПО.
22. Ліквідаційна комісія склала висновок про призначення одноразової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом № 565-ХІІ.
23. 28 січня 2021 року за вих.№26 ліквідаційна комісія надіслала до МВС матеріали на призначення одноразової грошової допомоги на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у справі № 360/2962/20.
24. 12 лютого 2021 року позивач звернувся до МВС із заявою щодо повідомлення результатів розгляду МВС України документів стосовно виплати одноразової грошової допомоги.
25. Листом від 17 березня 2021 року за вих.№ Г-6078/15 МВС повідомило позивача, що за результатом розгляду матеріалів щодо призначення одноразової допомоги було виявлено ряд недоліків, у зв`язку із цим їх було повернуто на доопрацювання до ліквідаційної комісії.
26. Листом ДФОП МВС України від 04 березня 2021 року № 8702/15-2021 заяву ОСОБА_1 від 05 січня 2021 року та пакет документів було повернуто відповідачу. МВС України виявлено ряд недоліків, наявність яких унеможливлює прийняття рішення за надісланими матеріалами, оскільки вони не відповідають вимогам законодавства.
27. За результатами розгляду Сектором Державного нагляду за охороною праці МВС України долучених до матеріалів копій актів від 15 грудня 2010 року за формами Н-5* та Н-1 № 70 щодо розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 03 травня 1999 року, повідомлено, що у переліку матеріалів, зазначених в розділі 7 акта від 15 грудня 2010 року за формою Н-5* відсутні медичні документи, які підтверджують втрату потерпілим працездатності та характер отриманих травм, а також пояснення потерпілого та свідків події. Зазначене дає підстави зробити висновок, що розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем 03 травня 1999 року, не відповідає вимогам Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27 травня 2002 року № 1346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31 січня 2003 року за № 83/7404. Крім того, в надісланих матеріалах не дотримано вимоги пункту 4 Порядку № 850. Засвідчення копій свідоцтва про хворобу, виписки з акта огляду МСЕК № 613164, актів форми Н-5* і Н-1 та висновку службового розслідування не відповідає вимогам, визначеним Національним стандартам України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
28. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
29. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
30. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
31. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.